Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №713/1178/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 713/1178/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - КИБИЧ І.А.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

21 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Лук`янчикова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 07.04.2026 року №395 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення. Судові витрати стягнути з відповідача.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 18.05.2026 постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 №395 від 07.04.2026 року про накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, - залишено без змін. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана постанова складена з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідачем порушено вимоги ст.ст. 268, 277-2, 279, 280 КУпАП під час складання протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зазначив, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце складання протоколу та розгляду справи, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості бути присутнім при її розгляді, надати пояснення, докази, заявити клопотання та скористатися правничою допомогою. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення його про розгляд справи не пізніше ніж за три доби до дати такого розгляду, як це передбачено ст.277-2 КУпАП, посилаючись при цьому на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові у справі №685/1153/17.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови №395 від 07.04.2026 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 з моменту оголошення Президентом України Указів: №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», зокрема порушив Закони України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 та Постанову Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. ОСОБА_1 у визначену дату на розгляд адміністративної справи не з`явився, про поважність причин неявки в належний спосіб не повідомив. ІНФОРМАЦІЯ_3 , як держателем єдиного реєстру військовозобов`язаних встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 16.01.2026 року на 09:00 повинен був прибути за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних. Фактичними обставинами справи встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 на визначену дату 16.01.2026 року на 09:00 не з`явився за повісткою №6163689 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повідомленням наданим АТ «Укрпоштою» №R067064777588 Ф.20 з відміткою про відсутність особи за адресою зареєстрованого місця проживання. Під час перевірки документів та аналізу облікової картки. звірки даних АІТС «ОБЕРІГ», а також здійснення запитів до реєстрів та баз даних було встановлено, що до моменту виклику ОСОБА_1 право на відстрочку не реалізував, військово-облікові дані не оновив та військово-лікарську комісію відповідно до Наказу МОУ від 14.08.2008 №402 не проходив, а відтак умов для не накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 не має. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000,00 грн.

Вважаючи протиправною зазначену постанову, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах та у спосіб, визначених законом, позивачем та його представником не доведено належними доказами порушення ІНФОРМАЦІЯ_4 порядку повідомлення позивача ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Дії позивача кваліфіковані за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.

Під час судового розгляду встановлено, що оскаржуваною постановою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку, відповідно до повістки за №6163689 від 23.12.2025 року, якою позивача повідомлено про необхідність з`явитися 16.01.2026 року о 09:00 год. для уточнення даних.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ за №560 від 16.05.2024 року (далі Порядок).

У п. 41 Порядку зазначено, що резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).

В матеріалах справи міститься копія форми 107 П АТ «Укрпошта» – опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням вкладення – повістка від 23.12.2025 року, а також копія поштового повідомлення АТ «Укрпошта» з відміткою «повістка ТЦК», відповідно до якого адресат був відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до вимог чинного Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку днем її отримання вважається, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її задекларованого чи зареєстрованого місця проживання.

Враховуючи положення п. 41 Порядку № 560, колегія суддів вважає, що позивач вважається належно оповіщеним про виклик на 16.01.2026 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Отже, відповідачем було дотримано визначеного законодавством порядку оповіщення позивача про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, факт відсутності позивача за адресою реєстрації не свідчить про недотримання відповідачем процедури повідомлення, а навпаки підтверджує належне виконання останнім вимог законодавства щодо направлення повістки.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо направлення повістки за неналежною адресою.

Як убачається із матеріалів справи, єдиним доказом, на який посилається апелянт, є сформований після виникнення спірних правовідносин військово-обліковий документ із застосунку «Резерв+», у якому міститься інформація про адресу проживання в Німеччині та дата уточнення даних.

Разом із тим саме по собі відображення певних відомостей у застосунку «Резерв+» не є безумовним доказом того, що на момент направлення спірної повістки відповідач володів відповідною інформацією та був зобов`язаний використовувати виключно зазначену адресу для листування.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку повідомив відповідача про зміну місця проживання за межами України та внесення відповідних відомостей до військово-облікових даних. Саме по собі посилання позивача на фактичне проживання у Федеративній Республіці Німеччина не підтверджує належного виконання ним обов`язку щодо офіційного повідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки про іншу адресу для листування.

Крім того, відповідачем надано витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформований із використанням відомостей інтегрованої системи «Аркан», відповідно до якого позивач повернувся на територію України ще 03 вересня 2023 року. Позивач не надав жодного належного доказу того, що після цього він постійно перебував за межами України або що відповідач мав офіційні відомості про іншу адресу проживання саме на момент направлення повістки.

Посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №755/15283/25 не можуть бути враховані, оскільки судові рішення в інших справах ухвалюються з огляду на встановлені саме у тих справах фактичні обставини і не мають преюдиційного значення для цієї справи. Натомість фактичні обставини зазначеної справи істотно відрізняються від встановлених судами у даному спорі.

Наведене спростовує доводи позивача та його представника про постійне проживання позивача за адресою у Федеративній Республіці Німеччина та свідчить про відсутність належних доказів того, що на момент направлення повістки позивач постійно перебував за межами України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діючи відповідно до вимог закону направив повістку за адресою зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_2 , а відмітка АТ «Укрпошта» про відсутність адресата за вказаною адресою відповідно до вимог чинного законодавства є належним підтвердженням вручення повістки.

Посилання апелянта на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому були порушені гарантії, передбачені статтею 268 КУпАП, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем до суду надано повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення №2418, відповідно до якого позивача повідомлено про призначення розгляду справи на 07 квітня 2026 року о 11 годині. Водночас матеріали справи містять докази направлення такого повідомлення рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого місця проживання позивача, яку останній мав у Реєстрі військовозобов`язаних.

При цьому сам по собі факт неотримання кореспонденції внаслідок відсутності адресата за місцем реєстрації не може безумовно свідчити про порушення відповідачем процедури повідомлення, якщо суб`єкт владних повноважень здійснив усі передбачені законом дії щодо направлення відповідного повідомлення за адресою, яка відповідно до законодавства є офіційною для листування.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду у справі №685/1153/17 не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведена справа стосувалася інших фактичних обставин, за яких уповноваженим органом взагалі не було доведено належного повідомлення особи про розгляд справи. Натомість у цій справі відповідачем подано докази направлення як повістки, так і повідомлення про розгляд справи, а позивач не довів, що неможливість їх отримання була наслідком неправомірних дій відповідача.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про обов`язковість складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини шостої статті 258 КУпАП у період особливого періоду протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 210-1 КУпАП, за наявності визначених законом умов.

Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали адміністративної справи містять документи, які підтверджують направлення позивачу повістки рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, а також документ оператора поштового зв`язку про відсутність адресата за місцем реєстрації. За змістом пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, саме день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою зареєстрованого місця проживання у визначених законом випадках прирівнюється до дня вручення повістки.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність обов`язку складати протокол відповідає вимогам статті 258 КУпАП та положенням Порядку №560.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб, визначених законом, позивачем та його представником не доведено належними доказами порушення ІНФОРМАЦІЯ_4 порядку повідомлення позивача ОСОБА_1 .

Наведене у сукупності свідчить про правомірність та відсутність підстав для скасування постанови №395 від 07.04.2026 року.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.