Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №569/1914/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 569/1914/26 пров. № А/857/19083/26

суддя в 1-й інстанції – Галінська В.В.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.

за участю:

секретаря судового засідання Арбуза Р.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Івашинюти І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2026 року, ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Рівне у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6426803 від 28.12.2025 року, а також закрити провадження у справі.

1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2026 року позов задоволено повністю.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6426803 від 28.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.

1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із вказаним рішенням Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апелянт звертає увагу суду на те, що наданий висновок суду першої інстанції щодо поданого ними доказу у вигляді скріншоту з Google карт є некоректним і неповним, адже, на думку скаржника, саме цей доказ надає можливість в повній мірі встановити порушення ОСОБА_1 ПДР та наявності складу адміністративного правопорушення встановленого ст.122 КУпАП.

Наголошує, що відповідачем було виконано свій процесуальний обов`язок та надано до суду всі наявні докази, які в сукупності підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення Позивачем.

1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач скористався своїм правом на подання відзиву в порядку ст.304 КАС України, у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 грудня 2025 року інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Шемедюком Олександром Леонідовичем було складено постанову серії ЕНА №6426803 (далі по тексту постанова) відносно ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Зі змісту даної постанови вбачається, що 28 грудня 2025 року о 18 годині 09 хвилин у місті Рівне, по вул.В`ячеслава Чорновола, 53, водій, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW X5, днз НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.34 (зупинка заборонена), а саме здійснив зупинку свого транспортного засобу в зоні дії знаку, чим порушив п.33 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Позивач не погоджуючись із спірною постановою, звернувся з позовом до суду.

2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП посадова особа під час розгляду справи зобов`язана встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наведені приписи закону покладають на уповноважену посадову особу обов`язок сформувати достатню доказову базу саме під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не після винесення постанови, коли вже виник спір щодо її законності.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення. Отже, саме відповідач повинен був надати суду належні та переконливі докази того, що транспортний засіб позивача перебував саме в межах зони дії дорожнього знака 3.34 та що підстав для незастосування адміністративної відповідальності не існувало.

Всупереч доводам апеляційної скарги колегія суддів не знаходить підстав вважати, що зазначений процесуальний обов`язок відповідачем було виконано належним чином.

Єдиним доводом апеляційної скарги є посилання на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував надані відповідачем скріншоти із сервісу Google Maps, за допомогою яких, на думку апелянта, підтверджується, що автомобіль позивача перебував на відстані 94 метри від дорожнього знаку 3.34, тобто в межах його дії.

Колегія суддів не може погодитися із зазначеними доводами.

Насамперед необхідно звернути увагу на те, що в оскаржуваній постанові серії ЕНА №6426803 місцем вчинення адміністративного правопорушення чітко визначено м.Рівне вул.В`ячеслава Чорновола, 53.

Водночас із матеріалів, долучених відповідачем до відзиву на позов та покладених в основу доводів апеляційної скарги, вбачається, що побудова відстані у сервісі Google Maps здійснювалася вже від іншої адресної прив`язки, а саме вул. В`ячеслава Чорновола, 55, а не від адреси, зазначеної у постанові про адміністративне правопорушення (вул.В`ячеслава Чорновола, 53).

Зазначена невідповідність не може бути визнана формальною чи такою, що не має правового значення.

Саме місце вчинення адміністративного правопорушення є однією з визначальних фактичних обставин, від встановлення якої безпосередньо залежить наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення у цій справі, оскільки дія дорожнього знаку 3.34 у цьому випадку була обмежена табличкою 7.2.2 протяжністю 100 метрів.

За таких обставин, навіть незначна зміна вихідної точки вимірювання може впливати на визначення фактичної відстані між транспортним засобом та дорожнім знаком, а відтак — і на вирішення питання щодо перебування автомобіля в межах чи поза межами зони дії такого знаку.

При цьому відповідачем не надано жодних пояснень, з яких причин у постанові зазначено адресу вул. В`ячеслава Чорновола 53, тоді як під час судового розгляду як доказ подається скріншот сервісу Google Maps, в якому використано іншу адресу — вул. В`ячеслава Чорновола 55, а також не подано жодного доказу, який би підтверджував тотожність цих точок саме як місця вчинення адміністративного правопорушення.

Більше того, зазначені скріншоти були виготовлені вже після винесення постанови та після звернення позивача до суду, тобто фактично з метою подальшого обґрунтування правомірності прийнятого рішення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що такі матеріали не можуть усувати недоліки доказової бази, яка відповідно до вимог статей 245, 251 та 280 КУпАП повинна бути сформована посадовою особою безпосередньо під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Сам по собі сервіс Google Maps є інформаційним електронним ресурсом загального користування і може використовуватися як допоміжне джерело інформації. Разом із тим відомості, отримані за допомогою такого сервісу, не є безумовним підтвердженням фактичних обставин конкретної події та підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

У цій справі такі скріншоти не лише не усувають сумнівів щодо місця вчинення правопорушення, а навпаки породжують додаткові суперечності між відомостями, викладеними у постанові, та матеріалами, якими відповідач намагався обґрунтувати її правомірність.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно оцінив відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, зокрема і вказані координати, та безпідставно дійшов висновку про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом із тим сам факт надання відеозапису, де окрім іншого зазначені координати, ще не свідчить про доведеність події адміністративного правопорушення. Такий доказ підлягає оцінці судом відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності у взаємозв`язку з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Як правильно встановив суд першої інстанції, на долученому відповідачем відеозаписі не зафіксовано безпосередньо моменту порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.34.

