Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №240/23409/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23409/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

23 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних, ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №269 від 20.09.2025 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду стрільця-номер обслуги 3 десантно-штурмового відділення 1 десатно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0916-1634-0936-7 від 16.09.2025, ОСОБА_1 визнаний придатний до військової служби (а.с. 71 на звороті - 72).

У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2025 №1/1/4/8379 (а.с. 73) на адвокатський запит міститься інформація, що станом на 23.09.2025 ОСОБА_1 не подавав заяву про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з відповідними підтверджуючими документами.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2025 №269, солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 19 вересня 2025 року №45-РС на посаду СТРІЛЬЦЯ-НОМЕРА ОБСЛУГИ З ДЕСАНТНО-ШТУРМОВОГО ВІДДІЛЕННЯ 1 ДЕСАНТНО- ШТУРМОВОГО ВЗВОДУ 8 ДЕСАНТНО-ШТУРМОВОЇ РОТИ 2 ДЕСАНТНО- ШТУРМОВОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , з 20 вересня 2025 року зарахувати до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, на котлове в частині - з вечері 20 вересня 2025 року, та вважати таким, що 20 вересня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що він має право на відстрочку, згідно п. 13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому рішення відповідачів, що призвели до його призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації та, як наслідок зарахування до списків особового складу військової частини є протиправними та такими, що порушують його права.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктами 1, 4 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває станом на дату розгляду даної адміністративної справи.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та на дату прийняття рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543) визначені правові підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

16.05.2024 Кабінетом Міністрів України Постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок №560).

Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктами 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Отже, суд першої інстанції вірно зауважив, що право на відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період реалізується шляхом подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №520/7954/22 зазначено, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постановах від 22.05.2023 у справі №260/1851/22, від 18.01.2024 у справі №280/6033/22.

Разом з тим, як вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2025 №1/1/4/8379 на адвокатський запит міститься інформація, що станом на 23.09.2025 ОСОБА_1 не подавав заяву про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з відповідними підтверджуючими документами (а.с. 73).

Вказана обставина позивачем не заперечується.

Отже, на момент прийняття оспорюваних наказів щодо призову на військову службу під час загальної мобілізації, позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався: заяву про надання відстрочки від призову на військову службу не подавав, документів, які б підтверджували наявність у нього законних підстав для відстрочки від мобілізації, не надав. У зв`язку з цим, позивач правомірно був включений до списків осіб, які підлягають призову на військову службу, відтак відсутні підстави для скасування оспорюваного наказу.

Посилання апелянта на те, що він усно повідомляв працівників поліції та ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а також демонстрував окремі документи, не свідчить про належну реалізацію права на відстрочку у спосіб, прямо визначений законодавством. Законодавець пов`язує виникнення обов`язку комісії розглядати питання щодо відстрочки саме з поданням відповідної заяви, а не з усним повідомленням або пред`явленням окремих документів посадовим особам.

Щодо тверджень позивача про порушення ІНФОРМАЦІЯ_2 процедури мобілізації, то слід зазначити, що на військову службу під час мобілізації призиваються військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

В свою чергу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. При цьому, для перебування на військовому обліку, надання облікових даних, проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби та призову громадян на військову службу під час мобілізації, згода військовозобов`язаного не передбачена, оскільки це є їх обов`язком, що визначено законодавством України.

Судом встановлено, що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував у статусі військовозобов`язаного, який ВЛК визнаний придатним до військової служби. При цьому, висновок ВЛК на предмет його правомірності позивач не оскаржує, тому зазначені обставини не підлягають оцінці судом під час ухвалення цього рішення.

Крім того, не підтверджено того факту, що на момент вчинення ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржуваних дій та прийняття наказу про призов позивача військову службу по мобілізації, позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров`я чи з інших законодавчо встановлених підстав. Також у позивача була відсутня відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації в установленому законом порядку.

Аргументи апеляційної скарги щодо порушень під час доставлення позивача до територіального центру комплектування, нескладення протоколу про адміністративне правопорушення, обставин перебування у розшуку, а також порядку проведення військово-лікарської комісії не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Навіть у разі існування окремих процедурних порушень під час здійснення відповідних заходів такі обставини самі по собі не підтверджують наявності у позивача оформленої у встановленому законом порядку відстрочки від призову та не свідчать про незаконність оскаржуваних наказів. Крім того, як зазначено самим апелянтом, правомірність висновку військово-лікарської комісії є предметом окремого оскарження, а тому не може бути вирішена у межах цього спору.

Відтак, зважаючи на досліджені обставини та докази, судом не встановлено вчинення відповідачами протиправних дій в частині призову позивача на військову службу, з огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Отже, позовні вимоги, у тому числі, і про зобов`язання військової частини щодо виключення позивача зі списків особового складу не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому висновки суду попередньої інстанції інстанцій про відмову у задоволені позовних вимог у цій частині є правильними.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував правові висновки Верховного Суду щодо наслідків реалізації наказу про мобілізацію.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, стосується не лише особливостей проходження військово-лікарської комісії, а насамперед правових наслідків реалізації індивідуального акта про призов та виникнення нових правовідносин проходження військової служби. Саме цей висновок був покладений судом першої інстанції в основу рішення.

Відмінність фактичних обставин конкретних справ сама по собі не свідчить про неможливість застосування сформульованого Верховним Судом правового підходу, якщо предметом оцінки є однакове питання застосування норм матеріального права. У даній справі суд першої інстанції правильно врахував висновок Верховного Суду щодо того, що після реалізації наказу про призов та набуття особою статусу військовослужбовця виникають нові правовідносини проходження військової служби, припинення яких здійснюється виключно на підставах та у порядку, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися з рапортом про звільнення з військової служби за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-XII, надавши належним чином оформлені документи, що підтверджують його право на звільнення.

Відтак, установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 .

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.