Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №446/1137/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/1137/26 Головуючий у 1 інстанції: Ляшко О. П.

Провадження № 33/811/1120/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю захисника Лущанця М.В. законного представника потерпілого - ОСОБА_1 , представника потерпілих - адвокат Петрина С.М., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Лущанця М.В. на постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2026 року,

встановив:

постановою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2026 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 102, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 адміністративний штраф в розмірі 102.00 (сто дві гривні) грн. ( Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (стягувачем є Державна судова адміністрація) у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до постанови суду, 14.04.2026 близько 17.00 год. гр. ОСОБА_2 перебуваючи на території спортивного майданчика ЗЗСО І-ІІІ ст. в смт. Запитів по вул. Київській в присутності сторонніх осіб з мотивів явної неповаги до суспільства вчинила дії, що виразились у принижені честі та гідності малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме змусила стати останнього на коліна, щоб публічно просити вибачення, чим порушила громадський порядок і спокій громадян.

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням, захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , адвокат Лущанець М.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та закрити провадження у справі у зв?язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню, а адміністративне провадженню закриттю, оскільки з зібраних та скерованих до суду матеріалів справи не вбачається доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

Вважає, що з доданого до матеріалів справи відеозапису події 14.04.2026 року не вбачається, що ОСОБА_2 заставила малолітнього ОСОБА_4 стати на коліна та просити вибачення перед її сином. З вказаного відеозапису також вбачається, що ОСОБА_4 підійшов до місця де сидить син ОСОБА_2 не з нею, а з якимось невідомим чоловіком.

Зазначає, що той факт, що ОСОБА_4 став на коліна жодним чином не вказує на факт вчинення ОСОБА_2 хуліганських дій, так як такі дії вимагають вчинення інших дій, а саме нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Саме вказані дії становлять об`єктивну сторону правопорушення передбаченого сь. 173 КУпАП.

Проте такі в діях ОСОБА_2 відсутні. Звертає увагу, що прохання або вимога ОСОБА_2 до ОСОБА_4 перепросити за вчинок є реалізацією права на захист та виховання. Це не порушує громадський порядок. Натомість вимога була висловлена на підвищених тонах через емоційний стан після побиття, це не є хуліганством, а слід розцінювати як її реакцією на конфлікт.

Зазначає, що той факт, що мало місце 14.04.2026 року побиття сина ОСОБА_2 зі сторони ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження матеріалами адміністративної справи згідно яких ОСОБА_1 , як мати, була притягнута судом в іншій справі про адміністративну відповідальність за ст.. 184 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисника правопорушника Лущанця М.В. про задоволення апеляційної скарги, думку законного представника потерпілого - ОСОБА_1 , представника потерпілих - адвокат Петрина С.М. про залишення постанови без змін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 173 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім цього, ст. 62 Конституції України визначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання апеляційного суду, рішення судді суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Як слідує з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Так, ст.173 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Безпосереднім об`єктом охорони за ст. 173 КУпАП є громадський порядок.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до дестабілізації стану суспільства.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв`язній манері.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти. Дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися. Обстановка вчинення є складовою об`єктивної сторони в даному правопорушенні і розуміється, як час, місце й інші умови, за яких вони відбуваються.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Обов`язковою ознакою для кваліфікації дій особи, як "дрібне хуліганство" необхідна наявність такого обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу ст. 173 КУпАП як "громадське місце", яке дістало законодавче визначення.

Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров`я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під`їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об`єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та на вокзалів.

Незважаючи на доводи апелянта, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення в повному обсязі підтверджена доказами, що містяться в матеріалах справи та зібрані працівниками поліції відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги. про те, що малолітній самостійно став на коліна без будь-якого впливу з її боку апеляційний суд вважає необгрутованими, оскільки такі пояснення спростовуються змістом дослідженого відеозапису, на якому зафіксовано активну участь ОСОБА_2 у конфлікті, її агресивну поведінку та висування вимог до дитини у присутності сторонніх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, конфлікт відбувався у громадському місці в присутності інших осіб, у тому числі дітей, а поведінка ОСОБА_2 виходила за межі звичайного з`ясування обставин конфлікту між дітьми. Її дії були пов`язані з публічним приниженням малолітнього, супроводжувалися криками та образами, що об`єктивно порушувало спокій присутніх осіб та нормальні умови перебування громадян у громадському місці.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_2 виразилися в образливому чіплянні до громадянина та інших подібних діях, які порушили громадський порядок і спокій громадян, а тому правильно кваліфіковані за ст. 173 КУпАП як дрібне хуліганство.

Всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, були предметом ретельного дослідження та аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення по справі апеляційна скарга не містить і апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Лущанця М.В. - залишити без задоволення.

Постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА