Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №686/16809/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/16809/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Колієв С.А.

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

23 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Товстун Н.М.,

представника відповідача - Шустіної Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Управління державної міграційної служби України у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про затримання для забезпечення видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,

В С Т А Н О В И В :

Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до громадянина Республіки Беларусь ОСОБА_1 про затримання для забезпечення видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року заявлений позов задоволено.

Затримано на строк на шість місяців з метою забезпечення видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, громадянина Республіки Беларусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач знаходиться на території України без законних підстав, документів, які б давали право на тимчасове чи постійне проживання на території України та документів, які б давали право на виїзд з території України не має, остання не має офіційно зареєстрованого місця проживання на території України, офіційно не працевлаштована.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач, в особі свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати таке рішення суду і відмовити в задоволенні позову.

Свої доводи апелянт мотивує тим, що вона дійсно є громадянкою республіки Білорусь. У зв`язку із її політичною позицією вона вимушена була покинути територію Білорусі та у 2007 році прибула на територію України і з того часу вона проживає на території України у будинку, який належить чоловіку, з яким вона перебуває у фактичних шлюбних стосунках. Зазначила, що вона не зверталася у встановленому порядку для отримання дозволу на право тимчасового чи постійного проживання на території України, надання їй статусу біженця чи особи, яка потребує притулку в України, оскільки боялася, що її депортують з території України. Просила врахувати, що повертатися у Білорусь їй нікуди, та за її політичною позицією в Білорусі її притягнуть до кримінальної відповідальності. Крім того, вважає, що виконання рішення суду в частині видворення є неможливим через визнання Білорусі країною-агресором.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами апелянта не погоджується, вказуючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не має.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У поданій до суду заяві просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника Управління.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Степовому Перелюбського району Саратовської області, російської федерації, є громадянкою Республіки Беларусь. ОСОБА_1 має закордонний паспорт громадянина Республіки Беларусь, строк дії якого закінчився 23.11.2011.

Згідно повідомлення відділу з питань паспортизації, реєстрації та еміграції УДМС України в Хмельницькій області №6801.2/10487-26 від 02.06.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, паспорта громадянина колишнього СРС зразка 1974 року, проведення процедури встановлення особи, визнання паспортів громадянина України недійсними не значиться.

Згідно листа Відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції УДМС України в Хмельницькій області №6801.3/10439-26 від 02.06.2026 громадянка Республіки Беларусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до УДМС у Хмельницькій області не зверталася.

Листом Сектора з питань громадянства УДМС України в Хмельницькій області №6801.20/10442-26 від 02.06.2026 повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питань встановлення належності, оформлення набуття (прийняття) громадянства України (за діючими та архівними картотеками) до територіальних підрозділів УДМС України в Хмельницькій області не зверталася. Процедура втрати громадянства України стосовно зазначеної особи не ініціювалася. Відомості щодо виходу з громадянства України стосовно зазначеної особи в секторі з питань громадянства відсутні.

Листом Відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства за №6801.4/10463-26 від 02.06.2026 повідомлено, що громадянка Республіки Беларусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну, документування посвідкою на постійне/тимчасове проживання в Україні, продовження строку перебування на території України до територіальних підрозділів та відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства УДМС в області не зверталася.

Згідно даних ВОМІРМП УДМС України в Хмельницькій області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою/знятою з реєстрації не значиться.

Судом також встановлено, що постановою завідувача сектору Чемеровецького РС УДМС України в Хмельницькій області серія ПН МХМ 024252 від 28.08.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та на неї було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1700,00 гривень. Вказаною постановою ОСОБА_1 була визнана винуватою у тому, що остання проживає на території України по документах, термін дії яких закінчився.

Згідно повідомлення завідувача сектора Чемеровецького РС УДМС України в Хмельницькій області вбачається, що 28.08.2018 Чемеровецьким РС УДМС України в Хмельницькій області було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянки Республіки Беларусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 27.09.2018.

Відомостей щодо виконання постанови серія ПН МХМ 024252 від 28.08.2018 щодо сплати штрафу та рішення Чемеровецького РС УДМС України в Хмельницькій області від 28.08.2018 щодо повернення з України матеріали справи не містять.

Постановою першого заступника начальника УДМС України в Хмельницькій області серія ПН МХМ 001868 від 03.06.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була визнана винуватою та притягнута до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП.

Також, 03.06.2026 заступником начальника УДМС України в Хмельницькій області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина республіки Беларусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення про примусове видворення станом на час розгляду справи не скасовано.

Враховуючи, що у відповідача немає жодних законних підстав для перебування на території України, а також відсутній діючий документ який би посвідчував його особу та давав право на виїзд за межі території України, наявність ризиків щодо ухилення від виконання рішення про його примусове видворення, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, який був задоволений судом першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України N 3773-VI від 22 вересня 2011 року "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон N 3773-VI).

За приписами частини першої статті 26 Закону N 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною восьмою статті 26 Закону N 3773-VI передбачено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 30 Закону N 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону N 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч. 4 ст. 30 Закону N 3773-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч. 11 ст. 289 КАС України).

З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що щодо іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 по справі N 296/8455/22 зазначив, що за наявності перелічених статтею 289 КАС України умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення.

У іншій постанові від 11 вересня 2025 у справі № 303/5363/24 Верховний Суд вказав, що захід у вигляді затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України не застосовується автоматично, а реалізується шляхом подання позову та за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 289 КАС України, а саме:

1) обґрунтованих підстав уважати, що іноземець (стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення) ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

2) або якщо існує ризик його (її) втечі;

3) у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

При цьому, доведення наявності підстав, передбачених вказаною нормою, покладено на територіальний орган ДМС України, як суб`єкта владних повноважень, яким ініційовано питання щодо затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні з даним позовом до суду позивач, серед іншого, посилається на те, що відповідач є громадянкою республіки Беларусь, документів, які б давали право на тимчасове чи постійне проживання на території України не має, остання не має офіційно зареєстрованого місця проживання на території України, офіційно не працевлаштована. ОСОБА_1 не має документів, які б давали право на виїзд з території України.

Крім того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вже притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства та стосовно останньої було ухвалено рішення про зобов`язання покинути територію України. Вказане рішення відповідач у визначений строк не виконала, продовжила проживати на території України, при цьому не зверталася у встановленому законом порядку для оформлення документів, які б давали право на проживання на території України.

Також позивачем доведено, що відповідач перебуває на території України незаконно, не має правових підстав для подальшого перебування в Україні, не має постійного місця проживання, легальних шляхів отримання доходів. Крім того, у відповідача відсутній дійсний паспортний чи інші документи, які дають право перетину державного кордону.

При поданні апеляційної скарги відповідачем вказані доводи позивача не спростовано жодними доказами у справі.

За приведених обставин незаконного перебування відповідача на території України та відсутність у нього дійсних документів, які б давали право йому на виїзд з території України, наявність чинного рішення УДМС України в Хмельницькій області від 03.06.2026 про примусове видворення та наявність обґрунтованих підстав вважати про можливість ухилення відповідача від виконання цього рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України до іноземця такого заходу як затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Окремо судом апеляційної інстанції враховано, що у даному спорі відсутні заборони, визначені частиною 1 статті 31 Закону № 3773-VI, які б унеможливлювали здійснення примусового видворення відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Томчук А.В. Драчук Т. О.