Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №336/12476/24 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/12476/24 Головуючий в 1 інст. Дацюк О.І.

Провадження №33/807/130/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.2 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця певної військової частини, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки з оплатним вилученням транспортного засобу – автомобіля Daewoo Sens, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2004 року випуску, в кузові зеленого кольору, VIN НОМЕР_3 ,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Згідно з постановою суду, 02 грудня 2024 року приблизно об 11-17 годині ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, перебуваючи біля будинку №6 по вул.Вишнева у с.Омельник Пологівського району Запорізької області, керував автомобілем Daewoo Sens, реєстраційний номер НОМЕР_2 , маючи зовнішні ознаки наркотичного сп`яніння та на пропозицію поліцейських відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду першої інстанції, скасувати цю постанову суду та закрити провадження стосовно нього за відсутності події та складу адміністративних правопорушень.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована.

Вважає, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події у справі.

На думку апелянта, суд розглянув справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки як убачається з оскаржуваної постанови, справу судом першої інстанції розглянуто без участі ОСОБА_1 , відомості про отримання останнім копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні, отже доводи апелянта з зазначеного приводу не суперечать матеріалам справи, зловживання своїми процесуальними правами з боку останнього не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання, призначене на 24 квітня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило.

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною працівником поліції у протоколі, та самим апелянтом при поданні апеляційної скарги, а також за допомогою SMS – повідомлень за номером телефону, вказаному в рапорті працівника поліції, згідно з відповідними довідками у додатку «Viber» судові повістки є доставленими, що підтверджується відповідною розпискою, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не перевірив належним чином наявні в справі докази, серед іншого і на предмет їх достатності для висновку про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення.

Так, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №594811 від 02 грудня 2024 року, згідно з яким, 02 грудня 2024 року приблизно об 11-17 годині у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, перебуваючи біля будинку №6, керував автомобілем Daewoo Sens, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Правопорушення вчинено потворно протягом року, що підтверджується постановою Запорізького районного суду м.Запоріжжя від 18 вересня 2024 року по справі №317/3165/24, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

До вказаного протоколу додано: пам`ятка про права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02 грудня 2024 року; копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та паспорта на ім`я ОСОБА_1 ; відеозапис; рапорт; постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №870560 за ч.4 ст.126, ч.2 ст.122, ч.5 ст.121 КУпАП; довідку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та вилучення у останнього посвідчення водія; постанова Запорізького районного суду Запорізької області від 18 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП

Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, викликався до суду тричі, як шляхом зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення, так і шляхом направлення розміщення інформація про час та місце розгляду справи на офіційному веб-сайті суду, про причини неявки суд не повідомив.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №594811 від 02 грудня 2024 року, водію ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.5 ПДР, а саме: відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку.

До протоколу додано Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де відображені ознаки сп`яніння, які встановлені працівником поліції у ОСОБА_1 .

Акт огляду в матеріалах справи відсутній.

В свою чергу, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), за змістом яких, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, встановлено порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.

Пунктом 12 Розділу 2 вказаної вище Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Як зазначено у рапорті ст. інспектора – чергового ч/ч ВП №4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Єрмолаєва В., було зупинено транспортний засіб Део Сенс д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який перебував в наркотичному сп`янінні.

Дослідженим при апеляційному розгляді справи відеозаписом, доданим до протоколу, зафіксована розмова між двома працівниками поліції, які перебувають у службовому автомобілі під час руху за певним транспортним засобом, з приводу того, чи точно це той самий транспортний засіб (водій)...

Після зупинки транспортного засобу Део Сенс д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням, як було з`ясовано, ОСОБА_1 , один з працівників поліції привітався з останнім та пасажиром, який також перебував у транспортному засобі разом з ОСОБА_1 , та запитав, чи є в автомобілі заборонені речі, на що отримую відповідь про відсутність таких. Далі, працівник поліції довів до відома ОСОБА_1 та пасажира транспортного засобу про внесення змін до законодавства, відповідно до яких, знайдена зброя та боєприпаси підлягають декларуванню на особу, яка її знайшла, за бажанням такої особи. Далі, зафіксовано здійснення телефонного дзвінка працівником поліції комусь та з`ясування відомостей стосовно ОСОБА_1 . Після цього одразу запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі, на що останній зазначив про те, що вони тільки прокинулись. На це працівник поліції зазначив, що у випадку відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду, щодо останнього буде складений протокол за ст.130 КУпАП. В подальшому один з працівників поліції зазначив ОСОБА_1 про те, що якщо він нічого не вживав, то потрібно їхати, на що ОСОБА_1 відповів, що не хоче, оскільки тільки пройшов огляд та їм необхідно їхати. Після цього працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституції України, та ст.268 КУпАП, на що ОСОБА_1 зазначив про те, що йому вже роз`яснено, та підписувати пам`ятку він не буде, скільки проти себе нічого не хоче підписувати.

Отже, з дослідженого відеозапису не убачається, що у водія ОСОБА_1 працівниками поліції дійсно були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, які вказані у протоколі та у направлені. Відповідно, відеозаписом не підтверджено наявність передбачених законом підстав для направлення ОСОБА_2 на огляд на стан сп`яніння до медичного закладу. Відомості з протоколу про адміністративне правопорушення та направлення, не узгоджуються з вищевказаним відеозаписом.

З огляду на викладене, протокол та інші докази, що містяться в матеріалах справи, не можуть слугувати достатніми доказами для доведення винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні, на що обґрунтовано звернуто увагу в апеляційній скарзі останнього.

В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.

На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

Проте, суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення є передчасними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23 січня 2025 року.

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу та події правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 336/12476/24