Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №466/9317/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/9317/25 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.

Провадження № 22-ц/811/606/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів – Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року в складі судді Едера П.Т. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У жовтні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1285-7074 від 11 жовтня 2023 року в розмірі 140 474 грн 55 коп, з яких прострочена заборгованість за кредитом – 29500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 110 974,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 жовтня 2023 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1285-7074, відповідно до якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 29500,00грн на строк 300 календарних днів, базовий період 14 днів із сплатою: зниженої % ставки 1,20% в день, стандартної % ставки 1,50% в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, однак, відповідач всупереч умовам кредитного договору, порушив умови кредитного договору і не повернув кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого, станом на 02.09.2025 загальний розмір заборгованості становить 157 171,55 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 29500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 125316,00 грн, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 2355,55 грн.

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 16697,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 140 474,55 грн.

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просив стягнути лише частину заборгованості, а саме 29500,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 110974,55 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що разом становить 140474,55 грн.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1285-7074 від 11.10.2023 р., в розмірі 44 250,00 грн. (сорок чотири тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 копійок), з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 29 500,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 14 750,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 763,06 грн. (сімсот шістдесят три гривнi 06 копійок).

Рішення суду оскаржив позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс», вважає незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Зокрема вказує на те, що суд належним чином не з`ясував «природи» процентів, які просив стягнути позивач.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до наданого розрахунку, позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень ст. 625 ЦК України, пеню, штраф або інші платежі за неналежне виконання умов кредитного договору, а нарахована комісія передбачена як плата за видачу кредиту.

Додає, що ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалась та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Зазначає, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Тобто, позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування сумою кредиту, що була надана відповідачу. Тому позивач вважає, що він має законне право на нарахування процентів згідно п. 4.6 та п. 10.2 кредитного договору протягом строку договору, що визначені в п. 4.9 кредитного договору.

Наголошує, що норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що Товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Проценти, визначені у договорів жодним чином не суперечать вимогам законодавства.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 44250,00 грн та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості в розмірі 140474,55 грн. Вирішити питання судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Єлісєєва Д.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Зокрема вказує на те, що нарахування процентів у розмірі, який у декілька разів перевищує тіло кредиту свідчить про явну непропорційність зобов`язання та порушення принципу еквівалентності зустрічних зобов`язань. Проценти в даному випадку фактично втрачають свою природу як плата за користування коштами та перетворюються на інструмент безпідставного збагачення кредитора. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність обмеження розміру заборгованості та приведення її у відповідність до вимог закону.

Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 21 липня 2026 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконала та допустила заборгованість за вищевказаним Кредитним договором у заявленому до стягнення розмірі.

Зважаючи на те, що встановлення сторонами кредитного договору № 1285-7074 розміру процентів за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 110 974,55 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 29 500,00 гривень, суд дійшов висновку про зменшення розміру відсотків до 14750,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, судова колегія входить з такого.

Судом встановлено, що 11.10.2023 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1285-7074 шляхом акцептування позичальником оферти кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А7371.

Відповідно до п.4.1., 4.2 договору загальний розмір кредиту за цим Договором становить 29500,00 грн, дата надання/видачі кредиту 11.10.2023.

Згідно із п.4.4 договору базовий період складає 14 календарних днів.

Відповідно до п.4.6 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування кредитом за Зниженою ставкою).

Пунктом 4.9 договору встановлено, що строк кредитування становить 300 календарних днів, дата повернення (виплати) кредиту 05.08.2024.

Пунктами 4.10, 4.11 договору, визначено реальну річну процентну ставку яка складає 27135,00%, орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору складає 152338,60 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 3.1 цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

До договору про відкриття кредитної лінії №1285-7074 від 11.10.2023, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем, позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А7371.

Факт видачі кредитних коштів в сумі 29500,00 грн за договором №1285-7074 від 11.10.2023 року, на номер особистого електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , зазначеного відповідачем у договорі, підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1285-7074 від 11.10.2023. Крім цього, перерахування коштів в розмірі 29500,00 грн. за договором №1285-7074 від 11.10.2023 року на номер картки № НОМЕР_1 підтверджується листом АТ КБ «Приват Банк».

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №1285-7074 від 11.10.2023, загальна заборгованість відповідача становить 157 171,55 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 29 500,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 125 316,00 гривень; прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 2 355,55 гривень.

Разом з цим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 16697,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 140 474,55 грн, з яких 29500,00 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 110974,55 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», пройшла реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надала всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних.

Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрала бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно внесла номер банківської картки та підтвердила, що ознайомлена з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту, які теж підписала одноразовим ідентифікатором А7371.

Після прийняття позичальником умов кредитного договору 02.08.2023 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» уклав з ОСОБА_1 . Договір про відкриття кредитної лінії, який підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А7371, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_1 . Вказаних обставин позичальник ОСОБА_1 не заперечувала.

АТ КБ «ПриватБанк» у листі від 17 вересня 2025 року повідомив про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору 4010 від 02.12.2019, у тому числі, по ID платежу 2377545260 на платіжну картку НОМЕР_1 за договором №1285-7074 віл 11.10.2023 в сумі 29500,00 грн. Вказана обставина також підтверджена довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Згідно із розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ОСОБА_1 отримавши кошти у кредит, такими користувалася, частково сплачувала відсотки та комісію.

Зважаючи на встановлені судом обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 29500,00 грн є правильним.

Про наявність заборгованості за тілом кредиту відповідачка також не заперечує.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи щодо позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 110974,55 грн, апеляційний суд виходить з такого.

Як зазначалось вище, умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1285-7074 від 11.10.2023 передбачено такі процентні ставки: знижена процента ставка протягом базового періоду – 1,2 % в день, та стандартна процента ставка протягом строку кредитування – 1,5% в день. За умовами Договору про відкриття кредитної лінії № 1285-7074 від 11.10.2023 дата повернення кредиту 05.08.2024.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором №1285-7074 від 11.10.2023, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» протягом першого базового періоду проводив нарахування відсотків за зниженою відсотковою ставкою (1,20% в день). По закінченню базового періоду (14 днів) ОСОБА_1 сплатила згідно графіку 7025,45 грн, частина яких була зарахована в рахунок погашення відсотків та комісії.

В подальшому, позивач продовжив нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою протягом наступного базового періоду.

Однак зважаючи на те, що відповідачка по закінченню другого базового періоду не сплатила коштів, починаючи з 08.11.2023 та до 05.08.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» проводив нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою – 1,50% в день.

Приймаючи до уваги погоджені між сторонами умови договору, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що розмір відсотків суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, є несправедливим в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на таке.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Тобто, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідачка, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.

Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

Разом з тим судова колегія вважає за необхідне зазначити, що встановлений розмір відсоткової ставки не суперечив нормами діючого на той час законодавства.

Зокрема, 22 листопада 2023 року прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2.5%, протягом наступних 120 днів 1,5%.

Відтак, починаючи з 24.12.2023 протягом перших 120 днів щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5%, а у подальшому не міг бути більшим за 1 % за відсутності домовленості сторін про ще менший розмір відсотків.

Оскільки суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та, у зв`язку з цим, дійшов помилкового висновку щодо можливості зменшення розміру нарахованих відсотків до 50% розміру основного боргу, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині стягнутих відсотків та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо стягнення відсотків задовольнити повністю, стягнувши такі в розмірі 110 974 грн 55 коп.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Аргументи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про задоволення позову, необхідно стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанцій у розмірі 3633,60 грн. та 2422,40 грн за розгляд справи судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року в частині стягнення заборгованості за відсотками скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за нарахованими відсоткам за Договором про відкриття кредитної лінії №1285-7074 від 11.10.2023 року в розмірі 110 974 грн. 55 коп., змінивши загальний розмір заборгованості з 44250,00 грн до 140474 (сто сорок тисяч чотириста сімдесят чотири) гривень 55 копійок.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судового збору у розмірі 763,06 грн. – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 21 липня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк