Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №460/24345/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/24345/25 пров. № А/857/20436/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року, ухвалене суддею Зозуля Д.П. у м. Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 460/24345/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 29.09.2025 за реєстраційним номером РВ051250922346, щодо повернення на доопрацювання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CС1) по об`єкту будівництва «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Рівненська територіальна громада, м.Рівне (кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:054:1930)»; зобов`язати зареєструвати Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1), найменування об`єкта - «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Рівненська територіальна громада, м. Рівне (кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:054:1930)», подане 22.09.2025.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року позов задоволено.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством у сфері містобудівної діяльності не передбачено повноважень посадової особи органу державного архітектурно-будівельного контролю направляти повідомлення про початок виконання будівельних робіт на доопрацювання, тобто не здійснювати реєстрацію поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Згідно доводів скаржника, повернення на доопрацювання оскаржуваного повідомлення про початок виконання будівельних робіт, прийняте Управлінням у відповідності до норм права, зумовлене чинним законодавством України у сфері містобудування.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 5610100000:01:054:1930, площею 0,0875 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2825105056101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №372890027 від 04.04.2024.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-9940408572024 від 29.05.2024 місце розташування земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:054:1930 - Рівненська область, м. Рівне, категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

24.05.2025 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстраційним номером NB01:9446-7629-0671-5325 позивачем зареєстровано Схему намірів забудови земельної ділянки, назва об`єкту «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Рівненська територіальна громада, м.Рівне (кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:054:1930)»; Код ДКБС 1110.3 Будинки садибного типу; площа 0,0875 га, замовник ОСОБА_1 . Статус даного документу - діючий.

24.07.2025 через портал «Дія» ОСОБА_1 подав Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкту - нове будівництво житлового будинку садибного типу за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Рівненська територіальна громада, м.Рівне (кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:054:1930).

31.07.2025 Управлінням державного архітектурного будівельного контролю Рівненської міської ради вказане Повідомлення про початок виконання будівельних робіт було повернуто на доопрацювання, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №PB051250724467.

22.09.2025 ОСОБА_1 повторно подав через портал «Дія» Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкту - нове будівництво житлового будинку садибного типу за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Рівненська територіальна громада, м.Рівне (кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:054:1930).

29.09.2025 Управлінням державного архітектурного будівельного контролю Рівненської міської ради знову повернуто на доопрацювання вказане повідомлення, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №PB051250922346.

При цьому, у розділі «Причини відмови у видачі» зазначено, що «за результатами розгляду поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта встановлено, що вказане повідомлення подано на основі схеми намірів забудови земельної ділянки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану». Водночас вказана схема не містить інформацію про відстані до розташованих на сусідніх земельних ділянках будівель та споруд, інженерних мереж, відсутні фасади та плани поверхів об`єкта із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування тощо. Крім цього, відповідно до абзаців 1-2 частини 4 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 місто Рівне Рівненської області включено до Списку історичних населених місць України. При цьому, абзацами 3-4 частини 4 статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що у кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Однак, станом на сьогодні щодо міста Рівне, яке включене до Списку історичних населених місць України, такої науково проектної документації не затверджено. За таких обставин, архітектор або інженер-проектувальник, який забезпечує створення та/або завантаження до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва з накладенням кваліфікованого електронного підпису схеми намірів забудови земельної ділянки, не взмозі дотриматись обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини». В такому разі для отримання права на виконання будівельних робіт необхідно подати повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта, виданого уповноваженим органом архітектури».

Вважаючи таке повернення повідомлення про початок виконання будівельних робіт протиправним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За визначенням, наведеним у пп. 1, 4 ч.1 ст.1 Закону №3038-VI, будівництвом вважається нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва, а під терміном замовник будівництва розуміється фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або ж у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

У відповідності до абз.2 ч.1 ст.4 Закону №3038-VI об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури (крім трубопроводів внутрішньогосподарських меліоративних систем).

За змістом п.1 ч.1 ст.34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або ж користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч.4 ст.26 цього ж Закону).

Частинами 1, 4 та 7 ст.26-1 Закону №3038-VI передбачено те, що документи для отримання адміністративних та інших визначених Законом послуг у сфері будівництва подаються до суб`єкта надання відповідної послуги за вибором заявника (якщо інше не визначено цим Законом):

1) в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є суб`єкт звернення та суб`єкт надання відповідної послуги;

2) у паперовій формі особисто заявником (у тому числі через ЦНАП) або поштовим відправленням з описом вкладення.

