Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №460/938/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокуСправа № 460/938/25 пров. № А/857/47856/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Заверухи О. Б., Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (головуючий суддя О.О. Максимчук, м. Рівне) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

Короткий зміст позовних вимог

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв?язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 р. у справі № 460/3472/20;

- зобов`язати оловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв?язку з порушенням строків виплати пенсії за період із грудня 2020 р. по вересень 2024 р. на суму пенсії 252992,47 грн. та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв?язку з порушенням строків виплати пенсії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено повністю адміністративний позов: - визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у нарахувані та виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року у справі №460/3472/20; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з грудня 2020 по вересень 2024.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), а також практикою Верховного Суду та дійшов висновку, що основною умовою для виплати фізичній особі компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених законом строків виплати нарахованих доходів. Нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в місяці виплати основної суми доходу та розраховуватися по день виплати. Оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а її виплату у належному розмірі позивачу було здійснено із порушенням установлених законом строків, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивачки підстав для виплати компенсації втрати частини доходів за весь період затримки виплати пенсії до дня фактичного проведення розрахунку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Вказує на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки на виконання рішення суду перерахунок пенсії позивачки проведено у повному обсязі. Стверджує, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати".

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції:

Позивачка перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до норм ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 у справі №460/3472/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 04.04.2020 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

18.10.2024 відповідач на виконання рішення суду здійснив перерахунок розміру пенсії та виплатив позивачці заборгованість за період із 04.04.2020 по 30.11.2022 у розмірі 252279,65 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку позивачки та листом відповідача від 23.12.2024 року.

Позивачка 26.11.2024 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з квітня 2020 по вересень 2024 на суму пенсії 252279,65 грн та виплатити таку компенсацію.

Відповідач розглянув звернення позивача та листом від 23.12.2024 повідомив, що оскільки нарахування та виплата сум пенсії за рішенням суду позивачці проведені без порушення умов та термінів виплати, підстав для нарахування та виплати позивачу органами Пенсійного фонду компенсації за втрату частини доходу в зв`язку з порушенням термінів їх виплати немає.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення); - сума індексації грошових доходів громадян; - суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; - суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до норм статей 3,4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок - власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; - коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; - коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Як визначено в пункті 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Позиція суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив із того, що у спірних правовідносинах наявні визначені Законом № 2050-ІІІ умови для виплати компенсації втрати частини доходів, а саме порушення строків виплати доходу, який не має разового характеру, у зв`язку з чим позивачка набула право на отримання такої компенсації.

Аргументи апелянта фактично зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції щодо застосування положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 при визначенні права позивачки на компенсацію втрати частини доходів і періоду, за який така компенсація підлягає нарахуванню.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів правильно, сторонами визнаються. Отже, спірним у цій справі є застосування положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 при визначенні підстав та періоду нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Аналіз норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 дає підстави вважати, що:

- основною умовою для виплати підприємством (установою, організацією) фізичній особі компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених законом строків виплати нарахованих доходів;

- під доходами розуміють грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії;

- компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ): самостійно (добровільно) чи на виконання судового рішення, яким зобов`язано провести нарахування/перерахунок доходу;

- нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в місяці виплати основної суми доходу та розраховуватися по день виплати, адже цей день є останнім днем періоду, за який нараховується компенсація;

- нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць;

- невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

За обставинами цієї справи відповідач на виконання рішення суду перерахував розмір пенсії та 18.10.2024 виплатив позивачці заборгованість за період із 04.04.2020 по 30.11.2022 у розмірі 252279,65 грн. Оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, яку отримує особа в разі досягнення пенсійного віку чи відповідної вислуги років, то з вини відповідача позивачка в період з 04.04.2020 по 30.11.2022 не отримувала істотну частину пенсії. Протиправність дій відповідача щодо виплати пенсії позивачці за вказаний період в заниженому розмірі встановлена в рішенні суду у справі № 460/3472/20 між тими ж сторонами та на підставі ст. 78 КАС України не потребує доказування.

Остаточний розрахунок з позвачкою за період з 04.04.2020 по 30.11.2022 проведено лише 18.10.2024, отже з пропуском встановлених законом строків виплати пенсії як періодичного платежу, що виплачується щомісяця. З цих мотивів колегія суддів відхиляє як помилкові доводи апелянта про те, що доплата до пенсії позивачки на виконання рішення суду не є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ, а має характер разової виплати.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає усталеній практиці касаційного суду щодо застосування в аналогічних спорах положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача, що полягали в ухиленні від нарахування та виплати позивачці компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована та виплачена на підставі рішення суду у справі № 460/3472/20 за період із грудня 2020 року (період, який вказаний у позовних вимогах) по дату фактичної виплати – 18.10.2024 року, є протиправними та призводять до порушення законних інтересів особи, за захистом яких вона звернулася до суду.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що хоча під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачці компенсації втрати частини доходів за період з 04.04.2020 року по 18.10.2024 року, резолютивну частину рішення сформульовано відповідно до заявлених позовних вимог, якими позивачка просила зобов`язати відповідача здійснити таке нарахування лише за період з грудня 2020 року по вересень 2024 року.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 460/938/25 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді О. Б. Заверуха

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 22.07.26