Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №140/2300/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2300/26 пров. № А/857/33156/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року (головуючий суддя Смокович В.І., м. Луцьк) у справі № 140/2300/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Пастухова Наталія Володимирівна про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Міністерства юстиції України (далі – МЮ України, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Пастухова Наталія Володимирівна (далі – Пастухова Н. В., третя особа) про визнання протиправним та скасування наказу МЮ України №2787/7 від 31.12.2025, яким скаргу ОСОБА_1 від 08.10.2025 залишено без розгляду по суті; зобов`язати МЮ України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 08.10.2025 по суті.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:2050, що розташована за адресою: село Лише, Луцький район Волинської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н.І. від 11.10.2011, зареєстрованого за №2262.

Продавцем земельної ділянки по вказаному договору від 11.10.2011 був ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), а покупцем земельної ділянки стала ОСОБА_1 (ім`я « ОСОБА_6 » змінене на « ОСОБА_7 »).

На час розгляду справи №161/7986/25 судами першої та апеляційної інстанції оригінал Державного акта про право власності на земельну ділянку з відповідною відміткою нотаріуса знаходився у позивачки ОСОБА_1 .

Позивач 21.09.2023 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, однак рішенням №69439648 від 25.09.2023 державний реєстратор відмовив у проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки ОСОБА_4 на момент проведення реєстрації був внесений до Єдиного реєстру боржників.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.01.2025 у справі №161/17960/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Луцької міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер - 0722883600:01:001:2050. Рішення набрало законної сили 11.02.2025.

З метою проведення державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, у березні 2025 року ОСОБА_1 зверталася до державного реєстратора, однак їй було повідомлено, що право власності на земельну ділянку зареєстроване за іншою особою.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки наявний запис про речове право: 56437720, внесений 28.08.2024 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області - Валянською Т.П. Підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74778206 від 28.08.2024. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 5783, виданий 28.08,2024, видавник: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області - Валянська Тетяна Петрівна. Власник земельної ділянки: ОСОБА_2 .

З відзивом представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кушнірук Ю. П. на позовну заяву ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння було отримано копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.04.2024, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н. В., зареєстрованого в реєстрі за №2551.

В ході розгляду стави №161/7986/25, суд першої інстанції витребував у приватного нотаріуса Пастухової Н.В. матеріали реєстраційної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.04.2024, зареєстрований в реєстрі за №2551.

При ознайомленні з наданими нотаріусом матеріалами справи, що мало місце 13.08.2025, було встановлено, що посвідчення вказаного договору відбулося на підставі копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №487584, який виданий на ім`я ОСОБА_5 Лищенською сільською радою Луцького району Волинської області 02.06.2010.

У судовому засіданні 01.10.2025 приватний нотаріус Пастухова Н.В. підтвердила той факт, що посвідчила договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.04.2024 на підставі копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №487584.

Позивачем 25.08.2025 подано скаргу до Центральної колегії МЮ України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції на дії приватною нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Пастухової Н.В. щодо посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі копії державного акту.

Рішенням МЮ України у формі наказу від 09.09.2025 №1855/7 «Про повернення скаржниці скарги у сфері державної реєстрації» скаргу було повернуто для усунення недоліків, оскільки скарга не містила відомостей дату, коли скаржниця дізналася про порушення своїх прав.

ОСОБА_1 08.10.2025 було повторно подано скаргу на дії приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Пастухової Н.В. щодо посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі копії державного акту та супровідним листом МЮ України від 04.11.2025 надіслало позивачу повідомлення про надання додаткової інформації про дату, коли скаржнику стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення.

Позивачем 20.11.2025 направлено до МЮ України додаткові пояснення з детальним описом обставин, за яких стало відомо про порушення державним реєстратором прав позивача, однак колегія МЮ України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів МЮ України.

Розглянувши скаргу комісія склала висновок від 23.12.2025, відповідно до якого скаржниця могла дізнатися про прийняття оскаржуваного рішення ще у травні 2025 року, а скаргу подано 08.10.2025. При цьому, скаржницею раніше подавалася скарга (вх.№СК-3284-25 від 25.08.2025) щодо визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання оскаржуваного рішення. Рішенням МЮ України у формі наказу від 09.09.2025 повернуто скаржниці для усунення недоліків, оскільки скарга не містила відомостей про дату, коли скаржниця дізналася про порушення своїх прав. Скаржницею не дотримано встановлений законом строк для подачі скарги.

Таким чином, члени комісії одноголосно рекомендували залишити без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 від 08.10.2025, оскільки встановлений Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

Наказом МЮ України від 31.12.2025 №2787/7 скаргу ОСОБА_1 08.10.2025 залишено без розгляду по суті.

Позивач зазначає, що її представник ознайомилась зі справою лише 13.08.2025. Саме в ході ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи, які були надані приватним нотаріусом Пастуховою Н.В. встановлено, що посвідчення вказаного договору відбулося на підставі копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №487584, що виданий на ім`я ОСОБА_5 Лищенською сільською радою Луцького району Волинської області 02.06.2010.

Між іншим звертає увагу суду, що згідно з пунктом 3 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, зокрема закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Однак, скарга позивача від 25.08.2025 повернута з підстав не зазначення дати, коли вона дізналася про порушення її права, а скарга від 08.10.2025, в порушення пункту 3 Порядку, не була повернута відповідачем відразу.

Отже, звертаючись до відповідача, позивач мала реальні та обґрунтовані легітимні очікування, що МЮ України розгляне скаргу щодо незаконної реєстрації права власності на її земельну ділянку вживатиме передбачені законом заходи для захисту її права власності.

Відмова від розгляду скарги за формальним мотивом пропуску строку, незважаючи на те, що позивач дізнався про порушення лише в серпні 2025 року та вчасно, в межах строку звернулася з відповідною скаргою, суперечить принципу ефективного захисту прав людини та його законним очікуванням, а тому просить адміністративний позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2787/7 від 31 грудня 2025 року, яким скаргу ОСОБА_1 від 08 жовтня 2025 року залишено без розгляду по суті. Зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 08 жовтня 2025 року по суті.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що моментом, з якого позивач дізналася про порушення своїх прав є дата ознайомлення її представника з документами, наданими приватним нотаріусом Пастуховою Н.В., а саме 13.08.2025. Відтак, звернення ОСОБА_1 зі скаргою до МЮ України 08.10.2025 відбулося в межах строку, встановленого частиною третьою статті 37 Закону №1952-IV, а тому наказ МЮ України від 31.12.2025 №2787/7, яким скаргу ОСОБА_1 від 08.10.2025 залишено без розгляду по суті, є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу від 11.10.2011 №2262 земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:2050, що розташована за адресою: село Лише, Луцький район Волинської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (зворот арк. спр. 102-104).

Державним актом на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку серії ЯЛ №487584, який виданий Лищенською сільською радою Луцького району Волинської області 02.06.2010 (арк. спр. 106).

Рішенням від 25.09.2023 №69439648 державний реєстратор відмовив у проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку у зв`язку із тим, що заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадження про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці (арк. спр. 105).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.01.2025 у справі №161/17960/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Луцької міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер - 0722883600:01:001:2050. Рішення набрало законної сили 11.02.2025 (арк. спр. 117-119).

В подальшому виявлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки наявний запис про речове право: 56437720, внесений 28.08.2024 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області - Валянською Т.П. Підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74778206 від 28.08.2024. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 5783, виданий 28.08.2024, видавник: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області - Валянська Тетяна Петрівна. Власник земельної ділянки: ОСОБА_2 (арк. спр. 46).

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа №161/7986/25).

Представником ОСОБА_2 15.05.2025 на адресу Луцького міськрайонного суду Волинської області направлено відзив на позовну заяву із копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.04.2024, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №2551, предметом якого виступала земельна ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 0722883600:01:001:2050, де продавцем виступав ОСОБА_4 , а покупцем – ОСОБА_8 (зворот арк. спр. 110-112).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.07.2025 у справі №161/7986/25 клопотання представника позивача про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено. Витребувано від приватного нотаріуса Пастухової Н. В. належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для посвідчення договору купівлі-продажу від 04.04.2024, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , та проведення державної реєстрації права власності земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:2050, що розташована за адресою: село Лище, Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Витребувано від приватного нотаріуса Валянської Тетяни Петрівни належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для посвідчення договору купівлі-продажу від 27.08.2024, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , та проведення державної реєстрації права власності земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:2050, що розташована за адресою: село Лище, Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (арк. спр. 40-41).

Приватним нотаріусом Пастуховою Н.В. 02.07.2025 на адресу Луцького міськрайонного суду Волинської області направлено витребувану інформацію (арк. спр. 43) та 14.07.2025 представником позивача подано до суду клопотання про ознайомлення із матеріалами справи та, відповідно, із якими вона ознайомилась 13.08.2025, про що свідчить відповідний запис на такому клопотанні (арк. спр. 45).

Як зазначається сторонами, позивачем 25.08.2025 подано скаргу до МЮ України на дії приватною нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Пастухової Н.В. щодо посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі копії державного акту. Скарга була зареєстрована за вх.№ СК-3284-25 від 25.08.2025.

Рішенням, у формі наказу, від 09.09.2025 №1855/7 «Про повернення скаржниці скарги у сфері державної реєстрації» відповідачем скаргу було повернуто для усунення недоліків, оскільки скарга не містила відомостей дату, коли скаржниця дізналася про порушення своїх прав.

ОСОБА_1 08.10.2025 (вх. №СК-4122-25 від 15.10.2025) було повторно подано скаргу на дії приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Пастухової Н.В. щодо посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі копії державного акту (Рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу - Пастухової Н.В. індексний номер: 72424691 від 04.04.2024 14:03:26 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну площею 0,2500 га, кадастровий номер - 0722883600:01:001:2050, яка виділена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Лише, Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області (арк. спр. 99-102).

Супровідним листом МЮ України від 04.11.2025 надіслало позивачу повідомлення про надання додаткової інформації про дату, коли скаржнику стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення (зворот арк. спр. 133-134).

ОСОБА_1 20.11.2025 (вх. №СК-4780-25 від 21.11.2025) направлено до відповідача додаткові пояснення з детальним описом обставин, за яких стало відомо про порушення державним реєстратором прав позивача (арк. спр. 139-140).

Центральна колегія МЮ України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції 23.12.2025 винесла висновок, відповідно до якого скаргу ОСОБА_1 від 08.10.2025 залишено без розгляду, оскільки встановлений законом строк для подання скарги сплив до дня її подання (зворот арк. спр. 157-159).

На підставі зазначеного висновку МЮ України винесено наказ від 31.12.2025 №2787.7 про залишення без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 від 08.10.2025, оскільки встановлений законом строк для подання скарги сплив до дня її подання (зворот арк. спр. 159).

Уважаючи такий наказ МЮ України протиправним, ОСОБА_1 за захистом своїх прав та інтересів звернулася із даним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України від 01.07.2004 № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон 1952-ІV).

За змістом ч.1 ст.3 Закону №1952-ІV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Статтею 6 Закону №1952-IV визначено організаційну систему державної реєстрації прав, яку становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Міністерство юстиції України розглядає, зокрема, скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (частина друга статі 37 Закону №1952-IV).

За частиною третьою статті 37 рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Строк для подання скарги, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року такого строку.

Строк для подання скарги, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця такого строку. Якщо закінчення строку для подання скарги, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, такий строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку для подання скарги припадає на вихідний, святковий чи інший робочий день, останнім днем такого строку є перший після вихідного, святкового чи іншого неробочого дня робочий день.

Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку.

Поновлення строку подання скарги не допускається.

Вимоги до форми та змісту скарги встановлені частиною четвертою статті 37 Закону №1952-IV.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі безпосередньо до суб`єкта розгляду скарги та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Скарга на рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», має містити обставини, якими суб`єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. Якщо з дня прийняття рішення державного реєстратора, прийнятого з порушенням Закону України «Про санкції», спливло більше двох місяців, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про таке рішення у сфері державної реєстрації прав.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подана особою, яка не має на це повноважень, або що не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов`язковим), підпис скаржника або його представника, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.

Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання в установленому порядку.

Перебіг строку на оскарження зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення скаржнику.

Подання скарги не зупиняє дію реєстраційної дії, що оскаржується.

Згідно з частиною п`ятою зазначеної норми закону скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження.

У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.

Закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.

Частиною шостою статті 37 Закону №1952-IV регламентовано, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;

7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;

8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

Частиною сьомою статті 37 Закону №1952-IV врегульовано питання застосування санкцій за порушення у сфері державної реєстрації прав.

У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:

а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції». У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України «Про санкції»), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.

Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини;

2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;

3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання;

4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п`яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб`єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб`єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону;

5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів.

У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно).

У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав територіальні органи Міністерства юстиції України забезпечують відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому абзацом першим частини четвертої статті 26 цього Закону.

Особа, чиї права та законні інтереси були порушені внаслідок прийняття державним реєстратором скасованого (анульованого) рішення, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до статті 38 цього Закону.

Процедура розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів врегульована Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок №1128).

Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації) встановлено Порядком №1128.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» (пункт 4 Порядку № 1128).

Згідно з пунктом 5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

- оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

- наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

- наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

- наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

- здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

- подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

- закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

- розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

За пунктом 6 Порядку №1128 якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня її реєстрації приймає мотивоване рішення про відмову в задоволенні такої скарги на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту чи відповідного територіального органу, погодженої відповідно заступником Міністра чи заступником керівника територіального органу Мін`юсту. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Відповідно до пункту 8 зазначеного підзаконного нормативного акту у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.

Пунктом 9 Порядку №1128 визначено, що якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Порівняльний аналіз змісту статті 37 Закону №1952-IV та Порядку № 1128 свідчить про те, що вони по-різному регулюють питання щодо результатів розгляду скарги і строку їх вирішення.

Так, згідно з частиною шостою статті 37 Закону №1952-IV у разі, якщо встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання або Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні чи скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено, МЮ України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, тоді як за пунктами 5, 6, 8, 9 Порядку наведені обставини є підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні скарги на стадії підготовки до її розгляду по суті.

Відповідно до Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про відмову в задоволенні скарги, якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.

Приписи частини шостої статті 37 Закону 1952-IV та норми Порядку №1128 чітко свідчать про те, що для залишення скарги без розгляду по суті нема необхідності проводити її колегіальний розгляд з повідомленням заінтересованих осіб, отримання від них пояснень тощо, а приймається відповідне рішення не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня реєстрації скарги.

Як вже зазначалось, відповідно до Закону № 1952-IV встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Колегія суддів наголошує, що для правильного застосування зазначеної норми необхідно чітко розмежовувати факт інформованості особи про порушення її цивільного права власності третіми особами та інформованості особи про протиправність дій суб`єкта владних повноважень, який здійснював державну реєстрацію прав.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2025 року позивач дійсно отримала копію договору купівлі-продажу від 04.04.2024. На той момент позивачка усвідомлювала факт порушення свого цивільного права третіми особами , продавцем та покупцем за договором, у зв`язку з чим нею й було ініційовано судове провадження у загальному суді з метою віндикації майна.

Проте, сам по собі текст договору купівлі-продажу від 04.04.2024 не містив, не відображав і об`єктивно не міг відображати відомостей про процедурні та матеріальні порушення, допущені безпосередньо приватним нотаріусом Пастуховою Н.В. під час здійснення реєстраційної дії. Отримання копії договору не розкривало змісту внутрішніх документів реєстраційної справи та не давало позивачці підстав стверджувати, що нотаріус діяв неправомірно.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні- це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. Здійснюючи функції державного реєстратора, нотаріус виступає як суб`єкт владних повноважень.

Позивач, будучи добросовісним володільцем і маючи на руках оригінал Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 487584, у травні 2025 року мала всі законні підстави вважати, що приватний нотаріус Пастухова Н.В. діяла правомірно, оскільки позивачка не могла припустити, що реєстраційну дію стосовно її нерухомого майна було вчинено за відсутності оригіналу правовстановлюючого документа.

Позивачка не мала правових підстав звертатися до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії нотаріуса у травні 2025 року, ґрунтуючись виключно на припущеннях чи підозрах щодо порушення порядку реєстрації, за відсутності будь-яких фактичних доказів такого порушення. Протилежний підхід змушував би громадян подавати безпідставні й необґрунтовані скарги на дії публічних реєстраторів, що суперечить принципу юридичної визначеності.

Судом першої інстанції справедливо враховано, що документи реєстраційної справи є документами з обмеженим доступом. Позивачка була об`єктивно позбавлена можливості самостійно ознайомитися з пакетом документів, який подавався для реєстрації права власності за ОСОБА_8 .

Реалізуючи своє право на збирання доказів, позивач у межах цивільної справи ініціювала перед судом питання про витребування матеріалів реєстраційної справи.

Луцький міськрайонний суд 02.07.2025 задовольнив клопотання позивачки та витребував у нотаріуса матеріали реєстраційної справи.

Представник позивачки у приміщенні суду вперше 13.08.2025 отримав процесуальний доступ до витребуваних матеріалів, під час ознайомлення з якими було документально виявлено, що приватний нотаріус Пастухова Н.В. вчинила реєстраційну дію на підставі копії, а не оригіналу Державного акта.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме 13.08.2025 є датою, коли позивач достеменно дізналася про наявність підстав для оскарження дій нотаріуса (державного реєстратора) в адміністративному порядку, оскільки саме в цей день суб`єктивний критерій («дізналася») збігся з об`єктивною можливістю («могла дізнатися») виявити конкретне порушення закону з боку суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на те, що первинна скарга до Міністерства юстиції України була подана позивачкою 25.08.2025 року, строк, передбачений ч. 3 ст. 37 Закону № 1952-IV, щодо обчислення строку від 13.08.2025, не був пропущений.

Наступне повернення скарги наказом Мін`юсту від 09.09.2025 з формальних підстав та повторне її подання 08.10.2025 свідчать про безперервний та активний намір особи захистити своє право, а тому строк, зупинений первинним зверненням, не вважається пропущеним і при повторному зверненні після усунення недоліків.

Щодо покликань апелянта на практику Верховного Суду, в частині розмежування термінів «дізналась» та «могла дізнатись» то колегія судів зазначає наступне.

Апелянт стверджує, що презумпція «міг дізнатися» покладає на особу обов`язок проявити розумну обачність.

Колегія суддів вказує, що позивач проявила максимальну та вичерпну розумну обачність: вона не лише дізналася про зміну власника землі, а й негайно ініціювала судовий процес, у межах якого законними процесуальними інструментами (шляхом витребування доказів через суд) домоглася розкриття матеріалів реєстраційної справи. Критерій «міг дізнатися» не може тлумачитися як обов`язок особи передбачити внутрішні дефекти та порушення у закритій реєстраційній справі до моменту її офіційного витребування судом. Наведена практика Верховного Суду стосується випадків, коли особи тривалий час не цікавилися станом свого майна, тоді як у цій справі позивачка діяла без зволікань.

Стосовно юридичної природи державної реєстрації відповідач зазначає, що державна реєстрація не є самостійною підставою виникнення права власності, а є похідною, тому строк слід рахувати від дати ознайомлення з договором купівлі-продажу. Колегія суддів відхиляє ці доводи, оскільки вказаний висновок Великої Палати стосується матеріально-правового аспекту захисту цивільних прав у межах віндикаційних чи негаторних спорів. Натомість, у даному адміністративному процесі предметом перевірки є виключно дотримання реєстраційної процедури суб`єктом владних повноважень та законність дій нотаріуса. Адміністративна скарга до Мін`юсту є специфічним та окремим правовим інструментом контролю за законністю реєстраційних дій, а тому строк для її подання пов`язаний виключно з виявленням дефектів саме реєстраційної процедури, а не цивільного правочину.

Що стосується відсутності дискреційних повноважень Мін`юсту поновлювати строки то колегія суддів погоджується з думкою апелянта про те, що Міністерство юстиції України не має законодавчих повноважень поновлювати пропущений двомісячний строк. Разом з тим, у цій справі суд першої інстанції зобов`язав відповідача розглянути скаргу не через поновлення пропущеного строку, а у зв`язку з тим, що строк не був пропущений взагалі, оскільки його обчислення розпочалося 13.08.2025.

Таким чином, зазначені постанови Верховного Суду є нерелевантними до обставин цієї справи, оскільки факт пропуску строку не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.

Колегія суддів наголошує, що право на розгляд скарги по суті контролюючим органом є невід`ємною складовою права на ефективний засіб правового захисту.

Тому, враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Наказ Міністерства юстиції України № 2787/7 від 31.12.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки скарга позивачки була подана в межах встановленого законом двомісячного строку від дня, коли вона дійсно дізналася про процедурні порушення нотаріуса.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі № 140/2300/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель