Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №452/862/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 452/862/26 Головуючий у 1 інстанції: Бікезіна О.В.

Провадження № 33/811/824/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 4 травня 2026 року,

з участю захисника правопорушника ОСОБА_1

- адвоката Дахновського В.Т.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 27 лютого 2026 року о 23 год. 01 хв. в с. Вістовичі по вул. Рудківській, Львівської області Самбірського району, керував автомобілем марки «Шевроле Авео», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; нечітка вимова; нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Drager Alcotest 6820 та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, при цьому, суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необгрунтоване рішення. Звертає увагу на те, що працівниками поліції не було дотримано вимог ст. 35 «Зупинення транспортного засобу», не дотримано повноту процедури відеофіксації. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього не складався у його присутності. Вважає, що працівники поліції порушили вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 , дані в судовому засіданні 9 липня 2026 року, виступ його захисника - адвоката Дахновського В.Т. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, прийшла до вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, який грунтується на сукупності досліджених та перевірених судом доказів.

Такий висновок суду першої інстанції, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у постанові, обгрунтований наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 602480 від 28 лютого 2026 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу до Городоцької ЦРЛ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 27 лютого 2026 року; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6737473 від 27 лютого 2026 року; відеозаписом події, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 602480 від 28 лютого 2026 року, складений щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та особи-порушника.

Як зазначено в протоколі, права та обов`язки, згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, ОСОБА_1 були роз`яснені, із змістом даного протоколу ознайомлений, копію отримав, про що свідчить підпис останнього у такому.

Поряд з цим, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, такий власноручно зазначив про те, що відмовився від експертизи.

При цьому, ОСОБА_1 не вносив до протоколу жодних заперечень щодо обставин, викладених у ньому.

Крім цього, як вбачається із акту огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, останній від огляду відмовився, про що свідчить його підпис.

Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не лише не заперечувала своєї винуватості у вчиненні правопорушення під час складання протоколу щодо неї, а фактично її визнавала.

Що стосується доводів апелянта щодо порушення проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, то такі суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008р., огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015 р.

Згідно з п. 6, п. 7 Розділу І цієї Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці чи в закладі охорони здоров`я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, вищевказанихвимог Закону, працівниками поліції було дотримано у повному обсязі, відтак, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння.

Щодо покликань правопорушника ОСОБА_1 на те, що працівники поліції незаконно його зупинили, то такі можуть бути предметом іншого розгляду у визначеному законом порядку.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, твердження апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 4 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.