Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №380/11845/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11845/23 пров. № А/857/12126/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новокалинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 380/11845/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Новокалинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про зупинення видаткових операцій платника податків,

суддя у І інстанції – Крутько О.В.

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Новокалинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - відповідач), в якому просить суд зупинити видаткові операції на рахунках Новокалинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 380/11845/23 позов задоволено повністю.

Зупинено видаткові операції на рахунках Новокалинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (ЄДРПОУ 31164710) шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог, відповідач зазначає, що видаткові операції на рахунках платника податків можуть бути зупинені, якщо платник податків перешкоджає податковому керуючому у проведенні опису майна у податкову заставу. Відповідач зауважує, що не чинив дій, що перешкоджають податковому керуючому у здійсненні своїх повноважень. Водночас, відповідач зазначає, що позивач звертався до відповідача із вимогою про погашення податкового боргу за рахунок готівки платника податків у задоволенні якої відповідач відмовив. Тобто, позивач не приходив до відповідача з метою опису майна у податкову заставу, що виключає можливість застосування норм ПК України про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення з мотиві, які викладені в оскарженому рішенні.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань по податку на додану вартість, що складається із основного платежу та пені, по податку на прибуток, що складається із основного платежу, по чистому прибутку з комунальних підприємств, що складається із основного платежу.

На момент подання позову до суду заборгованість згідно з картками особових рахунків та довідки про заборгованість станом на 01.04.2023 складала 4 764 910,04 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлену до стягнення суму заборгованості відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, а податкового керуючого до опису майна у податкову заставу не допустив.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Апеляційний суд встановив, що заступник керівника ГУ ДПС у Львівській області Руслан Ганюк прийняв рішення № 40/3-1301 від 31.03.2023 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, яке відповідач отримав 25.04.2023.

26.04.2023 року позивач склав акт відмови платника податків від стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків № 1.

Після цього, 29.05.2023 позивач звернувся з позовом про зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

Підпунктом 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що податковий орган має право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 91.4 статті 91 ПК України. У разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Апеляційний суд на підставі матеріалів справи встановив, що податковий керуючий не складав акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Апеляційний суд зауважує, що акт відмови платника податків від стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків не є актом про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого у розумінні наведених вище правових норм.

Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України, рішення керівника контролюючого органу про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, стягнення готівкових коштів не залежить від згоди на це платника податків, тому відповідач не мав правових підстав для складення акта про відмову платника податків від стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу.

Підсумовуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що позивач не мав правових підстав для звернення із цим позовом, зокрема, на підставі про відмову платника податків від стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу.

Одночасно апеляційний суд зауважує, що рішення відповідача про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків скасоване в судовому порядку на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі № 380/10010/23, яке набрало законної сили 18.03.2024.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій неправильно встановив обставини справи та допустив неправильне застосуванням норм матеріального права, які є підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новокалинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 380/11845/23 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до Новокалинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про зупинення видаткових операцій платника податків.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний