Окрема думка від 22 липня 2026 р. у справі №240/22168/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

ОКРЕМА ДУМКА

Справа № 240/22168/25

23 липня 2026 року

м. Вінниця

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 14.08.2025 № ЦО-18828. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити ОСОБА_1 з 29.08.2025 пенсійні виплати за другою групою інвалідності.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що Центру оцінювання повсякденного функціонування особи надано право самостійно вирішувати питання необхідності проведення повторного оцінювання особи під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, а отже, зазначена умова (повідомлення про прибуття на медичне обстеження під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК) не має обов`язкового характеру. Неповідомлення особи у цьому випадку не тягне за собою порушення процедури перевірки та не перешкоджає прийняттю рішення за результатами дослідження документів медико-експертної справи особи, щодо якої таку перевірку ініційовано.

Висновок суду першої інстанції про порушення процедури перевірки та визначення проведення повторного оцінювання особи (повного медичного обстеження) як обов`язкової передумови прийняття рішення Центру оцінювання повсякденного функціонування особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК є помилковим та суперечить підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, абзацам 11, 12, 13 пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року – без змін.

Апеляційний суд повністю погодився із висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на недотримання відповідачем процедури його прийняття. Мотивуючи висновок про порушення відповідачем процедури перевірки відповідачем обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, апеляційний суд зазначає про прийняття оскаржуваного рішення без повідомлення позивача та без надання їй можливості висловити свою позицію, що фактично позбавило її права на участь у процедурі та безпосередньо зачіпає її права та інтереси. Відповідачем не надано жодних доказів існування нормативних підстав, які б прямо дозволяли у подібних обставинах приймати рішення заочно без залучення особи, щодо якої здійснюється перевірка.

Також апеляційний суд вказує на недотримання відповідачем вимог Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX “Про адміністративну процедуру” (Закон № 2073-IХ).

Відповідно до ч.3 ст.34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Не погоджуюся із вказаним висновком колегії суддів, а тому вважаю за необхідне письмово викласти окрему думку у цій справі.

З матеріалів справи встановлено, що позивач з 2008 року мав встановлену інвалідність, а з 2023 року отримував пенсію по інвалідності після встановлення II групи. У 2024 році II групу інвалідності було продовжено до 01.06.2027. Однак 14.08.2025 Центр оцінювання функціонального стану особи скасував рішення про встановлення II групи інвалідності з 15.03.2023, визнавши його необґрунтованим через відсутність достатніх функціональних порушень. На підставі цього Пенсійний фонд припинив виплату пенсії.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та звернувся до суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що його огляд проводився заочно, повного медичного обстеження та необхідних досліджень відповідачем не проведено. Наведене фактично позбавило його права на участь у процедурі та безпосередньо порушує його права та інтереси, що свідчить про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного рішення відповідача.

У свою чергу відповідач вказує, що у ході перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, повідомлення особи, щодо якої здійснюється перевірка, про проведення розгляду здійснюється за рішенням Центру оцінювання повсякденного функціонування особи. Обов`язковим таке повідомлення є лише під час процедури повторного оцінювання, рішення про проведення якого може прийматися Центром оцінювання повсякденного функціонування особи у ході процедури перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями.

Водночас, у даному випадку під час перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними, комісія не вважала за потрібне проводити огляд позивача або повторне оцінювання його повсякденного функціонування, а тому й не здійснювалося повідомлення позивача про розгляд та його повне медичне обстеження.

При вирішенні даного спору вважаю за необхідне виходити з наступного.

Відповідно до Критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

- стійкі порушення функцій організму хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

- обмеження життєдіяльності особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

- необхідність вжиття заходів соціального захисту особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

У розділі 9 оскаржуваного рішення зазначено, що стан здоров`я позивача на момент експертизи 11.04.2023 на давав підстав для встановлення йому другої групи інвалідності, також не було підстав для продовження другої групи інвалідності на три роки з 02.05.2024. Позивач не є особою з інвалідністю з 15.03.2023.

При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Оскільки повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними, суд не має ні підстав, ні повноважень ставити під сумнів висновки спеціальних медичних установ, у тому числі їх формулювання у оскаржуваному рішенні щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, предметом судового контролю у цій справі є виключно перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення РНБО наказом МОЗ України від 26 жовтня 2024 року №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ», яким права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» з дати підписання цього наказу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19 грудня 2024 року №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Вказаний Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 31 грудня 2024 року, та введено в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, Порядок проведення оцінювання №1338).

За змістом розділу «Організація проведення повторних оцінювань для моніторингу ефективності застосованих компенсаторів і корекції реабілітаційних заходів та перевірка обґрунтованості рішень» Порядку проведення оцінювання № 1338 встановлено, що цим Порядком передбачено самостійні процедури, а саме:

1) проведення повторних оцінювань для моніторингу ефективності застосованих компенсаторів і корекції реабілітаційних заходів;

2) перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями.

У даному випадку щодо позивача проводилася перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями.

Процедура перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, регламентована пунктом 51 Порядку проведення оцінювання № 1338.

Так, згідно із пунктом 51 Порядку проведення оцінювання № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.

До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.

Робоча група з моніторингу:

здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону;

формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Відповідно до пункту 52 Порядку проведення оцінювання № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Встановлено, що перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, щодо позивача призначена на належній підставі, а саме постанови слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Житомирській області від 22.07.2025 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023062360000021 від 18.08.2023, у якій наявна відповідна інформація про ОСОБА_1 .

До того ж, перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, може здійснюватися за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи (абз. 4 п.51 Порядку проведення оцінювання № 1338).

Отже, відповідач мав підстави для проведення перевірки обґрунтованості рішення про встановлення позивачу інвалідності.

Аналіз наведених норм Порядку проведення оцінювання № 1338 свідчить про те, що перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, де функціонує експертна команда, і куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

Під час такої перевірки Центр оцінювання функціонального стану особи може прийняти рішення про застосування іншої процедури - проведення повторного оцінювання функціонального стану особи.

Виключно у разі прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, про це повідомляється особа, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

У свою чергу, за відсутності рішення про необхідність проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, таке оцінювання не проводиться, відповідно, й повідомляти про його проведення немає підстав.

При цьому, відповідач мав право провести перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, на підставі медичних документів позивача без його безпосереднього огляду та виклику.

Варто зауважити, що у даному випадку відповідач прийняв оскаржуване рішення на підставі наявних медичних документів, та не приймав рішення про необхідність проведення повторного оцінювання функціонального стану позивача. Відтак, відповідач не був зобов`язаний повідомляти позивача про проведення перевірки, запрошувати його на засідання експертної команди, на якому прийнято оскаржуване рішення, а також проводити повне медичне обстеження позивача.

Таким чином, оскільки відповідачем рішення про проведення повторного оцінювання не приймалось, то ним у повній відповідності до наведених вище норм прийняте відповідне рішення у межах компетенції і встановленого порядку.

Подібні висновки у схожих правовідносинах висловлені Верховним Судом у постанові від 18 березня 2026 року справі №360/660/25.

Щодо посилань апеляційного суду на недотримання відповідачем вимог Закону № 2073-IХ варто зауважити наступне.

Відповідно до ч.1, п.2.ч.2 ст.1 Закону № 2073-IХ цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції.

Відносини у даній справі виникли із кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023062360000021 від 18.08.2023, а тому на них не поширюється дія Закону № 2073-IХ.

Крім того, згідно із частиною другою статті 6 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Закон № 875-ХІІ), особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Тобто, норми Закону № 2073-IХ регулюють виключно процедуру адміністративного оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Більш того, відповідно до частини третьої статті 87 Закону №2073-IX порушення адміністративним органом встановленої законом адміністративної процедури саме по собі не є підставою для визнання адміністративного акта протиправним, якщо таке порушення не вплинуло і не могло вплинути на правильність вирішення справи по суті.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2026 року справі №360/660/25 вказано, що доводи позивачки про порушення Установою процедури огляду, як самостійну підставу для скасування рішення про невизнання її інвалідом, не ґрунтуються на чинному нормативно-правовому регулюванні, що діє в умовах воєнного стану та реформування галузі.

З урахуванням наведеного у сукупності вважаю, що у даному випадку відповідачем дотримано процедури прийняття рішення від 14.08.2025 № ЦО-18828, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області слід зазначити таке.

Пунктом 55 Порядку № 1338, передбачено, що у триденний строк надсилається витяг з рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, до територіального органу Пенсійного фонду України або структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (для осіб, у яких причиною інвалідності є інвалідність з дитинства).

Встановлено, що отримавши рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 14.08.2025 № ЦО-18828 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області 04.09.2025 було припинено позивачу виплату пенсії по інвалідності.

Слід зазначити, що вимога про поновлення виплати пенсії є похідною від основної вимоги - скасування рішення Центру оцінювання функціонального стану особи. Дії Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії були здійснені на підставі отриманого рішення Центру та в межах його повноважень, а направлений позивачу лист має лише інформаційний характер і не є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень.

У зв`язку із відсутністю підстав для задоволенням основної позовної вимоги, слід дійти висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу виплати пенсії з 29.08.2025 як способу повного відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Суддя Залімський І. Г.