Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №120/6869/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6869/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

23 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

1.2 Позов мотивований тим, що 14.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за віком у відповідності до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснило ГУ ПФУ в Закарпатській області. Рішенням від 21.04.2025 за №023830032979 йому було відмовлено у призначенні відповідного виду грошової допомоги, оскільки на день досягнення пенсійного віку у заявника відсутні 35 років стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 ОСОБА_1 з 17.01.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2.2 14.04.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 10 місячних пенсій.

Зазначена заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

2.3 Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №023830032979 від 21.04.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з тим, що на дату призначення пенсії за віком в травні 2020 року, у позивача був відсутній необхідний стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (35 років).

У спірному рішенні зазначено, що загальний страховий стаж позивача становить 43 роки 01 місяць 23 дні, в тому числі стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років 29 років 02 місяці 23 дні.

2.4 Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у перерахунку пенсії від 21.04.2025 №023830032979;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до спеціального стажу, що дає право на отримання такої грошової допомоги періодів роботи з 01.09.1980 по 29.02.1984, з 16.03.1984 по 19.10.1984, з 30.10.1984 по 27.10.1986, з 01.09.1987 по 25.06.1993, з 01.09.1996 по 11.08.1998.

3.2 Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що страховий стаж позивача складає понад 35 років станом на час призначення пенсії вперше, що дає йому право, у відповідності до положень п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт посилається на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

4.2 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність і обґрунтованість.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

1.2 Відповідно до п.7-1 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

1.3 Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

1.4 Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е і ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком №909.

1.5 Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е-ж статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

1.6 За приписами пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

1.7 З аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Вказана правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17, від 25.06.2020 у справі №520/10521/19, від 09.07.2020 у справі №235/7688/16-а, від 15.06.2022 №200/854/19-а.

1.8 Згідно з розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров`я: у медико-соціальних експертних комісіях, бюро судово-медичних експертиз.

Відповідно до приміток 2 до названого Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від відомчої належності закладів і установ.

1.9 Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а (2-а/175/86/16), отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV, визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

1.10 Суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій в першу чергу пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

1.11 Так, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

1.12 У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

1.13 Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

1.14 З наданої позивачем копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.03.1984 та диплому серії НОМЕР_2 від 01.03.1984 судом встановлено, що:

- з 01.09.1980 по 29.02.1984 навчався в Могилів-Подільському медичному училищі за спеціальністю "фельдшер". 29.02.1984 закінчив зазначений навчальний заклад з присвоєнням кваліфікації - "фельдшер", що підтверджується Дипломом серії НОМЕР_2 (а.с. 11);

- з 16.03.1984 по 19.10.1984 працював фельдшером відділення швидкої допомоги (а.с.21);

- з 01.09.1987 по 25.06.1993 навчався в Вінницькому медичному інституті ім. М.І. Пирогова за спеціальністю "лікувальна справа". 25.06.1993 закінчив зазначений навчальний заклад з присвоєнням кваліфікації - "лікар", що підтверджується Дипломом серії НОМЕР_3 (а.с. 12);

- з 01.09.1996 по 11.08.1998 проходив підготовку в клінічній ординатурі при кафедрі соціальної медицини та організації охорони здоров`я Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова за спеціалізацією "соціальна медицина та охорона здоров`я", що підтверджується Посвідченням за реєстраційним №811 від 11.08.1998 (а.с. 13).

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи Військового квитка серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 в період з 30.10.1984 по 27.10.1986 проходив військову службу в лавах радянської армії. Згідно пункту 27 "Найменування військово-облікової спеціальності і посадової кваліфікації" військового квитка позивач значився як "Сан. Інструктор молодших медичних спеціалістів".

1.15 Судом встановлено, що страховий стаж страховий стаж позивача становить 43 роки 01 місяць 23 дні.

1.16 Постановою Ради Міністрів СССР від 17 грудня 1959 року №1397 "Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства" (чинної на момент проходження позивачем військової служби) передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань.

До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори та інші.

Таким чином, період роботи позивача фельдшером у відділенні швидкої допомоги має бути зарахований до спеціального стажу.

1.17 В силу вимог пунктів "в", "д" частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також:

- військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

- навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

1.18 Щодо незарахування до спеціального стажу періоду військової служби, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХП "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.

1.19 Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.

1.20 Згідно підпункту "г" пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 - учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров`я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується служба в збройних силах СРСР.

1.21 Таким чином, проходження позивачем військової служби в період з 30.10.1984 по 27.10.1986 у лавах Збройних силах СРСР, дає право останньому на пенсію за вислугу років та зараховується до спеціального стажу для призначення даного виду пенсії.

1.22 Щодо незарахування до спеціального стажу періоду навчання з 01.09.1980 по 29.02.1984, 01.09.1987 по 25.06.1993 та 01.09.1996 по 11.08.1998, то виходячи з вимог ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також вимог Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909, суд зауважує, що військова служба та час навчання і проходження клінічної ординатури зараховується до стажу роботи за вислугою років.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм прав висловлена Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 у справі №701/1231/16-а.

1.23 Таким чином, позивач з урахуванням роботи на вказаних посадах мав достатній спеціальний страховий стаж на відповідних посадах більше 35 років, тобто умова щодо страхового стажу дотримана.

1.24 Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період навчання, роботи фельдшером та проходження військової служби підлягає зарахуванню до спеціального стажу для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

1.25 Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, слід зазначити, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Оскільки судом встановлено дотримання позивачем усіх визначених законом умов для отримання грошової допомоги, обов`язок відповідача здійснити виплату є законодавчо визначеним і не залежить від розсуду суб`єкта владних повноважень, а тому обраний спосіб захисту є належним.

1.26 Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.