Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №120/6469/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6469/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

23 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо незарахування до її страхового стажу періоду роботи з 05.03.2015 по 30.12.2017;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.03.2015 по 30.12.2017, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , та здійснити перерахунок пенсії з 18.03.2025.

1.2 В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у березні 2025 року, отримавши у сервісному центрі ПФУ форму РС-право, вона виявила незарахування до страхового стажу періоду її роботи в РФ у ТОВ "Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат" з 05.03.2015 по 30.12.2017. Надалі позивач 18.03.2025 подала заяву про включення цього періоду до страхового стажу та надала належні, на її думку, підтверджуючі документи. Однак листом від 23.04.2025 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило у зарахуванні зазначеного періоду, оскільки це робота в РФ.

2. Фактичні обставини справи.

2.1. ОСОБА_1 перебуваєте на обліку в Головному управлінні та отримуєте пенсію за віком з 31.07.2022, призначену й обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням даних про стаж та заробітну плату.

2.2 18.03.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про включення періоду роботи з 05.03.2015 по 30.12.2017 в ТОВ "Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат" до страхового стажу.

2.3 Листом від 23.04.202 № 0200-0216-8/47266 відповідач відмовив ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу період роботи в Російській Федерації з 05.03.2015 по 30.12.2017, згідно наданих документів. Підставою відмови стало посилання ГУ ПФУ у Вінницькій області на частину 3 статті 24-1 Закону № 1058, а саме, не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

2.4 Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3.1. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 05.03.2015 по 30.12.2017.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій у області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.03.2015 по 30.12.2017, та здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2025 з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти вимог, - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

3.2 Суд першої інстанції дійшов до висновку, що припинення участі Російської Федерації в Угоді, так само як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11. 2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" не є підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи з 05.03.2015 по 30.12.2017 в РФ, адже такий стаж набутий позивачем до прийняття відповідних рішень.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4.1. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права, що на думку останнього призвело до неправильного вирішення спору.

4.2 Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.1 Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

1.2 Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

1.3 Як визначено частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

1.4 За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

1.5 Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

1.6 Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

1.7 Система персоніфікованого обліку була впроваджена в Україні на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

1.8 Отже, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків, а у разі виконання роботи за межами України — відповідно до норм міжнародних договорів України.

1.9 До набрання чинності Законом № 1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

1.10 Оцінюючи вимоги до підтвердження стажу та заробітної плати для обчислення (перерахунку) пенсії, суд керується нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

1.11 Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-1, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1, у разі роботи за кордоном або за наявності відповідних міжнародних угод стаж та заробіток підтверджуються документами, виданими роботодавцем, його правонаступником або відповідними уповноваженими органами.

1.12 Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1, у разі виявлення розбіжностей у поданих документах або потреби у додатковій перевірці, саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов`язок зафіксувати ці невідповідності та надати заявнику можливість подати додаткові документи або самостійно вжити заходів щодо перевірки наданих відомостей.

1.13 Таким чином, за наявності належним чином оформленої трудової книжки (вкладиша до неї), записи в якій є чіткими та містять усі необхідні реквізити, вимога пенсійного органу про надання додаткових первинних документів чи проставлення апостиля є безпідставною, а обов`язок щодо перевірки їх правдивості (у разі обґрунтованих сумнівів) покладається саме на контролюючий орган.

1.14 Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач звернулася з заявою з порушенням Порядку № 22-1, а лист ГУ ПФУ у Вінницькій області від 23.04.2025 № 0200-0216-8/47266 є лише відповіддю на звернення громадян і не є індивідуальним актом відмови, а відтак відсутній предмет спору. Крім того, відповідач вказує на відсутність підстав для зарахування стажу в РФ у зв`язку з виходом України з Угоди від 13.03.1992, внесенням змін до Закону № 1058-IV (Закон № 3674-IX) та відсутністю апостиля.

1.15 Колегія суддів вважає таку позицію контролюючого органу протиправною з таких підстав.

1.16 Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач 18.03.2025 подала до територіального органу ПФУ заяву про включення періоду її роботи до страхового стажу та перерахунок пенсії, надавши документи про стаж. Оформлення відповідачем своєї відмови у формі листа від 23.04.2025 № 0200-0216-8/47266 замість прийняття процесуального рішення свідчить про неналежний спосіб виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків.

Оскільки вказаний лист містить чітку відмову у зарахуванні стажу та перерахунку пенсії, він безпосередньо порушує соціальні права позивача, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність предмета спору.

1.17 Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Працівник не наділений повноваженнями адміністративного контролю за правильністю ведення внутрішнього кадрового діловодства роботодавця.

1.18 ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував на принципі «належного урядування» (зокрема, у справах «Рисовський проти України», «Москаль проти Польщі»). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа зачіпає фундаментальні права людини (такі як право на пенсію), державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Ризик будь-якої помилки державного органу чи суб`єкта господарювання повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок особи, якої вони стосуються.

1.19 На застраховану особу не може перекладатися тягар негативних наслідків у вигляді позбавлення частини стажу через формальні зауваження або процедурні зміни, що відбулися після завершення особою трудової діяльності.

1.20 Крім того, пенсійний орган, заперечуючи проти зарахування стажу, не скористався своїм правом, передбаченим п. 4.2 Порядку № 22-1, та не вчинив дій, спрямованих на перевірку відомостей, обмежившись формальною відмовою.

1.21 Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо неврахування спірного періоду роботи позивача є цілком обґрунтованим.

1.22 Стосовно відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 05.03.2015 по 30.12.2017 на території російської федерації у ТОВ «Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат», колегія суддів зазначає таке.

1.23 Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала у ТОВ «Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат» у період з 05.03.2015 по 30.12.2017, що зафіксовано у трудовій книжці (вкладиші до неї) належними записами із зазначенням посад, дат та номерів наказів про прийняття та звільнення з роботи.

1.24 Заперечуючи проти зарахування цього періоду, територіальний орган ПФУ послався на денонсацію міжнародних угод, внесення змін до Закону № 1058-IV (Закон № 3674-IX від 25.04.2024) та відсутність легалізації/апостиля на документах про стаж.

1.25 Колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими з огляду на таке.

1.26 За змістом частини другої статті 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

1.27 Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе держави - учасниці СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).

1.28 Відповідно до статей 1, 5 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають, та поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян.

1.29 В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Статтею 11 Угоди визначено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць СНД і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються без легалізації.

1.30 Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

1.31 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", яка набрала чинності 02.12.2022. Дія цієї Угоди для України припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.

1.32 Суд першої інстанції цілком обґрунтовано зауважив про те, що положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірному періоді (з 05.03.2015 по 30.12.2017), оскільки дія цієї Угоди припинена лише згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.

1.33 Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди від 13.03.1992, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. За статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а вихід з угоди чи її денонсація не скасовують набутих особою під час її чинності прав.

1.34 Отже, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації після 13.03.1992 у період чинності Угоди, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж).

1.35 Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі № 555/2250/16-а, від 17 червня 2020 року у справі № 646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17, від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17 та від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22.

1.36 Таким чином, відповідач безпідставно застосував вимогу про обов`язкове проставлення апостиля або легалізації документів про стаж, набутий у період чинності міжнародних угод. На момент виконання роботи між країнами діяла Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, за статтею 13 якої офіційні документи, скріплені гербовою печаткою видавця на території однієї Сторони, приймалися іншою Стороною без будь-якого спеціального посвідчення.

1.37 Крім того, діє спеціальна норма - пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав». Нею прямо встановлено:

«Під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав уповноваженою особою за установленою формою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.»

1.38 Оскільки станом на 24.02.2022 трудові книжки та документи про стаж, видані в РФ, приймалися в Україні без апостиля, пенсійний орган зобов`язаний прийняти надані позивачем документи без додаткових застережень. Жодних доказів недостовірності відомостей у трудовій книжці (вкладиші) відповідач суду не надав, а отже, правові підстави для відмови у зарахуванні стажу відсутні.

1.39 З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 05.03.2015 по 30.12.2017 у ТОВ «Ловозерський гірничо-збагачувальний комбінат», відтак, приймаючи рішення про відмову у зарахуванні стажу та перерахунку позивачу пенсії, викладене у листі від 23.04.2025 № 0200-0216-8/47266, відповідач діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат у належному розмірі.

1.40 Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи, підтверджених належними доказами, та ухвалене з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та не містять підстав для скасування ухваленого судового рішення.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.