Документи, що подаються для отримання адміністративних та інших визначених цим Законом послуг у сфері будівництва, повинні відповідати таким вимогам: 1) документи мають викладатися державною мовою; 2) текст документів має бути розбірливим (написаний машинодруком або від руки друкованими літерами); 3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; 4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законом.

При цьому, проектна документація на будівництво в електронній формі має бути засвідчена кваліфікованим електронним підписом замовника і генерального проектувальника (проектувальника). Проведення експертизи документації на об`єкт будівництва підтверджується кваліфікованими електронними підписами експертів, які проводили експертизу, та керівника відповідної експертної організації.

Подання документів з порушенням вимог, визначених вказаною частиною, є підставою для залишення таких документів без розгляду і повернення їх заявнику, про що повідомляється заявник у строк, що не перевищує строк, передбачений для розгляду відповідних документів.

Як передбачено абз.1 ч.2 ст.34 Закону №3038-VI, зазначені у ч.1 цієї ж статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Частиною 5 ст.34 Закону №3038-VI встановлено, що контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

У силу ч.7 цієї статті, виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого ст.34 Закону №3038-VI, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 36 Закону №3038-VI регламентує питання, пов`язані із повідомленням про початок виконання будівельних робіт.

За приписами абз.1 ч.1 ст.36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) та будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону №3038-VI виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Суд зазначає про те, що отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до ч.1 цієї статті, не вимагається.

Так, форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.36 Закону №3038-VI).

Частиною 7 ст.36 Закону №3038-VI визначає перелік випадків, у разі настання яких право на початок виконання будівельних робіт може бути припинено. Зокрема, право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.8 цієї статті, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

За змістом ч.9 ст.36 Закону №3038-VI повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зміну даних у поданому повідомленні, зміну даних про початок виконання будівельних робіт, які містяться у Реєстрі будівельної діяльності, відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення в паперовій формі або настання обставин, визначених ч.7 цієї ж статті, вносяться органами державного архітектурно-будівельного контролю до Реєстру будівельної діяльності з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.

Механізм же набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає «Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт» (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, в редакції постанови від 26.08.2015 №747).

Надання (отримання), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, згідно з п.3 Порядку №466, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними ст.7 Закону №3038-VI.

За змістом вимог п.4-1 Порядку №466, документи, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю особисто через ЦНАП або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнюються та надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення до ЦНАП.

ЦНАП під час прийняття документів у замовників, адміністратори ЦНАП через кабінет на Порталі Дія або електронний кабінет користувача створюють заявку з накладенням електронного підпису, завантажують до кабінету шляхом сканування документи, що подані заявником, та надсилають до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Адміністратор ЦНАП вносить відомості, необхідні для отримання адміністративних послуг у сфері будівництва, з використанням кабінету на Порталі "Дія" засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

Створення та подання електронних документів, завантаження документів, необхідних для отримання адміністративних та інших послуг у сфері будівництва, отримання відомостей (даних) про стан розгляду електронних документів та результати розгляду здійснюється через електронний кабінет згідно з «Порядком ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681).

Відповідно до п.5 Порядку №466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, абож договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Як передбачено п.6 Порядку №466, документи, що надають право на виконання підготовчих робіт, діють до моменту отримання права на виконання будівельних робіт. Документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Пунктом 8 Порядку №466 визначено, що контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, за виконання будівельних робіт без подання повідомлення та за порушення вимог, визначених Порядком, відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та КУпАП (п.11 Порядку №466).

За п.13 Порядку №466 повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками1, 2 та 2-1 подається замовником (його уповноваженою особою) до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня надходження повідомлення: вносить інформацію, зазначену у повідомленні, до Реєстру будівельної діяльності (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України «Про державну таємницю») згідно з Порядком; під час внесення інформації, вказаної у повідомленні, до Реєстру будівельної діяльності проставляє відмітку про місцезнаходження об`єкта будівництва на картографічній основі (у разі коли така відмітка не проставлена на картографічній основі до внесення інформації, зазначеної у повідомленні).

У випадках, встановлених у Порядку №681, у разі подання повідомлення через електронний кабінет внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації, зазначеної у повідомленні, а також проставлення відмітки про місцезнаходження об`єкта будівництва на картографічній основі здійснюються в режимі реального часу автоматично програмними засобами Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Згідно з п.15 Порядку №466 у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих робіт чи повідомленні про початок виконання будівельних робіт, які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до вимог ст.39-1 Закону №3038-VI, орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово в паперовій або ж електронній формі через електронний кабінет повідомляє про це замовникові протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.

Замовник (його уповноважена особа) протягом трьох робочих днів з дня отримання від органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про виявлення недостовірних даних або самостійного виявлення технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки) у поданому повідомленні зобов`язаний надіслати до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення за формою згідно з додатками 1, 2 і 2-1 з виправленими (достовірними) даними щодо інформації, яка потребує змін.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом трьох робочих днів з дня отримання від замовника повідомлення, визначеного абз.2 цього пункту, забезпечує внесення інформації, зазначеної у повідомленні, до Реєстру будівельної діяльності (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України Про державну таємницю).

До замовника, який самостійно виявив допущену технічну помилку і в передбаченому цим пунктом порядку подав відповідне повідомлення, штрафні санкції за раніше подане з помилками повідомлення або виявлені в ньому недостовірні дані не застосовуються.

У разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований чи будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю: видає припис про зупинення підготовчих або будівельних робіт; звертається до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, протягом двох місяців з дня закінчення строку для усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, визначеного у приписі.

При цьому, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю: у разі подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання підготовчих або будівельних робіт; у разі отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Відомості про припинення або ж зупинення права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заяви у паперовій формі чи настання обставин, визначених абз.8 цього пункту, вносяться органами державного архітектурно-будівельного контролю до Реєстру будівельної діяльності та оприлюднюються на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України «Про державну таємницю»). Про припинення права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово в паперовій або електронній формі через електронний кабінет повідомляє замовнику протягом трьох робочих днів з дня припинення.

У той же час, замовник будівництва після припинення права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, може повторно надіслати повідомлення згідно з вимогами, встановленими п.13 цього Порядку.

Законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено підстав, за наявності яких орган державного архітектурно-будівельного контролю міг відмовити у прийнятті повідомлення про початок виконання будівельних робіт стосовно об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Разом із тим, суб`єкт надання відповідної адміністративної послуги у сфері будівництва, визначеної положеннями Закону №3038-VI, наділений повноваженнями залишати без розгляду та повертати суб`єкту звернення документи, якщо вони подані з порушенням вимог, визначених ч.4 ст.26-1 цього Закону, про що свідчить зміст наведеної норми.

Вимоги, порушення яких може слугувати підставою для залишення без розгляду і повернення документів суб`єкту звернення, зводяться до такого: 1) документи мають викладатися державною мовою; 2) текст документів має бути розбірливим; 3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні, а також арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; 4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством.

Інших підстав для залишення без розгляду та повернення суб`єкту звернення поданих ним документів Закон №3038-VI не передбачає.

У разі ж виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених, зокрема, у надісланому повідомленні про початок виконання будівельних робіт, які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до ст.39-1 Закону №3038-VI, орган державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язаний письмово повідомити про це замовникові.

Отримавши таке повідомлення, замовник (його уповноважена особа) зобов`язаний надіслати до органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення за встановленою Порядком №466 формою з виправленими (достовірними) даними щодо інформації, яка потребує змін. Орган же державного архітектурно-будівельного контролю, в свою чергу, протягом трьох робочих днів з дня отримання від замовника вказаного повідомлення, забезпечує внесення інформації, зазначеної у повідомленні, до Реєстру будівельної діяльності.

Проаналізувавши наведені вище положення Закону №3038-VI та Порядку №499 в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), фактично здійснюється за «декларативною процедурою».

Зазначене вище правозастосування повністю відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2023 у справі №420/14944/22.

Також, варто наголосити на тому, що на даний час діє Порядок №681, який чітко визначає процедуру та вимоги щодо ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

При цьому, слід зазначити, що вказана постанова прийнята Кабінетом Міністрів України на виконання пп.4 п.11 розділу IІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» від 17.10.2019 №199-IX.

Проте, варто звернути увагу й на те, що даний Порядок №681, в свою чергу, не містить жодних положень щодо можливості посадової особи органу державного архітектурно-будівельного контролю повертати документи, зокрема повідомлення про початок виконання будівельних робіт, «на доопрацювання».

При цьому, з прийняттям вказаного Порядку №681 до п.2 Порядку №466 були внесені зміни і виключено з вказаного пункту визначення терміну «реєстрація», який передбачав, що реєстрація - це внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що норма п.23 Порядку №681 встановлює, що під час подання документів в електронній формі для надання адміністративних та інших послуг у сфері будівництва з використанням електронного кабінету та внесення інформації (даних) до електронної системи проводиться аналіз поданих/внесених даних щодо повноти, відповідності формату, логічності та достовірності з урахуванням критеріїв згідно з додатком 2.

Такий аналіз проводиться автоматично програмними засобами електронної системи, у тому числі для визначення рівня ризику, визначеного п.29 цього Порядку, та обрання відповідного типу процедури розгляду, визначеного п.35 цього Порядку.

Згідно з п.п. 24, 25 Порядку №681, аналіз поданих/внесених даних щодо їх повноти проводиться шляхом перевірки заповнення всіх обов`язкових даних форм (полів). Аналіз поданих/внесених даних щодо їх відповідності формату проводиться шляхом аналізу відповідності поданих/внесених даних вимогам до структури та формату, встановленим для відповідного виду даних форм (полів).

З викладеного вище слідує, що аналіз поданих/внесених даних відносно повноти проводиться автоматично програмними засобами електронної системи, шляхом перевірки заповнення всіх обов`язкових даних форм (полів).

Тобто, чинним законодавством у сфері містобудівної діяльності не передбачено повноважень посадової особи органу державного архітектурно-будівельного контролю направляти Повідомлення про початок виконання будівельних робіт «на доопрацювання», тобто не здійснювати реєстрацію поданого Повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена в постанові Верховного суду від 24.10.2023 у справі №420/11131/22.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Зі змісту протоколу перевірки Повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 29.09.2025 слідує, що він містить позначку лише про помилку середнього рівня D007157. Перевірка перетину з історичними населеними містами.

Поряд з цим, попередній протокол перевірки Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, поданого 24.07.2025 за аналогічних умов і підстав, не містив позначки про таку помилку. Натомість була зазначено про помилку середнього рівня D00275. Перевірка типу послуги щодо можливості автоматичної реєстрації (у разі, якщо подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації) та високого рівня D007955. Перевірка вихідних даних на можливість автореєстрації.

Водночас, ні протокол від 29.09.2025, ні протокол від 24.07.2025 не містить позначок про наявність помилок критичного рівня ризику.

Відповідно до п.35 Порядку №681 за результатами визначення рівня ризику обираються автоматично програмними засобами електронної системи такі типи процедури розгляду та реєстрації відповідного електронного документа:

1) для низького рівня ризику - автоматична реєстрація електронного документа та внесення відомостей (даних) до Реєстру будівельної діяльності електронної системи без участі посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю;

2) для середнього рівня ризику - розгляд та реєстрація документів у Реєстрі будівельної діяльності електронної системи за участю посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю;

3) для високого рівня ризику - розгляд та реєстрація документів у Реєстрі будівельної діяльності електронної системи за участю посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю та автоматичне надіслання програмними засобами електронної системи до відповідного органу ДІАМ повідомлення про необхідність проведення позапланової перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з метою огляду об`єкта будівництва (візуальне обстеження об`єкта будівництва, у тому числі фото- та відеофіксація). Результати фото- та відеофіксації вносяться посадовою особою органу ДІАМ до відомостей про об`єкт будівництва в Реєстрі будівельної діяльності електронної системи;

4) для критичного рівня ризику - автоматичне блокування можливості подання/внесення електронного документа або відомостей до Реєстру будівельної діяльності електронної системи, що передбачає припинення програмними засобами можливості подальшого заповнення документа замовником та його надсилання, а також надсилання повідомлення (попередження) про блокування замовнику.

Іншими словами, електронні документи низького, середнього та високого рівнів ризику підлягають реєстрації у Реєстрі будівельної діяльності електронної системи, і лише документи критичного рівня ризику передбачають автоматичне блокування можливості подання/внесення електронного документа або відомостей до Реєстру будівельної діяльності електронної системи.

В той же час, відповідно до пункту 34 Порядку №681 до критичного рівня ризику належать електронні документи, за результатами аналізу яких щодо їх повноти, відповідності формату, логічності та достовірності з урахуванням переліку критеріїв згідно з додатком 2 встановлено, серед іншого, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що не передбачають права на виконання будівельних робіт, згідно з додатком 5.

Судом першої інстанції слушно вказано на те, що встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстав для висновку, що відповідач, повертаючи позивачу Повідомлення про початок будівельних робіт на доопрацювання, діяв не у спосіб, встановлений Порядком №681 та Законом №3038-VI, не на підставі та не у межах визначених повноважень.

Ба більше, поведінка відповідача, який неодноразово і з надуманих причин відмовляє позивачу у реєстрації Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, створюючи йому штучні перешкоди у забудові належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, яка має відповідне призначення, свідчить на користь висновку, що суб`єкт владних повноважень використовує надані йому повноваження не з тією метою, з якою йому ці повноваження надано.

Слід зазначити, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

Так, відповідач в описовій частині оспорюваного рішення, як на причину відмови покликався на те, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт подано на основі Схеми намірів забудови земельної ділянки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану», при створенні та/або завантаженні до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва якої архітектор або інженер-проектувальник був не взмозі дотриматись обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини», оскільки стосовно міста Рівне, яке включене до Списку історичних населених місць України, наразі не затверджено відповідної науково проектної документації.

Разом з тим, Схема намірів забудови земельної ділянки, назва об`єкту «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Рівненська територіальна громада, м.Рівне (кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:054:1930)»; Код ДКБС 1110.3 Будинки садибного типу; площа 0,0875 га, замовник ОСОБА_1 без жодних застережень зареєстрована в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (реєстраційний номер NB01:9446-7629-0671-5325 від 24.05.2025). Вказана Схема намірів забудови земельної ділянки має статус діючої і піддавати сумніву її легітимність у межах розгляду Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, відповідач жодного права не мав.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону №3038-VI Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини та зони їх охорони. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації. Відомості про зазначені в історико-архітектурному опорному плані; об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, встановленому відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» як обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Згідно із Витягом із Державного земельного кадастру по земельній ділянці 5610100000:01:054:1930 обмеження у використанні земель у сфері забудови, в тому числі з підстав визначених Законом України Про охорону культурної спадщини, відсутні.

Генеральним планом міста Рівного станом на 29.09.2025 не передбачалося і не передбачається у місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:054:1930 наявності історичного ареалу населених місць, що цілком і повністю спростовує твердження відповідача, викладені у Витязі з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ реєстраційний номер РВ051250922346.

При цьому, незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не нівелює вимоги законодавства стосовно обов`язковості Генерального плану і врахування його вимог під час провадження містобудівної діяльності.

Окрім того, права і власників земельних ділянок мешканців м.Рівного на забудову не можуть бути поставлені у залежність від нерозроблення і незатвердження науково-проектної документації, якою мають бути визначені межі та режими використання історичних ареалів населених місць.

Протилежне свідчитиме на користь порушення принципу належного урядування, позаяк суб`єкти владних повноважень, які не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Також суд зауважує, що відповідно до ст.90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За приписами ст.375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно зі ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ж вимог ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У п.167 рішення ЄСПЛ в справі «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED проти України» зазначено, що перша та найбільш важлива вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Відповідно до п.168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства).

Як вказано у п.60 рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»: …заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном.

Суд також визнав (пункт 72 наведеного рішення), що система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права.

Таким чином, відмова відповідача зареєструвати Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів позивача є очевидним порушенням його права на мирне володіння своєю власністю.

Вирішуючи питання про спосіб захисту, який підлягає застосуванню судом у цій справі з урахуванням з`ясованих фактичних обставин, суд виходить з наступного.

Вимога позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії стосовно реєстрації повідомлень в установленому законом порядку є похідною позовною вимогою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі«Chahal проти Об`єднаного королівства»(заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі«Афанасьєв проти України»).

Тому для належного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради зареєструвати Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1), найменування об`єкта «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Рівненська територіальна громада, м.Рівне (кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:054:1930)», яке було подане ОСОБА_1 22.09.2025.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи скаржника про неправильне застосування судами першої інстанцій положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку № 466 та Порядку № 681 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Апеляційна скарга також не містить інших належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній не наведено інших міркувань, які не були б предметом перевірки суду першої інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Важливо наголосити, що низка рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. The Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі № 460/24345/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк