Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №336/9061/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 22.07.2026 Справа № 336/9061/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/9061/24 Головуючий у 1-й інстанції: Звєздова Н.С.

Провадження № 22-ц/807/530/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Мінгазова Р.В.,

Онищенка Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», в особі представника Сахабутдінова Віктора Юрійовича, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про визнання недійсними умов кредитного договору, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року представник Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі – АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») Сахабутдінов В.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

06.01.2021 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заявку до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021 року та встановивши мобільний додаток monobank, отримала розрахункову карту НОМЕР_1 , а також їй було відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови.

Окрім того, в Анкеті відповідач підтвердила, що усе листування щодо цього Договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.

На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 200 000,00 грн.

AT «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі).

У відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28.04.2024 року направив відповідачеві повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходила, та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим кредит став у формі «на вимогу».

Загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за Договором становить 46 632,32 грн, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 46 632,32 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 46 632,32 грн, загальний залишок заборгованості за відсотками – 0,00 грн, заборгованість за пенею та комісією – 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання – 0,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, представник АТ «Універсал Банк» просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» у розмірі 46 632,32 грн та судові витрати.

У грудні 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника Малишевої М.В., звернулася до суду з зустрічним позовом до АТ «Універсал Банк» про визнання недійсними умов кредитного договору, стягнення морального шкоди,

Зустрічний позов обґрунтований тим, що 06.01.2021 року ОСОБА_1 була підписана Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг. Анкетою-заявою не встановлено ні відсоткову ставку, ні період користування кредитом, ані комісії чи санкцій. Тобто, сторони не досягли істотних умов договору. Відповідачу, як споживачу, не була надана в належній і зрозумілій формі вся необхідна інформація про можливе надання кредиту, в тому числі, розрахунок загальної вартості кредиту та всіх супутніх послуг; Тарифи; Паспорт споживчого кредиту. Також такі документи не були надані суду. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» був зобов`язаний отримати від споживача письмове підтвердження про ознайомлення з усією інформацією.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Отже, враховуючи посилання АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на Паспорт споживчого кредиту, можна зробити висновок, що кредитна лінія надається на споживчі цілі.

Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг встановлюють комісії за надання кредиту, а саме: П. 2.12. (б) – Клієнт також ознайомлений, розуміє і погоджується: …з за переліком, розміром і базою розрахунку всіх комісій (тарифів) Банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі, але не виключно, комісії обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо…

Проте, обов`язок зі сплати комісії суперечить статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", тому просила суд визнати вказану умову недійсною з моменту укладення договору.

Умовами анкети-заяви не визначено в чому полягає надання банком послуг позивачу за комісію та яка природа цих послуг. Не визначено це і в Умовах обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифах. В первісній позовній заяві позивач жодним чином не вказав, в чому полягає надання послуг за комісію.

Також вказує, що неправомірними діями АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» їй завдано моральну шкоду, яка виразилась в моральних та душевних стражданнях і переживаннях, порушенні душевної рівноваги, у емоційному стресі, негативних емоціях, у зв`язку із тим, що вона була ображена та принижена, примушена виправдовуватись перед Судом.

Також через судовий процес було порушено звичний та розмірений спосіб її життя, виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та витрачання свого власного дорогоцінного часу для вирішення проблем, пов`язаних з усуненням наслідків подання АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» позовної заяви, обставин та доказів, які вводять суд в оману.

Окрім зазначеного, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» принизив рівень її інтелектуальних здібностей, рівень отриманої нею освіти.

Із зазначеного можна зробити висновок, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не визнає її конституційних, цивільних, цивільно-процесуальних прав; вводить суд в оману, надаючи недостовірну та неправдиву інформацію та надаючи інші документи під виглядом тих, які був зобов`язаний надати.

Таким чином, вона має право на відшкодування спричиненої їй моральної шкоди за порушення прав споживачів, в тому числі:

- особиста спричинена їй моральна шкода. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» неодноразово порушував її права, як споживача, чим завдав їй постійні переживання.

- їй була спричинена моральна шкода, як фізичній особі, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, тобто як одному із споживачів України, який дотримується ЗУ «Про захист прав споживачів».

Після отримання позовної заяви від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», не маючи правових знань, вона знаходилась в дуже тяжкому моральному та фізичному стані.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , просила суд:

- визнати умову Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 06.01.2021 р., укладеної між Акціонерним Товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, передбачену п 2.12. (б) Умов і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг - недійсною;

- визнати Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 06.01.2021 р., укладену між Акціонерним Товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 - недійсною;

- стягнути з Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 суму сплаченої комісії за нікчемними умовами Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 06.01.2021 р., в розмірі згідно до наданого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» розрахунку;

- стягнути з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2025 року, серед іншого, прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсними умов кредитного договору; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про визнання недійсними умов кредитного договору, стягнення морального шкоди задоволено частково.

Визнано Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021, укладену між Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 недійсною.

У задоволенні іншої частини позовних вимог зустрічної позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» Сахабутдінов В.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись нанеповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та в частині визнання недійсною Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021, укладену між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 . Ухвалити нове рішення, яким позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити; розподілити судові витрати.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом не враховано специфіку відносин між сторонами у справі, які відрізняються від типових кредитних відносин. Судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Так, відповідач висловила свою згоду з тим, що її ознайомлено з Умовами обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту в електронному вигляді у мобільному додатку. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними документами. Сторони погодили всі істотні умови договору. Тому суд мав стягнути всю розраховану позивачем заборгованість.

З руху коштів по рахунку вбачається, що відповідачем використовувалися фактично кредитні кошти. Крім того, відповідачем періодично здійснювалися внесення власних коштів в рахунок часткового погашення кредитних коштів, які в подальшому також використовувалися для власних потреб.

Вважає, що спір виник між сторонами починаючи з 06.01.2021, відтак станом на день звернення відповідача із зустрічним позовом, строк позовної давності минув.

Крім того, представник скаржника зазначав, що не отримав вчасно ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду, що позбавило його можливості надати свої пояснення у справі та прийняти участь у судовому засіданні, в якому було ухвалено оскаржуване рішення.

Звертає увагу, що подаючи зустрічну позовну заяву, ОСОБА_1 не вказала, які саме її права були порушені.

Отже, рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення заборгованості, яка становить 46 632,32 грн, та в частині задоволених вимог за зустрічним позовом про визнання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021, укладеної між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 недійсною. В іншій частині, а саме, в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову про: визнання умови Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 06.01.2021 р., укладеної між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, передбачену п 2.12. (б) Умов і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг - недійсною; стягнення з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 суми сплаченої комісії за нікчемними умовами Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 06.01.2021 року в розмірі згідно до наданого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» розрахунку; стягнення з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» моральної шкоди у розмірі 10 000 грн - рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення заборгованості, яка становить 46 632,32 грн, та в частині задоволених вимог за зустрічним позовом про визнання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021, укладеної між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 недійсною.

Від ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскарженій частині не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Універсал Банк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Суд також виснував про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку визначеної ним заборгованості, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», долучений до матеріалів справи, не є складовою частиною спірного кредитного договору та не підтверджує права банку здійснювати такі нарахування.

Також суд виходив із того, що посилання представника позивача за первісним позовом щодо застосування строків позовної давності до вимог зустрічної позовної заяви є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 змогла усвідомити незаконність правочину лише після детального аналізу його умов та правових норм під час розгляду справи у суді.

Судом встановлено, що сторони кредитного договору не досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, розмір неустойки (штрафу), річна процентна ставка, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки, а тому суд виснував, що зустрічний позов підлягає задоволенню в частині визнання умов Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг недійсними.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (т. 1, а.с. 12).

Своїм підписом відповідач прийняла пропозицію банку та погодилася з тим, що Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які викладені на банківському сайті www.monobank.ua, складають договір про надання банківських послуг.

Крім цього, позичальник погодилась з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, погодилась з тим, що про зміну дозволеного розміру кредитного ліміту Банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

В частині 6 Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021 ОСОБА_1 просить вважати її власноручний підпис або його аналоги обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в Банку.

В частині 9 Анкети-заяви ОСОБА_1 просить усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

До позовної заяви Банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, затверджених Протоколом Правління № 50 від 30.12.2020. Набувають чинності з 31.12.2020.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06.01.2021внаслідок неналежного виконання відповідачем умов даного договору, станом на 04.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 46 632,32 грн,яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 46 632,32 грн, заборгованість за відсотками – 0,00 грн, заборгованість за пенею – 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання – 0,00 грн, судовий збір - 0,00 грн.

