Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №460/1399/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/1399/24 пров. № А/857/8653/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 460/1399/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування рішень

суддя в 1-й інстанції – Гудима Н.С.

час ухвалення рішення – не визначено,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 21 січня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 12152/17000708, № 12151/17000708, № 12150/17000708 від 26.11.2021 та податкову вимогу № 0030613-1304-1702 від 21.12.2021.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 460/1399/24 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 12152/17000708 від 26.11.2021.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області № 0030613-1304-1702 від 21.12.2021 в частині визначення податкового боргу у сумі 280875 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області у сумі 5617,45 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач у декларації за 2019 рік не відобразив доходи отримані від здійснення видів підприємницької діяльності не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, в сумі 1498000 грн. та не оподаткував за ставкою 15%..

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів виходить з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач у 2019 році здійснював реалізацію виробленої продукції контрагентам (КВЕД 46.73). Разом з тим, відповідно до зареєстрованих видів діяльності за КВЕД, позивач здійснює лише лісопильне та стругальне виробництво (КВЕД 16.10) та надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (КВЕД 02.40). Отже, відповідач правильно висловився, що позивач має сплатити 15 % податку з доходу від реалізації лісопродукції. Водночас, відповідача нарахував цей податок на всю суму доходу отриману позивачем у 2019 році (1489000 грн.), хоча дохід від реалізації лісопродукції становить 1379719,91 грн. Крім того, відповідач нарахував позивачу цей податок з 01.03.2019 року по моменту припинення позивачем підприємницької діяльності у листопаді 2019 року, хоча починаючи з 01.07.2019 року мав анулювати свідоцтво платника податків та нарахувати податок по цю дату.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в період з 14.02.2019 по 31.10.2019 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював господарську діяльність за видами: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво (основний), 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві.

З 01.03.2019 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 2 групи, що підтверджується копією Витягу з реєстру платників єдиного податку.

В період з 21.10.2021 по 26.10.2021 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання валютного та іншого законодавства за період з 14.02.2019 по 31.10.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 14.02.2019 по 31.10.2019, за результатами якої склав акт № 7403/17-00-07-08/ НОМЕР_1 від 02.11.2021.

У акті перевірки відповідач зафіксував наступні порушення позивачем податкового законодавства:

ч.2 п.293.4 ст.293 ПК України, а саме: заниження суми єдиного податку за 2019 рік на 224700 грн,

п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п.11 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015, а саме: звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, ліквідаційний, до контролюючого органу поданий з порушенням термінів подання, а саме: по граничному терміну подання 01.12.2019, звіт фактично поданий 05.12.2019 № 34790139;

- п.63.3. ст.63 ПК України та п. 8.2, 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, а саме: повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкт оподаткування (будівля пилорами та піднавіс за адресою: АДРЕСА_1 ) не подано до контролюючого органу;

- п.63.3 ст.63 ПК України та п.8.2, 8.5 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, а саме: повідомлення про зміни відомостей про об`єкт оподаткування (будівля пилорами та піднавіс за адресою: АДРЕСА_1 ) не подано до контролюючого органу;

- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, 44.3 ст.44, п.176.1, п.177.10 ст.177, ст.296 ПК України, а саме: платником податків не забезпечено ведення обліку доходів та не забезпечено зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання.

26.11.2021 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 12152/17000708, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на 280875 грн;

№ 12150/17000708, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 680 грн;

№ 12151/17000708, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1020 грн.

21.12.2021 відповідач сформував податкову вимогу про сплату податкового боргу у розмірі 283300,75 грн., а саме: з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 281600,75 грн (податкове зобов`язання в сумі 224696,40 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 56175 грн, пеня в сумі 729,35 грн) та за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» в сумі 1700 грн.

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення і вимогу про сплату боргу, позивач звернуся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 291.4 ст.291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті. Зокрема, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Згідно з п.293.1, п.293.2, п.293.3 ст.293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до положень п.293.4 ст.293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків, зокрема до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.

Разом з тим, в силу вимог пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Апеляційний суд встановив, що в період з 01.03.2019 по 31.10.2019 позивача перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 2 групи, з визначеними видами діяльності: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво (основний), 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві.

За цей період позивач отримав дохід в сумі 1498000 грн.

В ході перевірки відповідач встановив, що позивач, починаючи з травня 2019 року по жовтень 2019 року, реалізував вироблену продукцію ТОВ «Сервіс Україна» і Північне МУВГ.

Однак, згідно з КВЕД-2010 до виду діяльності 16.10.Лісопильне та стругальне виробництво включається: розпилювання, стругання та інші види механічного оброблення деревини; розщеплення, очищення та рубання колод; виробництво дерев`яних шпал для залізничних чи трамвайних колій; виробництво дерев`яних паркету та покриттів для підлоги, незібраних; виробництво деревних вовни і борошна, тріски та стружки деревних. Цей клас також включає: сушіння деревини; просочування та хімічне оброблення деревини консервантами або іншими речовинами.

Клас 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві включає: виконання частини діяльності в лісовому господарстві за винагороду або на основі контракту: надання послуг у лісовому господарстві (таксацію лісу, консультування з питань ведення лісового господарства, оцінку будівельного лісу, гасіння пожеж і протипожежний захист лісів, боротьбу зі шкідниками лісу), надання послуг у лісозаготівлі (транспортування необробленої деревини у межах лісу).

Водночас, апеляційний суд зауважує, що реалізація виробленої продукції охоплюється, зокрема, видом економічної діяльності 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що в період з 01.03.2019 по 31.10.2019 позивач здійснював діяльність, яка не зазначена у реєстрі платників єдиного податку, та відповідно отримував від такої діяльності доходи.

В силу вимог пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, позивач з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснював вказані види діяльності, зобов`язаний був перейти на сплату інших податків і зборів, однак цієї дії не вчинив

У зв`язку з цим, податковий орган дійшов вірного висновку про заниження позивачем єдиного податку.

Поряд з цим, суд зауважує, що відповідач невірно обчислив суму єдиного податку, яку має сплати позивач, оскільки, в силу вимог п.293.4 ст. 93 ПК України ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.

Натомість дохід в загальній сумі 1489000 грн, який оподаткував відповідач ставкою 15%, позивач отримав як від реалізації пиломатеріалів (тобто від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку), так і від переробки (порізці) пиломатеріалів (що відповідає визначеним позивачем видами діяльності).

Це підтверджується, зокрема, тим, що, відповідно до податкових накладних позивач реалізував контрагентам (ТОВ «Сервіс Україна» і Північне МУВГ) пиломатеріали обрізні на загальну суму 1379719,91 грн.

Тому нарахування податковим органом позивачу грошового зобов`язання з єдиного податку за 2019 рік на весь дохід в сумі 1489000 грн із застосування ставки у розмірі 15% є неправомірним.

Крім того, суд апеляційний суд звертає увагу на те, що, відповідно до п.299.10 ст.299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 299.11 ст.299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, у разі виявлення контролюючим органом під час проведення перевірки, зокрема, здійснення платником єдиного податку видів діяльності, не зазначених у реєстрі, ним приймається рішення про анулювання реєстрації такого платника єдиного податку з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Як слідує із матеріалів справи, анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку відбулося у зв`язку з припиненням ним 30.10.2019 підприємницької діяльності, а не з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, тобто з 01.07.2019 року.

Внаслідок невиконання своїх обов`язків щодо анулювання реєстрації позивача, як платника податків, відповідач нарахував позивачу податкове зобов`язання за весь період перебування у статусі платника податків до моменту припинення підприємницької діяльності, хоча такий обов`язок для платника податків мав бути визначений по 01.07.2019 року.

Між тим, зважаючи на те, що позивач є платником єдиного податку 2 групи, а не 4 групи, то положення абз.2 п. 299.11. ст. 299 ПК України, яким передбачено право контролюючого органу донараховувати податки і збори, а також штрафні санкції без прийняття попередньо рішення про анулювання реєстрації платника податку, до позивача не застосовуються.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач, прийнявши 26.11.2021 податкове повідомлення-рішення № 12152/17000708, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб за 2019 рік на 280875 грн, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством, тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і його необхідно скасувати.

Вказаний висновок застосовний і до податкової вимоги № 0030613-1304-1702 від 21.12.2021 про сплату податкового боргу у розмірі 283300,75 грн., а саме: з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 281600,75 грн (податкове зобов`язання в сумі 224696,40 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 56175 грн, пеня в сумі 729,35 грн) та за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» в сумі 1700 грн.

За змістом податкової вимоги № 0030613-1304-1702 від 21.12.2021, вимога виставлена контролюючим органом позивачу, у зв`язку з тим, що він станом на 20.12.2021 має податковий борг у розмірі 283300,75 грн., який складається, зокрема з боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 281600,75 грн.

Разом з тим, апеляційний суд вище у цій справі зробив висновок про неправомірність нарахування позивачу грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 280875 грн, тому дії податкового органу щодо включення цієї суми до податкового боргу, на яку виставлена податкова вимога № 0030613-1304-1702 від 21.12.2021, не відповідають вимогам чинного законодавства, а вимога в цій частині не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 460/1399/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний