Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №380/17990/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/17990/25 пров. № А/857/32843/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (головуючий суддя Грень Н.М. м. Львів) у справі № 380/17990/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при перерахунку пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2025 відповідно;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2023 відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, без обмеження в індексації в розмірі 1181,09 грн з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2025 відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, без обмеження в індексації в розмірі 522,55 грн з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування із 11.03.2025 ОСОБА_1 пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2001-2018 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 11.03.2025 пенсію за віком призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування із 11.03.2025 ОСОБА_1 пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2001-2018 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 11.03.2025 пенсію за віком призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що основний розмір пенсії позивача, гарантований ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідачем не зменшувався та не обмежувався, ліміт торкнувся виключно додаткових нарахувань за індексацією. Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV, при первинному призначенні пенсії підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення. Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії у 2025 році, відповідач був зобов`язаний застосувати показник середньої заробітної плати за 2022– 2024 роки. Вказує, що твердження відповідача про відсутність 24 місяців стажу після 2018 року є безпідставними, оскільки ця норма стосується внутрішнього переведення між видами пенсій за Законом № 1058-IV.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що щорічні перерахунки з 1 березня 2023, 2024 та 2025 років проводилися на виконання постанов Кабінету Міністрів України № 168, № 185 та № 209 відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. Цими підзаконними актами чітко визначено граничний ліміт підвищення від індексації, який не може перевищувати 1 500 гривень. Така верхня межа індексації визнана правомірною постановами Верховного Суду у справах № 120/14637/23 та № 420/25804/23, оскільки цей інструмент необхідний для фінансового збалансування пенсійної системи та захисту громадян із найнижчими доходами, особливо в умовах воєнного стану, коли видатки держави першочергово спрямовуються на національну безпеку й оборону. При цьому основний розмір пенсії позивача за віком, обчислений із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», жодним чином не обмежувався, оскільки ліміт застосовується виключно до суми підвищення від індексації.

Позивач також не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмовлених позовних вимог та вважає, що відповідачем обмежено саме гарантований статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» основний розмір пенсії, що не є тотожним обмеженню максимального розміру індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 має стаж роботи на підземних роботах за Списком № 1 понад 15 років. Відповідно до записів трудової книжки, 11 квітня 2018 року позивача було звільнено з Державного відкритого акціонерного товариства шахта «Надія» за станом здоров`я згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України. Після вказаної дати позивач не працював та страхового стажу не набував.

З 15 травня 2018 року позивачу було призначено пенсію по інвалідності (ІІІ група інвалідності внаслідок професійного захворювання) в розмірі пенсії за віком. Вказана пенсія (шифр виду пенсії -331) була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

11 березня 2025 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

На підставі вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено переведення позивача на пенсію за віком. При розрахунку розміру пенсійної виплати відповідач застосував показник середньої заробітної плати по Україні за 2001-2018 роки, оскільки позивач після призначення попереднього виду пенсії по інвалідності (з 15.05.2018) не працював та не набув необхідних 24 місяців страхового стажу.

З матеріалів пенсійної справи, зокрема з протоколів перерахунку пенсії від 27.02.2023 та 25.02.2025, встановлено, що відповідач обчислював гарантований розмір пенсії позивача згідно із Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на рівні 80 відсотків його середньомісячного заробітку.

Згідно з протоколом перерахунку з 01.03.2023, сума пенсії (80% від заробітку 20 363,31 грн) становила 16 290,65 грн. Проте відповідач застосував до цієї суми від`ємне значення, вказане як «Обмеження в індексації з 01.03.2023 року» у розмірі -1181,09 грн, внаслідок чого розмір пенсії з надбавками склав 15 409,56 грн.

Відповідно до протоколу перерахунку з 01.03.2025, сума пенсії, розрахована як 80% від середньомісячного заробітку 24 512,41 грн, склала 19 609,93 грн. Разом із надбавкою на одного утриманця (150,00 грн) загальний розмір мав становити 19 759,93 грн. Натомість ГУ ПФУ у Львівській області відняло від гарантованої суми значення: «Обмеження в індексації з 01.03.2023 року» (-1181,09 грн) та «Обмеження індексації з 01.03.2025 року» (-522,55 грн). Внаслідок вказаних розрахунків фактичний розмір пенсії позивача був визначений до виплати у зменшеній сумі — 18 056,29 грн.

Не погоджуючись із застосуванням показника заробітної плати за 2001-2018 роки та із фактичним зменшенням основного розміру пенсії шляхом віднімання сум обмежень індексації, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

У розумінні абз.22 ст.1 Закону №1058 пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058 визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058 визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною 3 статті 45 Закону №1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Спірні правовідносини стосуються двох аспектів: правильності вибору показника середньої заробітної плати при переведенні на пенсію за віком та правомірності зменшення основного розміру пенсії внаслідок застосування обмежень індексації.

Щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що попередній вид пенсії по інвалідності призначався позивачу на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, відтак звернення 11.03.2025 із заявою про призначення пенсії за віком є реалізацією права на отримання пенсії за іншим законом, а саме Законом № 1058-IV, право на яку виникло вперше. За висновком суду першої інстанції, відповідач був зобов`язаний застосувати показник середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, а норма щодо наявності 24 місяців стажу не підлягала застосуванню.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ) стверджує, що пенсія по інвалідності з 15.05.2018 призначалася позивачу відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону № 1058-IV, тому перехід 11.03.2025 відбувся в межах одного закону, що унеможливлює зміну показника заробітної плати через відсутність у позивача необхідного страхового стажу після 2018 року.

