Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №240/20451/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/20451/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько О.Г.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

22 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовом до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови в. о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Катерини Пономарьової від 21 травня 2026 року ВП № 66156437 про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду 29 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Одночасно із цим подані суду додаткові письмові пояснення, в яких представник апелянта вказує, що на виконання іншого судового рішення від 13.06.2024 у справі № 240/24931/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області стягувачу ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про прокуратуру", що зумовило перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, застосовуючи законодавчі обмеження розміру пенсії, пенсійний орган не порушує вимог закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/10938/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов`язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по втраті годувальника на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 05 березня 2020 року №18-343 вих.-20 без обмеження її максимальним розміром з 01 січня 2020 року та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, на підставі якого 26 червня 2021 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження ВП №66156437.

У межах виконавчого провадження державним виконавцем витребувано від боржника інформацію щодо виконання судового рішення. Листами від 16 січня 2026 року №0600-0303-5/5577 та від 09 лютого 2026 року №0600-0304-5/13466 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що після проведеного перерахунку загальний розмір пенсії становить 25326,43 грн, однак її виплата здійснюється в максимальному розмірі, встановленому законодавством, а також повідомило про нарахування заборгованості за минулий період.

За результатами перевірки виконання судового рішення державний виконавець дійшов висновку про його невиконання в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром та 21 травня 2026 року виніс постанову ВП №66156437 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу у розмірі 5100 грн на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із зазначеною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з цим позовом, вважаючи, що рішення суду ним виконується, а підстави для застосування до нього заходів відповідальності були відсутні.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент прийняття державним виконавцем спірної постанови рішення суду в повному обсязі боржником не виконано та розмір пенсії стягувача не виплачується належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 14, 370 та 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а його примусове виконання здійснюється в порядку, визначеному законом.

Як зазначено у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відтак, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.

Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Досліджуючи матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/10938/20, яке набрало законної сили, на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було покладено обов`язок здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по втраті годувальника на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 05 березня 2020 року №18-343 вих.-20 без обмеження її максимальним розміром з 01 січня 2020 року.

Як убачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою №918180127259, сформованого за даними порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, на виконання зазначеного судового рішення позивачем здійснено перерахунок пенсії, внаслідок чого її розмір без застосування обмеження максимальним розміром становив 25400,83 грн.

Водночас із цього ж розрахунку слідує, що фактична сума пенсії до виплати визначена з урахуванням максимального розміру та становила 21018,83 грн.

Наведені обставини свідчать, що хоча позивачем і було здійснено перерахунок пенсії на виконання судового рішення, її фактична виплата продовжувала здійснюватися із застосуванням максимального обмеження, що не відповідає способу виконання рішення суду, визначеному його резолютивною частиною, якою боржника зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, предметом дослідження у цій справі є не правильність застосування пенсійним органом норм матеріального права після ухвалення судового рішення, а встановлення того, чи було це рішення виконано у спосіб та порядку, визначених його резолютивною частиною та виконавчим документом.

Отже, під час вирішення цього спору суд апеляційної інстанції перевіряє виключно правомірність постанови державного виконавця з огляду на ті фактичні обставини, які були покладені в основу її прийняття.

Як встановлено матеріалами справи, на час винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем встановлено факт виплати пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 240/10938/20 після проведеного перерахунку з 01 січня 2020 року з обмеженням максимальним розміром, а відтак рішення суду у справі №240/10938/20 не було виконано у спосіб, визначений його резолютивною частиною.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, а виплата нарахованої заборгованості здійснюється відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не стосуються тієї підстави, з якої державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу.

При цьому, щодо посилання апелянта у своїх додаткових поясненнях на обставини виконання іншого судового рішення від 13.06.2024 у справі № 240/24931/22, то апеляційний суд виходить із того, що вказані обставини не були покладені в основу підставам заявленого позову, а тому не приймаються судом до уваги. Тим більше, процедура виконання іншого судового рішення виходить за рамки предмету, досліджуваного в цій справі.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належного виконання боржником судового рішення на момент винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні положень статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», а доводи апеляційної скарги не дають підстав для протилежного висновку.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2026 року.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.