Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №309/437/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/437/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/395/265 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 05.02.2026.

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768573 від 02.02.2026 та постанови судді від 05.02.2026 вбачається, що 09.01.2026 близько 15 год 30 хв в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив жорстоке поводження з тваринами, а саме в квартирі тримав на ланцюгу та не забезпечував їжею, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 89 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції від 05.02.2026 та закрити провадження у справі. Зазначає, що постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи. Стверджує, що взяв тимчасово собаку з вулиці щоб вона не мерзла, так як була бездомною, оскільки на дворі був лютий місяць. Твердження дільничного офіцера про те, що він не забезпечував собаку їжею не відповідає дійсності, і як він дійшов до такого висновку незрозуміло. З протоколом про адміністративне правопорушення старший дільничний офіцер його не ознайомлював, лише попросив поставити свій підпис. Жодне пояснення не писав, а лише підписав пояснення, яке склав сам дільничний офіцер. Заява до Хустського районного суду про розгляд справи без його участі, те, що з протоколом він згідний та свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення визнає, складена дільничним інспектором, а він її лише підписав. Крім того, сума штрафу для нього є не підйомною, оскільки є інвалідом першої групи і весь його дохід це державна соціальна допомога особам з інвалідністю в сумі 2595 грн, інших доходів не має. Крім того, в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку. В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 вказує на те, що про розгляд справи повідомлений не був та у період з 14.02.2026 по 09.03.2026 перебував на стаціонарному лікуванні, тому вважає строк пропущеним з поважних причин і просить такий поновити.

-2-

Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Грицак Я. В. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин неявки не надавали. За змістом ст. 294 КУпАП неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на апеляційний розгляд справи, не перешкоджає проведення судового засідання. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Грицака Я. В., що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 , при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про отримання ним копії оскаржуваної постанови. Крім того, у період з 14.02.2026 по 09.03.2026 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, що перешкодило ОСОБА_1 своєчасно реалізувати своє право на захист та звернутися з апеляційною скаргою на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 05.02.2026.

З урахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права на захист особи, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

-3-

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд не врахував зміст протоколу про адміністративне правопорушення, не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КУпАП прийняв необґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП.

Виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 89 КУпАП, об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у жорстокому поводженні з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, але не призвело до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання та поводження з тваринами.

З об`єктивної сторони правопорушення характеризується жорстоким поводженням з тваринами (у тому числі безпритульними) та проявляється у вигляді активних дій або бездіяльності, що завдають шкоди.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу, що регулюються зокрема, Законами України «Про тваринний світ», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Безпосереднім об`єктом є встановлений порядок поводження з тваринами.

Предметом посягання є тварини, що знаходяться на волі, в напіввільних умовах або тримаються у неволі.

Частина 1 статті 89 КУпАП є бланкетною нормою, яка відсилає до відповідних нормативно-правових актів, що стосуються правил поводження з тваринами, а саме Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Зокрема, ст. 7 зазначеного Закону встановлює загальні правила утримання тварин, що виключають жорстокість.

Відповідно до положень цієї статті Закону, умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.

Умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби.

Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Загальні правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість, а також заборони при поводженні з тваринами врегульовано ст. 18 цього Закону.

Проте у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які посилання на такі правила, а саме який пункт (розділ) цих правил був порушений і в чому це порушення проявилось, тобто в протоколі не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП.

-4-

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув увагу на зміст протоколу про адміністративне правопорушення та відповідність суті адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі, положенням диспозиції ч. 1 ст. 89 КУпАП.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768573 від 02.02.2026 зазначено, що 09.01.2026 близько 15 год 30 хв в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив жорстоке поводження з тваринами, а саме в квартирі тримав на ланцюгу та не забезпечував їжею, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 89 КУпАП.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Під час перегляду справи апеляційним судом встановлено, що суть адміністративного правопорушення, вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає положенням диспозиції ч. 1 ст. 89 КУпАП.

Крім того відсутні дані про тварин, щодо яких ОСОБА_1 вчиняв жорстоке поводження, такі тварини не ідентифіковані, відомості щодо них до справи не долучені.

Постановляючи рішення суд першої інстанції не взяв до уваги те, що протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію складений 09.01.2026 на підставі заяви ОСОБА_3 , яка відповідно до своїх письмових пояснень ствердила, що побачила в соціальній мережі «Тік Ток» на сторінці ОСОБА_1 відеозапис, де він тримає безпритульну собаку на ланцку та кішку у квартирі, де відсутні належні умови для тримання тварин і в подальшому може заподіяти їм болю, страждань та жорстоко поводитися з ними, не є належним доказом у справі, а тому посилання у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду про вчинення ОСОБА_1 жорстокого поводження з тваринами є безпідставним.

Інші матеріали справи, додані до протоколу про адміністративне правопорушення не містять у собі даних про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, а тому також не можуть вважатися належними доказами його вини.

-5-

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів, не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

У протоколі про адміністративне правопорушення, що складений відносно ОСОБА_1 не розкрито суть вчиненого правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеного у статті КУпАП, за якою складено протокол, не зазначено які конкретно статті Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», порушив ОСОБА_1 .

Сам протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 89 КУпАП.

Разом з тим, суд першої інстанції, пославшись на докази, зокрема, письмові пояснення ОСОБА_3 , за відсутності у протоколі відомостей, які б утворювали об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

Для кваліфікації діянь за ст. 89 КУпАП обов`язковим є наслідок — наявність у тварини фізичного болю, мук, страждань або шкоди здоров`ю.

З наданих ОСОБА_1 письмових пояснень, а також викладених в апеляційній скарзі доводів вбачається, що він взяв до квартири свого друга, з яким проживав, тимчасово безпритульну собаку з вулиці, щоб вона не мерзла, оскільки був лютий місяць, тримав її на ланцюгу, оскільки боявся, що вона втече від нього. Твердження, що він не забезпечує собаку їжею не відповідає дійсності та має характер припущень.

Суд не звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 256 КУпАП та п. 9.15 Розділу 2 Інструкції про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 за № 1376, який не містить належним чином викладеної суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Крім того, апеляційний суд враховує і те, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про свідків правопорушення, яке нібито мало місце 02.02.2026 за вищевказаних обставин.

Також, згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Однак, всупереч вимогам даної норми закону, протокол був складений більш ніж через три тижні після виявлення порушень, які допустив ОСОБА_1 .

Зважаючи на вищевикладене, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768573 від 02.02.2026, складений щодо ОСОБА_1 є неналежним доказом у справі.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції сторони обвинувачення та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

-6-

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з чим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з`ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Національної поліції (ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Національної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані.

Враховуючи викладене, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини та положень п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП.

-7-

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків тощо.

Керуючись ст. 247, 294 КпАП України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Хустського районного суду Закарпатської області від 05.02.2026.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 05.02.2026 про визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя