Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №127/20091/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/20091/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бессараб Н.М.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

22 липня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення процедури примусового видворення за межі території України,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

09 червня 2026 року Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення процедури примусового видворення за межі території України, а саме просило:

- затримати з метою забезпечення процедури примусового видворення з території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, на шість місяців.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що в ході проведення заходів щодо здійснення нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою "Мігрант" співробітниками відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Вінницькій області та співробітниками УМП ГУНП у Вінницькій області, 08.06.2026 було повторно виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , де при перевірці правомірності перебування на території України встановлено, що громадянин РФ ОСОБА_1 не виконав рішення про примусове повернення з території України від 30.04.2026, яке винесене відділом організації запобігання нелегальній міграції, ремісії та витворення УДМС у Вінницькій області та яким зобов`язано відповідача покинути територію України до 29.05.2026.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2026 адміністративний позов задоволено.

Затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення видворення за межі території України з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до паспорта громадянина НОМЕР_1 , виданого 04.10.2017 уповноваженим органом РФ ОСОБА_1 є громадянином РФ.

За порушення встановлених правил перебування в Україні стосовно громадянина РФ ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МВН №003620 від 30.04.2026.

Постановою УДМС України у Вінницькій області Державної міграційної служби України серії ПН МВН №003633 від 30.04.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Відповідач указану постанову не оскаржував.

Згідно із письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30.04.2026, він прибув на територію України 01.05.2015 через пункт пропуску "Конотоп" разом з батьками. У неповнолітньому віці він разом з матір`ю отримав дозвіл на еміграцію в Україну, однак посвідку на постійне проживання не оформляв. З приводу продовження строку перебування, оформлення інших документів на право проживання, добровільного повернення в країну походження чи третю країну не звертався.

Рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №0501100100000825 від 30.04.2026 вирішено примусово повернути ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни та зобов`язано його покинути територію України у термін до 29.05.2026.

08.06.2026 головним спеціалістом УДМС України у Вінницькій області Рембайло І.В. складено протокол № МВН 000029 про адміністративне затримання ОСОБА_1 .

08.06.2026 головним спеціалістом УДМС України у Вінницькій області Рембайло І.В. прийнято рішення №0501100100000825 про примусове видворення громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 з території України та рішення від 08.06.2026 про поміщенння позивача до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.

09.06.2026 Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області звернулося до суду з позовом про затримання з метою забезпечення процедури примусового видворення з території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, на шість місяців.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконно перебуває на території України, ухиляється від виконання рішення про примусове повернення, то є законні підстави для затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення з території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідач не вжив заходів для врегулювання свого правового статусу, свідомо не виконав рішення про примусове повернення та був притягнутий до адміністративної відповідальності, доказів виняткових обставин сімейного характеру матеріали справи не містять, а тому затримання особи є пропорційним поставленій меті.

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що відповідач з 14 років проживає, навчався та виріс на території України, проживає тут з батьком, матір`ю, сестрою, не одружений і не має іншої сім`ї, тут його однокласники, однокурсники та друзі і бажає залишитись на території України та в подальшому бажає отримати громадянство України, відповідач не може самостійно залишити територію України, оскільки маючи політичні та особисті погляди, що відрізняються від поглядів країни-агресора, відкрито виступає проти війни, засуджує дії Російської Федерації, внаслідок чого його повернення в країну походження призведе до політичного переслідування, кримінальної відповідальності та фізичної розправи.

Примусове видворення може призвести до порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини, яка забороняє катування, нелюдське, або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, указавши, що оскільки рішення про примусове повернення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 30.04.2026 та рішення про примусове видворення № 0501100100000825 від 03.06.2026 позивачем не оскаржено, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не має законних підстав для перебування на території України та підлягає затриманню з розміщенням в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

22.07.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.

З урахуванням частини першої статті 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України № 3773-VI від 22 вересня 2011 року "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI).

За приписами частини першої статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною восьмою статті 26 Закону № 3773-VI передбачено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до частини першої та другої статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною третьою статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина четверта статті 30 Закону № 3773-VI).

Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина одинадцята статті 289 КАС України).

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Колегія суддів погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, з аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що стосовно іноземця, щодо якого прийнято рішення про примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 у справі № 296/8455/22 зазначив, що за наявності перелічених статтею 289 КАС України умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення.

У іншій постанові від 11.09.2025 у справі № 303/5363/24 Верховний Суд указав, що захід у вигляді затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України не застосовується автоматично, а реалізується шляхом подання позову та за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 289 КАС України, а саме:

1) обґрунтованих підстав уважати, що іноземець (стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення) ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

2) або якщо існує ризик його (її) втечі;

3) у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

При цьому доведення наявності підстав, передбачених наведеною нормою, покладено на територіальний орган ДМС України, як суб`єкта владних повноважень, яким ініційовано питання щодо затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні з даним позовом до суду позивач, серед іншого, посилається на те, що в ході проведення заходів щодо здійснення нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою "Мігрант" співробітниками відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Вінницькій області та співробітниками УМП ГУНП у Вінницькій області, 08.06.2026 повторно виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , де при перевірці правомірності перебування на території України встановлено, що громадянин РФ ОСОБА_1 не виконав рішення про примусове повернення з території України від 30.04.2026, яке винесене відділом організації запобігання нелегальній міграції, ремісії та витворення УДМС у Вінницькій області та яким зобов`язано відповідача покинути територію України до 29.05.2026.

Крім того, у відповідача відсутні документи, які підтверджують відомості про його законне перебування на території України. Строк дії його паспорта громадянина Російської Федерації закінчився 04.10.2022, посвідку про тимчасове проживання відповідач не оформлював. Водночас, наявне рішення про його примусове видворення.

При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про поширення на відповідача дії Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а матеріали справи не містять доказів звернення останнього із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту.

Крім того, відсутні підстави вважати, що у разі повернення до країни походження відповідач зазнає ризику катувань, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання у розумінні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також що до нього підлягають застосуванню гарантії, передбачені статтею 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження існування таких обставин відповідачем до суду першої інстанції та/або до апеляційного суду не надано та не підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи викладене, а також встановлені обставини незаконного перебування відповідача на території України, відсутність у нього дійсних документів, що підтверджують законність такого перебування, наявність чинного рішення про примусове повернення з території України від 30.04.2026 та існування обґрунтованих підстав вважати, що відповідач може ухилятися від виконання зазначеного рішення, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини першої статті 289 КАС України підстав для застосування до іноземця заходу у вигляді затримання з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України.

Інші доводи скаржника є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

VIІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.