Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №300/5852/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/5852/24 пров. № А/857/1253/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Кузьмича С.М., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Главач І.А.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення в дохід бюджету заборгованості на суму 424 100,93 гривень.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 38, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не погашено визначені контролюючим органом податкові зобов`язання, а саме пені у сумі 11 409,51 грн, орендної плати з фізичних осіб у сумі 11 477,34 грн та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Надвірна ОТГ у сумі 12 731,33 грн, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 130 126,73 грн, Долина ОТГ у сумі 258 356,02 грн). Зауважує, що вказані грошові зобов`язання є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов`язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 424 100,93 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 11 409 грн 51 коп. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 11 477 грн 34 коп та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичним особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в загальній сумі 40 1214 грн 08 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за відповідачем обліковується узгоджений та непогашений податковий борг у сумі 424 100,93 грн, який виник у зв`язку з несплатою у встановлені Податковим кодексом України строки податкових зобов`язань та пені, нарахованої відповідно до статті 129 ПК України. Суд першої інстанції встановив, що податкові повідомлення-рішення були належним чином вручені, не оскаржені та не скасовані, тому визначені ними грошові зобов`язання є узгодженими. При цьому суд зазначив, що у межах справи про стягнення податкового боргу не перевіряється правомірність визначення таких зобов`язань, а предметом доказування є наявність підстав для їх примусового стягнення. Оскільки доказів погашення податкового боргу відповідачем не надано, а право контролюючого органу на звернення до суду передбачене статтями 20, 59 та 95 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов до фізичної особи-підприємця, хоча спірні податкові повідомлення-рішення щодо податку на нерухоме майно та орендної плати були винесені стосовно фізичної особи, а не ФОП, не перевірив належність відповідача та, всупереч вимогам статей 50, 51, 52 ЦК України, вийшов за межі позовних вимог, фактично ухваливши рішення щодо особи, яка не була належним відповідачем у справі. Крім того, вказує, що контролюючим органом не було дотримано вимог статей 59, 95 Податкового кодексу України щодо направлення податкової вимоги на всю суму заявленого до стягнення податкового боргу, що виключало виникнення права на звернення до суду з такими вимогами. Також суд не врахував відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну власників спірних об`єктів у відповідні податкові періоди, відсутність належного розрахунку податкових зобов`язань по кожному об`єкту та не надав оцінки цим доказам, чим порушив вимоги процесуального закону та правові висновки Верховного Суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 30.09.2015 як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області як платник податків і зборів, свідченням чого є відомості із Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2020 порушено провадження у справі № 909/1028/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , затверджено реєстр вимог кредиторів та включено вимоги ГУ ДПС в Івано-Франківській області, які погашені у липні 2023 року.

Станом на дату подання позовної заяви податковий борг відповідача становить 424 100,93 грн, який виник в результаті несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань, а саме:

- пеня, яка нарахована на підставі статі 129 ПК України по єдиному податку з фізичних осіб на суму 11409,51 грн, з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірсуної хвороби (COVID-19) та підтверджується розрахунком нарахованої в інтегрованій картці платника пені;

- орендна плата з фізичних осіб на суму 11 477,34 грн згідно:

податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.12.2021 № 788746-2409-0909 за податковий період 2020 року на суму 4553,29 грн (сума до стягнення складає 3255,93 грн);

податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.12.2021 № 788745-2409-0909 за податковий період 2021 року на суму 2844,25 грн;

податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.12.2021 № 788744-2409-0909 за податковий період 20219 року на суму 4553,29 грн;

пеня в розмірі 823,87 грн, яка нарахована на підставі статті 129 ПК України з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичним особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Надвірна ОТГ) на суму 12731,33 грн, згідно:

податкового повідомлення-рішення форми від 14.07.2023 № 091755-2412-0909-UA26120070000067596 за податковий період 2022 року на суму 12731,33 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичним особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Яремче ОТГ) на суму 130126,73 грн, згідно:

податкового повідомлення-рішення від 28.05.2021 № 0666872-2409-0909 за податковий період 2020 року на суму 13154,07 грн;

податкового повідомлення-рішення від 14.09.2022 № 1143038-2409-0909 за податковий період 2021 року на суму 18229,80 грн;

податкового повідомлення-рішення від 13.07.2023 № 0916714-2412-0909-UA26120150000021671 за податковий період 2022 року на суму 57599,21 грн;

податкового повідомлення-рішення від 14.07.2023 № 0916713-2412-0909- UA26120150000021671 за податковий період 2022 року на суму 41143,65 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичним особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Долина ОТГ) на суму 258356,02 грн, згідно:

податкового повідомлення-рішення від 28.05.2021 №0666871-2409-0909 за податковий період 2020 року на суму 137731,73 грн;

податкового повідомлення-рішення від 13.07.2023 № 0916715-2412-0909-UA26060130000047466 за податковий період 2022 року на суму 120624,29 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач 15.01.2022 отримав податкові повідомлення-рішення № 788746-2409-0909 від 30.12.2021, № 788745-2409-0909 від 30.12.2021, № 88744-2409-0909 від 30.12.2021, та 21.07.2023 отримав податкові повідомлення-рішення № 0666872-2409-0909 від 28.05.2021, № 0666871-2409-0909 від 28.05.2021, № 1143038-2412-0909 від 14.09.2022, № 0916715-2412-0909-UА26060130000047466 від 13.07.2023, № 0916714-2412-0909-UА26120150000021671 від 13.07.2023, № 0916713-2412-0909-UА26120150000021671 від 13.07.2023, № 0917155-2412-0909-UА26120070000067596 від 14.07.2023 (а.с.9-16).

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань, контролюючим органом на виконання ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.000 сформовано та вручено відповідачу першу та другу податкові вимоги від 26.02.2009 №1/128 на суму 798,29 грн, від 27.03.2009 №2/224 на суму 1002,68 грн.

Згідно довідки про борг за платежами за відповідачем обліковується борг в сумі 424 100,93, грн, а саме: пеня з єдиного податку з фізичних осіб на суму 11409,51 грн, орендна плата з фізичних осіб (Надвірна) на суму 11477,34 грн, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичним особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Надвірна) на суму 12731,33 грн, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичним особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Яремче) на суму 130126,73 грн, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичним особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Долина) на суму 258356,02 грн (а.с.5).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення спору судом першої інстанції; далі - КАС України) встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу).

Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

При цьому, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлює, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

У відповідності до частин першої, третьої статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулися не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства слідує, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Звертаючись до суду з позовом та визначаючи ФОП ОСОБА_1 як відповідача у справі, ГУ ДПС в Івано-Франківській області на обґрунтування своїх вимог покликалось на те, що за відповідачем обліковується непогашена зоборгованість: пені, нарахованої на підставі статті 129 ПК України по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 11 409,51 грн, орендної плати з фізичних осіб у сумі 11 477,34 грн та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Надвірна ОТГ у сумі 12 731,33 грн, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 130 126,73 грн, Долина ОТГ у сумі 258 356,02 грн).

Натомість, як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, податкові повідомлення рішення з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки винесені щодо фізичної особи ОСОБА_1 .

- Податкове повідомлення-рішення № 0666872-2409-0909 від 28.05.2021 року за період 2020 рік на суму 13154.07 грн.

- Податкове повідомлення-рішення № 0666871-2409-0909 від 28.05.2021 року за період 2020 рік на суму 137731.73 грн.

- Податкове повідомлення-рішення № 1143038-2412-0909 від 14.09.2022 року за період 2021 рік на суму 18229.80 грн.

- Податкове повідомлення-рішення № 0916715-2412- 0909 UA 26060130000047466 від 13.07.2023 року за період 2022 рік на суму 120624.29 грн.

- Податкове повідомлення-рішення № 0916714-2412- 0909 UA 26120150000021671 від 13.07.2023 року за період 2022 рік на суму 57599.21 грн.

- Податкове повідомлення-рішення № 0916713-2412- 0909 UA 26120150000021671 від 13.07.2023 року за період 2022 рік на суму 41143.65 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0917155-2412- 0909 UA26120070000067596 від 14.07.2023 року з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період 2022 рік на суму 12731.33 грн.

Податкові повідомлення рішення з орендної плати з фізичних осіб винесені щодо фізичної особи ОСОБА_1 .

- податкове повідомлення-рішення № 788746-2409-0909 від 30.12.2021 року за податковий період 2020 рік на суму 4553.29 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 788745-2409-0909 від 30.12.2021 року за податковий період 2021 рік на суму 2844.25 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 788744-2409-0909 від 30.12.2021 року за податковий період 2019 рік на суму 4553.29 грн.

Таким чином, фактично спірні правовідносини виникли не за участю ОСОБА_1 як ФОП, а з фізичною особою (громадянином) у зв`язку із прийнятими щодо нього податковими повідомленнями-рішеннями.

Як наслідок, у справі, що розглядається, суд першої інстанції перевіряв дотримання відповідачем порядку направлення податкових документів, з якими норми ПК України пов`язують виникнення у контролюючого органу права на стягнення податкового боргу й звернення до суду з відповідним позовом, саме ФОП, а не фізичній особі – ОСОБА_1 , яка повинна нести відповідальність за несплату відповідних податкових зобов`язань.

Івано-Франківський адміністративний окружний суд у своєму рішенні помилково вийшов за межі позовних вимог та стягнув податковий борг частково з фізичної особи ОСОБА_1 , і частково з ФОП ОСОБА_1 , у той час, як позовні вимоги були направлені на стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ..

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_1 не є належним відповідачем за даним позовом, а отже при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлені позовні вимоги можуть бути задоволеними.

Колегія суддів зазначає, що у суду не має переважного права на зміну сторін у справі за власною ініціативою, а тому суд повинен розглядати позов в межах позовних вимог визначених позивачем.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Саме таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.

Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.

Колегія суддів наголошує, що згідно пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам позивача по суті позовних вимог та вважає за необхідне відзначити, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 300/5852/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець