Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №686/3817/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/3817/26

Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

21 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Криворучко А.C,

представника позивача: Романішин О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з цим позовом і просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.08.2025 №12583 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми права, не врахував, що електронний військово-обліковий документ у застосунку «Резерв+» має таку саму юридичну силу, як і паперовий, а також не перевірив належним чином докази у справі. Крім того, відповідач не надав достатніх доказів вчинення правопорушення та не врахував можливість отримання необхідних відомостей з реєстру «Оберіг».

Позивач та його представник в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач 30.07.2025 своєчасно уточнив військово-облікові дані через застосунок «Резерв+» та мав чинне бронювання від призову до 16.01.2027. Незважаючи на це, того ж дня працівником ТЦК та СП щодо нього було складено протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю при собі військово-облікового документа під час перевірки. На підставі цього постановою від 12.08.2025 №12583 на позивача накладено штраф у розмірі 17 000 грн за порушення вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності накалденого стягнення на позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції через наступні підстави.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, а саме постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, підлягає оскарженню, зокрема, в порядку, передбаченому КАС України з урахуванням особливостей, передбачених статтею 286 КАС України, яка і визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Аналіз наведеної правової норми свідчить, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При цьому визначення суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України та означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг

Отже, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 , він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята керівником цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Так, згідно з частиною 3 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

З аналізу положень статті 48 КАС України вбачається, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, або залучення співвідповідача належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.

У цій справі позов був пред`явлений до належного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак суд першої інстанції всупереч указаним вище процесуальним нормам здійснив його заміну на неналежного - ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з`ясовуючи позицію позивача з цього приводу.

Колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за відсутності особи, якій слід відповідати за позовними вимогами, що є порушенням норм процесуального права і тягне за собою його скасування.

Між тим, на час апеляційного розгляду справи суб`єктний склад учасників цієї справи залишився таким, яким його визначив суд першої інстанції.

З урахуванням того, що позов за рішенням суду першої інстанції пред`явлений до неналежного відповідача, а для вирішення питання його заміни чи притягнення іншого як співвідповідача відсутні повноваження апеляційного суду, колегія суддів приходить до висновку про ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року скасувати.

Ухвали нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.