Оцінюючи вказані доводи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції допустив помилку при встановленні фактичних обставин справи щодо нормативно-правової підстави призначення первинної пенсії. Як достовірно підтверджується матеріалами пенсійної справи, зокрема протоколами перерахунку пенсії від 27.02.2023 та 25.02.2025, пенсія по інвалідності, яку позивач отримував до березня 2025 року (шифр виду пенсії -331), була призначена саме за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Відтак, зміна виду пенсії на підставі заяви від 11.03.2025 є переведенням з одного виду пенсії на інший в межах одного закону.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата, визначена частиною другою статті 40 цього Закону. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Згідно із записами у трудовій книжці, позивач був звільнений з роботи 11.04.2018 та після призначення йому пенсії по інвалідності 15.05.2018 не працював і страхового стажу не набував.

Враховуючи викладене та сталу практику Верховного Суду, зокрема, постанови від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17, від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки відсутні. Відповідач правомірно здійснив розрахунок із застосуванням показника 2001-2018 років. Отже, рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Що стосується зменшення гарантованого розміру пенсії то колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування обмежень індексації, суд першої інстанції зазначив, що постановами Кабінету Міністрів України № 168, № 185 та № 209 правомірно запроваджено тимчасове обмеження на максимальний розмір збільшення пенсії в результаті індексації , не більше 1500 грн. Суд дійшов висновку, що основний розмір пенсії позивача, обчислений за статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі – Закон № 345-VI), не зменшувався та не обмежувався, а ліміт торкнувся виключно додаткових нарахувань за індексацією.

В апеляційній скарзі позивач вказує на хибність такого висновку суду, наголошуючи, що відповідач обмежив саме гарантований статтею 8 Закону № 345-VI основний розмір пенсії, здійснивши математичне віднімання сум індексації від бази у 80% середньої заробітної плати. Відповідач у відзиві заперечує проти цих доводів, стверджуючи, що основний розмір пенсії не обмежувався, а вирахування здійснено з дотриманням урядових постанов.

Колегія суддів вважає доводи позивача обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків, встановлюється у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, з якої обчислюється пенсія.

З аналізу зазначеної норми випливає, що встановлений нею розмір є імперативною мінімальною соціальною гарантією. Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постановах від 15.04.2025 у справі № 520/9629/24), ця норма має вищу юридичну силу щодо підзаконних актів, а гарантований розмір не може бути зменшений.

Індексація пенсії, порядок проведення якої визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, є механізмом підвищення доходу. Встановлення верхньої межі такого підвищення (1500 грн) постановами КМУ є реалізацією дискреційних повноважень Уряду щодо збалансування бюджету в умовах воєнного стану, що підтверджується судовою практикою.

Однак, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки фактичному механізму нарахування пенсії, застосованому відповідачем. З досліджених протоколів перерахунку від 27.02.2023 та 25.02.2025 чітко вбачається, що пенсійний орган визначив належну суму пенсії, гарантованої Законом № 345-VI (80% від заробітку). Станом на березень 2025 року ця сума становила 19 609,93 грн. Проте у подальшому розрахунку відповідач застосував до цієї суми від`ємні значення: «Обмеження в індексації з 01.03.2023 року (-1181,09 грн)» та «Обмеження індексації з 01.03.2025 року (-522,55 грн)». В результаті математичного віднімання цих сум від гарантованої бази підсумковий розмір пенсії до виплати склав 18 056,29 грн.

Застосування обмеження індексації в такий спосіб - шляхом віднімання від основного гарантованого розміру пенсії) є протиправним, оскільки ліміт підвищення не може трансформуватися в інструмент зменшення мінімальної пенсії, розмір якої (80%) жорстко зафіксований законом. Дії відповідача призвели до фактичної виплати пенсії у розмірі, меншому за гарантований Законом № 345-VI, чим порушено право позивача на належне соціальне забезпечення.

Відтак, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині є наслідком неповного дослідження та оцінки доказів, зокрема алгоритму розрахунку у протоколах та неправильного застосування норм матеріального права. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення вимог позивача щодо виплати пенсії без математичного віднімання сум обмежень індексації від гарантованого розміру пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, а за подання апеляційної скарги - 1453,44 грн, що загалом становить 2422,40 грн.

З огляду на те, що за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, оскільки фактично задоволено половину від заявлених самостійних вимог то понесені ним судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме в сумі 1211,20 грн.

Водночас, відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати, понесені суб`єктом владних повноважень на сплату судового збору за подання своєї апеляційної скарги, відшкодуванню та стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 380/17990/25 скасувати повністю.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення виплачуваного розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом віднімання від основного розміру пенсії, гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», сум обмежень індексації при перерахунках з 01.03.2023 та з 01.03.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 та з 01.03.2025 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), без зменшення такого гарантованого розміру пенсії на суми обмежень індексації з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель