Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №676/2766/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 676/2766/26

Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко І.О.

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

23 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Товстун Н.М.,

представника позивача: Годнюк С.М.,

представника відповідача: Зюзіна Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки паркування транспортних засобів, зафіксовано в режимі фотозйомки

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії від 09.12.2025 КП № 00018660 про накладення адміністративного стягнення за порушення п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху у вигляді штрафу в розмірі 680 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.06.2026 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт порушення позивачем правил зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу підтверджується матеріалами фотофіксації, а постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.06.2026 скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову серії КП № 00018660 від 09.12.2025 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення на підставі припущень, а не доказів, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів - точних вимірів відстані між транспортним засобом та пішохідним переходом. Висновок суду про те, що відстань менше 10 метрів є «очевидною», фактично ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті суду. Апелянт наголошує, що інспектор з паркування мав спеціальний вимірювальний прилад, однак свідомо ним не скористався через розрядження батарейок, при цьому не вжив заходів для їх заміни, хоча подія відбувалася у центральній частині міста. На пряме запитання сторони позивача інспектор не зміг назвати точного числового значення відстані між автомобілем та пішохідним переходом. Також апелянт вказує, що на фотоматеріалах, долучених до постанови, відсутній дорожній знак 5.44 «Кінець зони стоянки», а тому неможливо встановити, що автомобіль знаходився саме між цими знаками. Крім того, апелянт зазначає про порушення принципу своєчасності розгляду справи, оскільки постанову винесено через 50 днів після правопорушення, а також про неналежне повідомлення про штраф.

Департамент житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо доводів і мотивів такої скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, фотознімками підтверджується перебування автомобіля у безпосередній близькості до пішохідного переходу між дорожнім знаком 5.44 «Кінець зони стоянки» та дорожнім знаком 5.38.1 «Пішохідний перехід», а постанова винесена в межах строку, встановленого статтею 38 КУпАП. Відповідач також посилається на план-схему облаштування майданчика для паркування, відповідно до якої між зазначеними знаками є 10 метрів, та на пояснення інспектора з паркування Шевчука М.М., який підтвердив очевидність правопорушення.

У судовому засіданні, проведеному у режимі відеоконференції, представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення. що відтворюють її зміст.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та просила залишити без змін, оскаржене позивачем рішення.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Приписами частин першої – третьої статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою від 09.12.2025 серії КП № 00018660, винесеною інспектором з паркування муніципальної інспекції Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради Шевчуком М.М., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та нкладено штраф в розмірі 680 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 21.10.2025 о 11:18 год. у м. Кам`янець-Подільський, по вул. В`ячеслава Чорновола, 8 ОСОБА_1 порушив правила зупинки транспортного засобу Renault Trafic ВХ79731ІС, а саме: здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу з обох боків, чим порушив п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). Фотозйомка здійснювалася за допомогою технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Інспектор».

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 належить транспортний засіб Renault Trafic ВХ79731ІС.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янець-Подільському від 01.04.2026 року відкрито виконавче провадження за постановою серії КП № 00018660 від 09.12.2025 про стягнення штрафу в розмірі 1360 грн.

Інспектор з паркування Шевчук М.М. у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що 21.10.2025 ним було виявлено автомобіль, який знаходився із порушенням ПДР - зупинка ближче 10 метрів від пішохідного переходу. На даній ділянці дороги розміщена зона парковки, між дорожнім знаком 5.44 «Кінець зони стоянки» і дорожнім знаком 5.38.1 «Пішохідний перехід» є 10 метрів, на яких заборонено паркування. Автомобіль позивача був припаркований біля знаку «Пішохідний перехід». Щодо вимірювального приладу інспектор пояснив, що прилад, яким вимірюється відстань, на час фіксування порушення розрядився, однак вчинене правопорушення було очевидним та зафіксовано на фото. При цьому інспектор продемонстрував суду відповідний прилад, з якого вбачається, що він працює на звичайних змінних батарейках. На пряме запитання сторони позивача щодо конкретної відстані між автомобілем та пішохідним переходом інспектор не зміг назвати точного числового значення та пояснив, що виходив із власного бачення ситуації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з дотриманням принципу рівності перед законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

У пункті 15.9 підпункті «г» ПДР вказано, що зупинка забороняється: «на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі».

Відповідальність за частиною 3 статті 122 КУпАП передбачена, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Частиною 1 статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, де зазначено, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено на відповідача.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, зазначає, що для притягнення особи до відповідальності за порушення п. 15.9 «г» ПДР необхідно достовірно встановити, що транспортний засіб здійснив зупинку на відстані менше ніж 10 метрів від пішохідного переходу, оскільки об`єктивна сторона правопорушення полягає саме у розташуванні транспортного засобу на відстані менше ніж 10 метрів.

Поряд з цим апеляційний суд зауважує про те, що надані відповідачем докази фіксації обставин правопорушення не можуть бути визнані належними та допустимими доказами в розумінні КУпАП та КАС України, адже з них неможливо об`єктивно та точно встановити відстань до пішохідного переходу.

Як встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції, інспектор з паркування Шевчук М.М. мав у своєму розпорядженні спеціальний технічний засіб для проведення відповідних вимірювань, однак таким засобом не скористався. Причиною неможливості використання приладу стало не його пошкодження, несправність чи інші обставини непереборного характеру, а звичайне розрядження елементів живлення. При цьому інспектор продемонстрував суду відповідний прилад, з якого вбачається, що він працює на звичайних змінних батарейках, які можуть бути оперативно замінені. Судом не встановлено жодних обставин, які б об`єктивно перешкоджали інспектору привести прилад у робочий стан та здійснити належне вимірювання відстані. На пряме запитання сторони позивача щодо конкретної відстані між автомобілем та пішохідним переходом інспектор не зміг назвати точного числового значення та пояснив, що виходив із власного бачення ситуації.

Фотоматеріали, долучені до постанови та зроблені інспектором у день, час та місце події, на яких наявний автомобіль позивача, не містять жодних вимірювальних приладів, позначок відстані та не дозволяють встановити масштаб чи реальну дистанцію.

Колегія суддів вказує про те, що фотофіксація за своєю природою не здатна достовірно передати реальні відстані без застосування спеціальних засобів вимірювання або відповідної фіксації масштабу. Крім того, на фотознімках, долучених до постанови, відсутній дорожній знак 5.44 «Кінець зони стоянки», що унеможливлює встановлення місця його розташування та відстані між ним та автомобілем.

Посилання відповідача на план-схему облаштування майданчика для паркування, відповідно до якої між дорожнім знаком 5.44 «Кінець зони стоянки» та дорожнім знаком 5.38.1 «Пішохідний перехід» є 10 метрів, саме по собі не підтверджує перебування автомобіля на відстані меншій ніж 10 метрів від переходу, оскільки для доведення складу адміністративного правопорушення необхідно встановити фактичне місце розташування автомобіля та фактичну відстань між автомобілем та переходом, що належними, достовірними та допустимими доказами не підтверджено.

Висновок суду першої інстанції про те, що відстань від транспортного засобу позивача до пішохідного переходу менше 10 метрів є «очевидним» та «не викликає у суду жодних сумнівів», фактично ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті суду та не підтверджується жодним належним доказом. Суд не може підміняти доказування власними припущеннями та візуальними оцінками.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України саме суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність свого рішення. У даній справі відповідач не надав жодного заміру відстані, жодного висновку спеціаліста, жодного технічного доказу, який би підтверджував відстань менше 10 метрів. Наслідки неналежної підготовки посадової особи до виконання своїх службових обов`язків або невжиття нею необхідних заходів для забезпечення працездатності технічних засобів не можуть покладатися на особу, яку притягають до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вказане, беручи до уваги відсутність відповідних замірів, які підтверджують порушення позивачем вимог, встановлених пунктом 15.9 «г» ПДР, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29–30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати повністю з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 243, 250, 283, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки паркування транспортних засобів, зафіксовано в режимі фотозйомки - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії КП № 00018660 від 09.12.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором з паркування муніципальної інспекції Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради Шевчуком М.М. відносно ОСОБА_1 за порушення п. 15.9 «г» ПДР у вигляді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.