Відповідно до Довідки АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про наявність рахунку від 24.12.2024, відповідачу відкрито рахунок НОМЕР_3 та видано картку НОМЕР_1 , тип рахунку «Чорна картка» (т. 1, а.с. 138).

З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 25.12.2024 року вбачається, що 06.01.2021 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 30000,00 грн, який в подальшому 17.03.2021 року було збільшено до 40 000,00 грн (т. 1, а.с. 137).

Відповідно до виписки про рух коштів по картці від 24.12.2024 року відповідач користувалася вказаною карткою, про що відображено відповідні операції,також відповідач періодично поповнювала рахунок. Останнє поповнення рахунку відбулося 07.01.2022 року на суму 1800 гривень (т. 1, а.с. 131-136).

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції послався на те, що в анкеті-заяві від 06.01.2021 процентна ставка не зазначена.

Утім, вказане не відповідає обставинам справи, оскільки пунктом 3 анкети-заяви від 06.01.2021 встановлено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць (т. 1, а.с. 12).

Анкета-заява підписана ОСОБА_1 , а також представником АТ «Універсал Банк».

У даній справі відповідач уклала договір шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, підписуючи анкету-заяву, позичальник погодилася із умовами, викладеними у цій заяві.

Суми нарахованих та сплачених відсотків згідно з встановленою процентною ставкою зазначено у розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06.01.2021, що узгоджується із випискою по картрахунку відповідача (т. 1, а.с. 18-20, 37-47).

Судова колегія, вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, виходить із того, що позивачем надано належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, анкета-заява підписану відповідачем власноруч. Надані банком документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитним лімітом та існування у позичальника заборгованості у визначеному банком розмірі, який розрахований відповідно до узгоджених між сторонами умов.

Відповідач не спростувала вказаних обставин належними і допустимими доказами, на підставі чого колегія суддів вважає правомірним нарахування банком заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» у розмірі 46 632,32 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь банку.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021 недійсною.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16 (пункт5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (пункт40), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Колегія суддів зауважує, що зміст зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не містить аргументів, якими скаржник мотивував підстави для визнання недійсною анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021 року, укладеного між нею та АТ «Універсал Банк».

Наведене вище, з урахуванням відсутності доводів скаржника щодо недійсності зазначеної анкети-заяви та не надання нею усупереч ст.ст. 12, 81 ЦПК України доказів на підтвердження таких позовних вимог, дає підстави дійти висновку про відсутність правових підстав для визнання цього правочину недійсним, а у задоволенні таких позовних вимог необхідно відмовити з підстав їх недоведеності.

Щодо застосування позовної давності до вимог за зустрічним позовом, про що наголошував представник Банку в апеляційній скарзі, а також у відзиві на зустрічну позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Питання позовної давності регламентовано Главою 19 ЦК України.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2010 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Тобто у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та інших.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог зустрічного позову в оскарженій частині з наведених вище мотивів, відповідно, відсутні підстави для застосування позовної давності за відповідними вимогами.

Стосовно доводів апеляційної скарги про несвоєчасне отримання ухвали суду про призначення справи до судового розгляду від 20.10.2025 року, вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» копії вказаної ухвали.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» задовольнити, в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсною Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021, укладеного між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 відмовити.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Позивачем у даній справі при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн (т. 1, а.с. 1), при поданні апеляційної скарги - в розмірі 4542,00 грн (т. 1, а.с. 239), а всього – 7570,00 грн.

За вказаних обставин з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7 570,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», в особі представника Сахабутдінова Віктора Юрійовича, задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та часткового задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсною Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021, укладеного між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , скасувати.

Ухвалити в цій частині постанову наступного змісту.

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06.01.2021 року в розмірі 46 632 (сорок шість тисяч шістсот тридцять дві) грн 32 коп.

У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсною Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06.01.2021, укладеного між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , відмовити.

В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) судовий збір в розмірі 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22 липня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: Р.В. Мінгазов

Е.А. Онищенко