Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №120/10182/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10182/25

Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід О.С.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

23 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.06.2025 №155150002177.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 25.04.2025 призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках щодо складових заробітної плати державного службовця від 19.03.2025 №К-19/1 та від 19.03.2025 №К-19, відповідно до п. 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VІII «Про державну службу», ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача 2, де з 25.01.2021 й отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

25.04.2025 позивач звернулась до відповідача 2 із заявою про перерахунок пенсії шляхом переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та врахування при цьому довідок щодо складових заробітної плати державного службовця від 19.03.2025 №К-19/1 та від 19.03.2025 №К-19, виданих Подільською районною адміністрацією Одеської області.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснював відповідач 1.

Так, за результатами опрацювання заяви позивача і доданих до неї документів, відповідачем 1 19.06.2025 прийнято рішення №155150002177 про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У зазначеному рішенні відповідача 1 вказав: «Відповідно поданих документів факт перебування заявниці на державній службі станом на 01.05.2016 потребує уточнення оскільки відповідно до записів трудової книжки від 20.10.1982 НОМЕР_1 встановлено, що заявниці 08.04.2016 присвоєно 7 ранг державного службовця (без зазначення категорії посади) у відповідності до Закону України «Про Державну службу» №3723-ХПI від 16.12.1993, а 04.05.2016 - 6 ранг державного службовця (без зазначення категорії посади)) у відповідності до Закону України «Про Державну службу» №889 від 01.05.2016. Оскільки заявниця станом на 01.05.2016 має менше ніж 20 років стажу державної служби визначити право на призначення пенсії у відповідності до п. 10 та 12 Прикінцевих положень Закону №889 згідно поданих документів неможливо. Як наслідок, не взято до уваги долучені до звернення довідки про складові заробітної плати держаного службовця видані Подільською державною адміністрацією Одеської області №К-19/1 від 19.03.2025 та №К-19 від 19.03.2025. Варто зауважити, шо зазначені документи видані з порушенням вимог п. 6 «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», затвердженого постановою КМУ №622, оскільки довідка №К-19/1 від 19.03.2025 про складові заробітної плати (оклад, ранг, вислуга) видана по прирівняній посаді, однак не зазначено по якій, а довідка №K-19 від 19.03.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш ніж як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, взагалі видана безпідставно, оскільки заявниця має менш ніж 20 років стажу державної служби, а суми інших складових заробітної плати в документі зазначено не вірно адже такої посади державної служби на грудень 2023 року в органі, що видав довідку, не існує.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача 2, позивач звернулась до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, до 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16.12.1993 №3723 "Про державну службу" (Закон №3723).

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.

Положеннями п.п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу"№3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За приписами п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Згідно із п. 4 цього Порядку до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Порядок №283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.

Так, п. 4 Порядку №229 визначено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 06.09.1996 прийнята на посаду головного спеціаліста по бюджету Ананьївського районного відділу Пенсійного фонду України, їй присвоєно 15 ранг державного службовця; з 01.07.2002 позивач призначена на посаду першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України Ананьївського району Одеської області (6 категорія посади державної служби); з 08.08.2006 позивач призначена на посаду начальника управління Пенсійного фонду України Ананьївського району Одеської області, з якої звільнена 31.03.2016; з 08.04.2016 позивач призначена на посаду першого заступника голови Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, присвоєно 7 ранг державного службовця; 11.10.2018 позивач призначена на посаду голови Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, з якої звільнена 03.01.2020 (04.05.2016 присвоєно 6 ранг державного службовця).

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідачів про відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, оскільки такі спростовуються матеріалами справи.

Слід зазначити, що сам факт присвоєння позивачу 7-го рангу (08.04.2016) та 6-го рангу (04.05.2016) саме «державного службовця» однозначно підтверджує її статус як особи, що перебуває на державній службі.

Відповідно до ст. 39 Закону № 889-VIII, ранги є видом спеціальних звань, які присвоюються суб`єктом призначення одночасно з призначенням на посаду державної служби.

Більше того, законодавство встановлює чітку ієрархію та співвідношення між рангами та категоріями посад. Згідно зі ст. 39 Закону № 889-VIII: 3, 4, 5, 6 ранги присвоюються державним службовцям категорії «Б»; 6, 7, 8, 9 ранги присвоюються державним службовцям категорії «В».

Отже, наявність у позивача станом на травень 2016 року 6-го рангу державного службовця чітко вказує на те, що вона обіймала посаду, яка відноситься до категорій «Б» або «В» державної служби.

Твердження відповідача 1 про неможливість визначити категорію посади при наявності офіційного запису про ранг державного службовця суперечить вимогам ст. 39 Закону № 889-VIII та свідчить про неналежне виконання відповідачем 1 обов`язку щодо всебічного розгляду заяви.

Також суд відхиляє доводи відповідачів про те, що позивач мала лише 19 років 7 місяців 18 днів стажу і тому не має права на пенсію.

Відповідачі помилково застосовують до позивача вимоги п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 (який вимагає 20 років стажу для осіб, що не працювали на держслужбі станом на 01.05.2016).

Натомість, позивач на момент набрання чинності новим Законом (01.05.2016) займала посаду державної служби (перший заступник голови РДА, що підтверджується записом про присвоєння рангу).

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ Закону № 889-VIII, для таких осіб вимогою є наявність не менш як 10 років стажу на посадах державної служби станом на 01.05.2016.

Оскільки навіть за підрахунками самого відповідача стаж позивача склав понад 19 років, вона повністю відповідає критеріям п. 10 розділу ХІ Закону № 889 та має безумовне право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають понад 20 років стажу роботи.

Щодо посилань відповідачів на те, що з 2017 року посади заступників голів РДА перестали належати до держслужби, суд зазначає, що це не має юридичного значення для вирішення даного спору. Визначальним є те, що позивач станом на 01.05.2016 мала необхідний стаж (понад 10 років) та займала посаду держслужбовця, що зафіксувало її право на отримання спеціальної пенсії в майбутньому при досягненні пенсійного віку.

Стосовно довідок про складові заробітної плати державного службовця від 19.03.2025 №К-19/1 та від 19.03.2025 №К-19, виданих позивачеві Подільською районною адміністрацією Одеської області, слід зазначити наступне.

Згідно з Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №662), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби;

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За змістом п. 42 Порядку №622 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року. Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4; розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5; розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Пунктом 5 Порядку №622 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу” та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, що довідки про складові заробітної плати державного службовця від 19.03.2025 №К-19/1 та від 19.03.2025 №К-19 видані Подільською районною адміністрацією Одеської області у відповідності до Додатку 4 та Додатку 6 до Порядку №622.

Суд критично оцінює твердження відповідача 1 про те, що довідка №К-19/1 нібито видана з порушенням, оскільки в неї «не вписано назву прирівняної посади». Такі зауваження органу Пенсійного фонду є безпідставними, оскільки форма Додатку 4, затверджена постановою КМУ №622, взагалі не передбачає такого реквізиту як «прирівняна посада». Довідка містить відомості про останню займану посаду державної служби та фактичні складові заробітку, що й було належним чином відображено уповноваженим органом видачі.

Також суд вважає неприйнятними доводи відповідача 2 про те, що в довідці вказано посаду, якої на грудень 2023 року в органі видачі нібито «не існувало». По-перше, згідно з Порядком №622, орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями здійснювати перевірку доцільності формування штатної структури державних органів або надавати оцінку тому, існує певна посада чи ні. Функція Пенсійного фонду в даному випадку обмежується перевіркою відповідності форми довідки встановленому зразку та достовірності зазначених у ній сум, з яких було сплачено єдиний внесок. По-друге, обов`язок щодо визначення аналогічної або прирівняної посади у разі реорганізації чи зміни штатного розпису покладено саме на державний орган, що видає довідку (в даному випадку - районну державну адміністрацію), оскільки саме цей орган володіє інформацією про правонаступництво та відповідність функціональних обов`язків.

Суд наголошує, що особа не може нести відповідальність за правильність внутрішнього обліку посад у державному органі. Якщо довідка видана компетентним органом, завірена печаткою та підписами уповноважених осіб, вона є належним документом, що підтверджує заробіток для обчислення пенсії.

Будь-яких доказів відкликання вищевказаних довідок матеріали справи не містять.

З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.06.2025 №155150002177 не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, відповідно, є необґрунтованим і протиправним та підлягає скасуванню.

В той же час, суд першої інстанції дійшовши обгрунтованого висновку про протиправність рішення відповідача-1, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії помилково поклав вчинення дій зобов`язального характеру на відповідача -2, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.44 Закону №1058-IV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

30.03.2021 набрала чинності Постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за №339/35961 (надалі - Постанова правління ПФУ №25-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Відповідно до п.1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.

Згідно п.4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п.4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії;

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивачки щодо перерахунку/обчислення пенсії визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, тому саме на це управління мають бути покладені дії зобов`язального характеру.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову, але невірно визначив орган пенсійного фонду, на якого покладається обов`язок щодо відновлення порушеного права позивача, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає зміні в цій частині.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини у наступній редакції:

"Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 25.04.2025 призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках щодо складових заробітної плати державного службовця від 19.03.2025 №К-19/1 та від 19.03.2025 №К-19, відповідно до п. 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VІII «Про державну службу», ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».".

В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.