Так, відеозапис не містить:

моменту здійснення позивачем зупинки транспортного засобу;

будь-якої фіксації відстані між дорожнім знаком та автомобілем;

інших об`єктивних даних, які б дозволяли безсумнівно встановити, що транспортний засіб перебував саме у межах дії дорожнього знаку.

Фактично відеозапис розпочинається вже після того, як транспортний засіб перебував у нерухомому стані, а працівники поліції здійснювали спілкування з водієм.

Отже, сам по собі такий відеозапис не підтверджує обставину, яка є визначальною для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме факт здійснення зупинки транспортного засобу саме у межах дії дорожнього знаку 3.34.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність на відеозаписі самого дорожнього знаку, його таблички 7.2.2 із зазначенням протяжності дії та взаємного розташування знаку і транспортного засобу унеможливлює встановлення фактичних меж дії заборони виключно на підставі такого відеозапису.

Доводи апеляційної скарги про те, що координати, відображені на нагрудній бодікамері поліцейського, у сукупності зі скріншотами Google Maps, підтверджують місце знаходження автомобіля, не спростовують зазначених висновків.

Як встановлено матеріалами справи, у відповідь на адвокатський запит Управління патрульної поліції повідомило, що портативний відеореєстратор Video Badge VB-400 не є засобом вимірювальної техніки, не підлягає метрологічній повірці, не проходить калібрування та не має сертифіката відповідності як засіб вимірювання.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі ця обставина не свідчить про недопустимість відеозапису як доказу.

Разом із тим зазначене виключає можливість прокладення координат, відображених таким технічним засобом, в основу точного визначення відстані між дорожнім знаком та транспортним засобом без підтвердження іншими належними доказами.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що визначення відстані виключно шляхом використання координат із нагрудного відеореєстратора та подальших розрахунків у сервісі Google Maps не може вважатися беззаперечним підтвердженням місця вчинення адміністративного правопорушення.

Обов`язок доведення правомірності постанови полягає не у формальному запереченні доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у підтвердженні відповідними доказами обставин, викладених у постанові.

У даному випадку такого підтвердження відповідачем не надано.

За змістом частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас частиною другою цієї статті встановлено спеціальне правило, відповідно до якого в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на такого суб`єкта покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення.

У справах цієї категорії саме суб`єкт владних повноважень повинен довести, що прийняте ним рішення відповідає вимогам закону, прийняте на підставі належних та допустимих доказів і за результатами повного та всебічного дослідження всіх істотних обставин.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав доказів, які б беззаперечно підтверджували як факт перебування транспортного засобу позивача в межах дії дорожнього знаку 3.34, так і відсутність обставин, що свідчили б про вимушений характер зупинки.

Посилання апелянта на те, що ним було подано до суду всі наявні матеріали, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Предметом судового контролю у цій справі є не кількість наданих відповідачем доказів, а їх належність, допустимість, достовірність та достатність для підтвердження законності прийнятої постанови.

Як уже зазначалося вище, надані відповідачем докази не дозволяють із достатнім ступенем переконливості встановити всі елементи складу адміністративного правопорушення.

Зокрема, відеозапис не містить безпосередньої фіксації моменту вчинення правопорушення, скріншоти Google Maps ж ґрунтуються на іншій адресній прив`язці, ніж зазначено у самій постанові, а будь-які вимірювання відстані працівниками поліції під час розгляду справи на місці події не здійснювалися.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність тих обставин, які були покладені в основу постанови про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що адміністративне судочинство спрямоване насамперед на перевірку законності рішень суб`єктів владних повноважень, а не на підтвердження презумпції їх правомірності.

У зв`язку із цим саме відповідач повинен був усунути будь-які сумніви щодо правильності встановлення фактичних обставин та довести законність прийнятої постанови.

Однак наявні у справі матеріали свідчать про існування істотних неузгодженостей у доказовій базі відповідача.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що місце вчинення адміністративного правопорушення, визначене у постанові як м.Рівне, вул.В`ячеслава Чорновола, 53, не узгоджується із матеріалами, які відповідач використав для обґрунтування своєї позиції у суді, оскільки розрахунок відстані у сервісі Google Maps здійснювався вже щодо іншої адреси — вул.В`ячеслава Чорновола, 55.

Враховуючи, що предметом доказування у цій справі є встановлення перебування транспортного засобу саме в межах 100-метрової зони дії дорожнього знаку, така невідповідність не може бути визнана несуттєвою.

Навпаки, використання різних вихідних точок вимірювання об`єктивно ставить під сумнів точність отриманого результату та виключає можливість покладення таких матеріалів в основу висновку про доведеність вини особи.

Крім того, відповідачем не наведено будь-яких пояснень щодо причин зазначеної невідповідності, а також не подано жодного доказу, який би свідчив про помилковість адреси, зазначеної у постанові, або підтверджував тотожність місця, визначеного у постанові, та місця, використаного при побудові відповідних скріншотів.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не визнав зазначені матеріали достатнім доказом на підтвердження факту перебування транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким уже була надана належна правова оцінка судом першої інстанції, однак не містять переконливих аргументів щодо неправильного встановлення фактичних обставин справи чи неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області №569/1914/26 від 10 березня 2026 року ухвалене на підставі правильно встановлених обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування або зміни.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2026 року у справі №569/1914/26 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя В. О. Кушнір

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук