Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №320/18567/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/18567/25 Суддя (судді) першої інстанції: Білоус А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, третіособи: Закарпатська обласна військова адміністрація та Ужгородська міська рада про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И Л А

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів України, в якому просив:

- визнати бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо відмови, наданої листом 64/1.3/3.3-25 від 03.01.2025, про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» від 19.10.2016 № 719 щодо можливості розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених пунктами 2-5 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I-II-ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов, між обласними бюджетами і бюджетом м. Києва пропорційно потребі в наданні грошової компенсації, поданої обласними та Київською міською державними адміністраціями (військовими адміністраціями) із урахуванням обов`язкової виплати грошової компенсації в повному обсязі, розрахованої із застосуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, визначених Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури - протиправною;

- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» від 19.10.2016 № 719, а саме вказати у ній осіб з інвалідністю в наслідок війни ІІІ групи та опублікувати її у новій редакції щодо розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених пунктами 2-5 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I-II-ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов, між обласними бюджетами і бюджетом м.Києва пропорційно потребі в наданні грошової компенсації, поданої обласними та Київською міською державними адміністраціями (військовими адміністраціями) із урахуванням обов`язкової виплати грошової компенсації в повному обсязі, розрахованої із застосуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, визначених Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії А від 14.06.2022 № 002545 та довідкою МСЕК № 788457.

Відповідно до листа виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.10.2024 № Б-4088 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті за місцем проживання згідно рішення виконкому 12.07.2011 № 204, його занесено до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання житла, в якому станом на 01.10.2024 він рахується за № 93.

За посиланням позивача він проживає з матір`ю в приватизованій однокімнатній квартирі, житловою площею 17,60 кв.м в місті Ужгороді.

У відповідь на звернення позивача від 12.12.2024 № БЕ-18197885, яке надійшло з державної установи "Урядовий контактний центр" щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 719 "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей" в частині встановлення права на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, Міністерство у справах ветеранів України повідомило, що Мінветеранів з 2020 року є головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми 1511040. Механізм зазначеної бюджетної програми регулюється постановою № 719, якою затверджені Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей і Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (далі - Порядок виплати). Відповідно до пункту 3 Порядку виплати (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 846) право на отримання грошової компенсації відповідно до Порядку виплати мають особи з інвалідністю I-II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).

У листі повідомлено, що повномасштабне вторгнення російської федерації має негативний вплив на бюджетну систему України, зокрема, обсяг доходів і видатків бюджету, зростання бюджетного дефіциту й державного боргу. Спрямованість великої частини бюджетних видатків на соціальну сферу, зокрема, на реалізацію бюджетних програм, спрямованих на забезпечення житлом деяких категорій ветеранів війни, обмежують можливості бюджетного фінансування за напрямами, які сприяють економічному розвитку країни, та вирішення першочергових завдань сектору безпеки і оборони. Враховуючи зазначене та ситуацію воєнного стану в країні, суттєві обмеження фінансових ресурсів в державному бюджеті України, які напряму впливають і на фінансування житлової бюджетної програми, на сьогодні не планується розширення дії постанови № 719 на осіб з інвалідністю ІІІ групи.

Крім того, зазначено, що Мінветеранів розгляне порушене у зверненні питання за наявності відповідного бюджетного призначення на вказані цілі.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 719 в частині її поширення на осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані здійснювати свої повноваження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, установлені Конституцією і законами України.

Згідно зі статтею 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

У своїй діяльності Кабінет Міністрів України керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Закон України від 27 лютого 2014 року №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» відповідно до положень Конституції України визначає засади організації, компетенцію та порядок діяльності Кабінету Міністрів України.

За приписами частини першої статті 117 Конституції України та статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у межах наданої йому компетенції приймає постанови, які є обов`язковими до виконання.

На виконання частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України та статті 48-1 Житлового кодексу України Кабінет Міністрів України 19 жовтня 2016 року прийняв постанову №719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей».

Цією постановою затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для окремих категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, та Порядок виплати такої грошової компенсації.

Положеннями зазначеної постанови передбачено, що у 2024 році Міністерство у справах ветеранів України здійснює розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення сім`ям осіб, визначених пунктами 2- 5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам з інвалідністю I та II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, забезпеченні здійснення таких заходів, а також участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, передбачених пунктами 11- 14 частини другої статті 7 цього Закону, за умови потреби таких осіб у поліпшенні житлових умов.

Розподіл відповідної субвенції між обласними бюджетами та бюджетом міста Києва здійснюється пропорційно потребі у наданні грошової компенсації, визначеній на підставі інформації, поданої обласними та Київською міською державними адміністраціями, у тому числі військовими адміністраціями, станом на 1 квітня 2024 року, з урахуванням необхідності виплати компенсації у повному обсязі. Розмір такої компенсації розраховується із застосуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, визначених Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури станом на 1 квітня 2024 року.

Відповідно до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, передбачено таке.

Пунктом 1 цього Порядку та умов визначено механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення сім`ям осіб, зазначених у пунктах 2- 5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та особам з інвалідністю I-II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, забезпеченні здійснення таких заходів, а також участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, передбачених пунктами 11- 14 частини другої статті 7 цього Закону.

Умовою отримання субвенції є потреба зазначених осіб у поліпшенні житлових умов та включення їх до списків осіб, які відповідно до законодавства користуються правом позачергового або першочергового одержання жилих приміщень за місцем проживання, тобто перебування на квартирному обліку.

Згідно з пунктом 2 Порядку та умов головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми визначено Міністерство у справах ветеранів України.

Пунктом 4 Порядку та умов установлено, що субвенція спрямовується на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у прийнятих в експлуатацію житлових будинках шляхом її призначення та виплати членам сімей осіб, визначених пунктами 2- 5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам з інвалідністю I-II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, забезпеченні здійснення таких заходів, а також участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених пунктами 11- 14 частини другої статті 7 цього Закону, за умови, що такі особи потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку.

Відповідно до пункту 5 Порядку та умов розподіл субвенції між обласними бюджетами та бюджетом міста Києва здійснюється Міністерством у справах ветеранів України у межах обсягу коштів, передбаченого у державному бюджеті на відповідний рік, пропорційно потребі у виплаті грошової компенсації.

Такий розподіл здійснюється на підставі інформації, поданої Міністерству у справах ветеранів України обласними та Київською міською державними адміністраціями, у тому числі військовими адміністраціями, через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади станом на 1 квітня поточного року за встановленою формою до 15 квітня поточного року.

При цьому враховується необхідність виплати грошової компенсації у повному обсязі, розрахованої із застосуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, визначених Міністерством інфраструктури станом на 1 січня поточного року.

Міністерство у справах ветеранів України в межах обсягу субвенції, передбаченого у державному бюджеті на відповідний рік, подає Кабінетові Міністрів України для затвердження пропозиції щодо її розподілу між обласними бюджетами та бюджетом міста Києва.

Рішення щодо розподілу субвенції між відповідними місцевими бюджетами приймається обласними державними адміністраціями, у тому числі військовими адміністраціями, протягом п`яти робочих днів з дня затвердження Кабінетом Міністрів України розподілу субвенції між обласними бюджетами та бюджетом міста Києва.

Подібне правове регулювання закріплене також у пунктах 1, 3 та 4 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членам їх сімей.

Зазначений Порядок установлює умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення сім`ям осіб, визначених пунктами 2- 5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам з інвалідністю I-II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, забезпеченні здійснення таких заходів, а також під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, передбачених пунктами 11- 14 частини другої статті 7 цього Закону.

Одержувачами грошової компенсації за цим Порядком є зазначені особи, які потребують поліпшення житлових умов та включені за місцем проживання до списків осіб, що відповідно до законодавства користуються правом позачергового або першочергового одержання жилих приміщень за категоріями, визначеними пунктами 2 і 3 цього Порядку, тобто перебувають на квартирному обліку.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що право на одержання грошової компенсації мають особи з інвалідністю I та II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, забезпеченні здійснення таких заходів, а також під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених пунктами 11- 14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за умови перебування таких осіб на квартирному обліку.

Грошова компенсація виплачується в повному обсязі з дотриманням черговості, яка визначається відповідно до дати взяття особи на квартирний облік та з урахуванням категорії одержувача компенсації, зокрема щодо членів сімей осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку.

До 31 грудня 2024 року виплата грошової компенсації здійснювалася за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченої для виплати компенсації за належні для отримання жилі приміщення сім`ям осіб, визначених пунктами 2- 5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам з інвалідністю I-II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, забезпеченні здійснення таких заходів, а також у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення й інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених пунктами 11- 14 частини другої статті 7 цього Закону, за умови потреби таких осіб у поліпшенні житлових умов.

Починаючи з 1 січня 2025 року виплата грошової компенсації здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію публічного інвестиційного проєкту, спрямованого на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення сім`ям осіб, передбачених пунктами 2- 5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та особам з інвалідністю I-II груп, інвалідність яких настала за обставин, визначених пунктами 11- 14 частини другої статті 7 цього Закону, які потребують поліпшення житлових умов.

Зазначена субвенція спрямовується на реалізацію публічного інвестиційного проєкту «Забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей».

Відповідно до пункту 4 Порядку виплату грошової компенсації за рахунок субвенції забезпечують розпорядники коштів субвенції за місцевими бюджетами, визначені рішеннями про відповідні бюджети згідно із законодавством.

Суд також ураховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» уже була предметом судового розгляду у справі №826/5221/17.

У постанові від 27 листопада 2018 року у справі №826/5221/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що постанова №719 прийнята Кабінетом Міністрів України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України. Верховний Суд також зазначив, що прийняття цього акта було спрямоване на запобігання несправедливій дискримінації, відповідало принципу пропорційності та забезпечувало необхідний баланс між можливими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів окремих осіб і цілями, для досягнення яких було запроваджено відповідне правове регулювання.

Процедура проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки й ухвалення ним рішень, а також інші процедурні питання його діяльності визначаються Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950.

Згідно з пунктом 1 параграфа 4 Регламенту Кабінет Міністрів України планує свою діяльність на підставі та на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, законів України, указів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.

Для реалізації зазначених завдань Кабінет Міністрів України, зокрема, розробляє та затверджує середньостроковий план дій Уряду на трирічний період і план пріоритетних дій Уряду на період до одного року, а також розробляє і подає на розгляд Верховної Ради України Бюджетну декларацію, проєкт закону про Державний бюджет України на відповідний рік та проєкти загальнодержавних програм.

Відповідно до параграфів 32 та 33 Регламенту проєкти актів Кабінету Міністрів України розробляються на підставі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і доручень Прем`єр-міністра України.

Такі проєкти також можуть готуватися за ініціативою членів Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за умови дотримання вимог Регламенту Кабінету Міністрів України.

Головним розробником проєкту акта Кабінету Міністрів України є орган, який у встановленому порядку подає відповідний проєкт на розгляд Кабінету Міністрів України.

Розроблення проєктів актів Кабінету Міністрів України здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у межах наданої їм компетенції.

При цьому проєкт акта Кабінету Міністрів України підлягає обов`язковому погодженню із заінтересованими органами, а також із Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України та Міністерством цифрової трансформації України.

Згідно з параграфом 48 Регламенту Кабінету Міністрів України проєкти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Уряду Прем`єр-міністром України, Першим віце-прем`єр-міністром України, віце-прем`єр-міністром України, міністром, який не очолює міністерство, а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, крім органів, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Відповідно до пунктів 1 та 2 параграфа 55-1 Регламенту Кабінету Міністрів України проєкт акта, попередньо розглянутий на засіданні урядового комітету, включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів України.

До такого проєкту, крім матеріалів, поданих головним розробником, висновку Секретаріату Кабінету Міністрів України та, за наявності, висновку Європейської Комісії, додаються витяг із протоколу засідання урядового комітету, а також довідка про розбіжності щодо проєкту акта, якщо такі розбіжності не були усунуті за результатами його розгляду урядовим комітетом.

Акт Кабінету Міністрів України вважається прийнятим, якщо за результатами його розгляду на засіданні відповідний проєкт підтримано більшістю голосів посадового складу Кабінету Міністрів України або за нього проголосувала половина посадового складу Кабінету Міністрів України, включаючи Прем`єр-міністра України.

Системний аналіз наведених положень Регламенту Кабінету Міністрів України свідчить, що Міністерство у справах ветеранів України в межах своєї компетенції наділене повноваженнями щодо підготовки проєктів нормативно-правових актів та внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів України. Водночас Міністерство не уповноважене самостійно приймати рішення про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, оскільки такі зміни можуть бути внесені виключно самим Кабінетом Міністрів України з дотриманням установленої законодавством процедури.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання Міністерства у справах ветеранів України безпосередньо внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №719 є необґрунтованою, оскільки її виконання виходить за межі повноважень, наданих цьому органу чинним законодавством.

За приписами частини першої статті 9 Житлового кодексу України право на одержання грошової компенсації за житло мають лише ті категорії громадян, яким таке право прямо надано законом.

Чинним нормативно-правовим регулюванням фінансування відповідної субвенції передбачено для осіб з інвалідністю I та II груп. Особи з інвалідністю III групи до кола одержувачів такої грошової компенсації не віднесені.

Сам по собі статус позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни III групи, а також факт його перебування на квартирному обліку не породжують права на одержання саме грошової компенсації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №719.

Право на поліпшення житлових умов та право на одержання конкретного виду бюджетної виплати не є тотожними за своїм змістом. Загальне право особи на забезпечення житлом може реалізовуватися у формах і порядку, установлених житловим законодавством та законодавством про соціальний захист ветеранів війни, тоді як право на грошову компенсацію за постановою №719 виникає лише за одночасної наявності всіх спеціально визначених нормативним актом умов, зокрема належності особи до прямо передбаченої категорії одержувачів.

Оскільки осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи до кола одержувачів цієї компенсації не включено, перебування позивача на квартирному обліку саме по собі не є достатньою правовою підставою для виплати йому коштів у межах зазначеної бюджетної програми.

Постанова Кабінету Міністрів України №719 є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому не може самостійно розширювати визначене законом коло осіб, які мають право на отримання відповідної компенсації, без наявності належної законодавчої та бюджетної основи.

Міністерство у справах ветеранів України обґрунтовано послалося також на відсутність бюджетних призначень, необхідних для поширення дії відповідної бюджетної програми на осіб з інвалідністю III групи.

Колегія суддів ураховує, що Міністерство у справах ветеранів України розглянуло звернення позивача та надало на нього мотивовану відповідь по суті порушених питань, у якій роз`яснило чинне правове регулювання, межі відповідної бюджетної програми та причини неможливості її поширення на осіб з інвалідністю III групи за відсутності необхідних бюджетних призначень.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено факту допущення відповідачем протиправної бездіяльності. Незгода позивача зі змістом наданої відповіді не свідчить про невиконання Міністерством установленого законом обов`язку, а відсутність правових підстав для вчинення дій у запропонований позивачем спосіб виключає можливість визнання поведінки відповідача протиправною за критеріями, установленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи доводи позивача про дискримінаційний характер положень постанови Кабінету Міністрів України №719, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративний суд, серед іншого, з`ясовує, чи було дотримано принцип рівності перед законом та чи не допущено дискримінації.

Для встановлення наявності дискримінаційного поводження необхідно насамперед визначити, чи перебувають особи або групи осіб, стосовно яких застосовується різне правове регулювання, у порівнюваних ситуаціях. У разі встановлення такої порівнюваності підлягає з`ясуванню, чи мало місце різне ставлення до відповідних категорій осіб та чи існувало для такого розрізнення об`єктивне і розумне виправдання.

Колегія суддів зазначає, що особи з інвалідністю I-II груп та особи з інвалідністю III групи не перебувають в абсолютно тотожному становищі щодо права на отримання спеціальної грошової компенсації за житло, оскільки таке право має цільовий бюджетний характер, залежить від ступеня втрати здоров`я та виникає лише за наявності прямого нормативного визначення відповідної категорії одержувачів.

Частиною першою статті 9 Житлового кодексу України передбачено, що право на грошову компенсацію реалізується лише тими категоріями громадян, які визначені законом. Водночас чинне правове регулювання та бюджетне фінансування відповідної програми охоплюють осіб з інвалідністю I та II груп.

Отже, саме по собі встановлення різних умов соціального забезпечення для осіб із різним ступенем інвалідності не є достатньою підставою для висновку про дискримінацію.

Обмеження кола отримувачів компенсації особами з інвалідністю I та II груп має легітимну мету, яка полягає у забезпеченні посиленого соціального захисту осіб із тяжчим ступенем втрати здоров`я в умовах обмеженості бюджетних ресурсів.

Таке правове регулювання відповідає сутності позитивних дій, передбачених Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», які допускають установлення спеціальних заходів на користь окремих категорій осіб з метою усунення фактичної нерівності та забезпечення рівних можливостей.

Крім того, невключення позивача до кола одержувачів грошової компенсації саме за постановою Кабінету Міністрів України №719 не позбавляє його статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та не припиняє права на реалізацію житлових гарантій в інших формах і порядку, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та житловим законодавством.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що матеріалами справи не доведено порушення Міністерством у справах ветеранів України прав чи законних інтересів позивача.

Таким чином, вимога про зобов`язання Міністерства у справах ветеранів України внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України №719 не відповідає встановленому законодавством розподілу повноважень між органами виконавчої влади та не може бути задоволена судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що Міністерство у справах ветеранів України уповноважене готувати проєкти рішень Кабінету Міністрів України та вносити їх на розгляд Уряду, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, колегія суддів відхиляє.

Так, відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України міністерства можуть бути розробниками проєктів актів Кабінету Міністрів України та подавати їх на розгляд Уряду. Водночас наведені повноваження не свідчать про існування встановленого законом обов`язку Міністерства у справах ветеранів України підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проєкт змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №719 виключно на підставі звернення окремої особи.

Ініціювання розроблення проєктів нормативно-правових актів здійснюється в межах реалізації державної політики, з урахуванням вимог законодавства, бюджетних призначень, пріоритетів державної політики та відповідної урядової процедури, а тому належить до дискреційних повноважень уповноваженого органу виконавчої влади.

Крім того, чинним законодавством право на отримання грошової компенсації за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №719, надано особам з інвалідністю I та II груп, тоді як осіб з інвалідністю III групи до переліку отримувачів такої компенсації не віднесено. За таких обставин у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для підготовки проєкту нормативно-правового акта у запропонованій позивачем редакції.

Отже, сам по собі факт наявності у Міністерства повноважень щодо підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України не свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності та не є підставою для покладення судом обов`язку щодо розроблення і внесення на розгляд Уряду відповідного проєкту змін.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.11.2018 у справі №826/5221/17, оскільки предмет спору у тій справі відрізнявся від предмета цього спору, колегія суддів також відхиляє.

Суд першої інстанції навів зазначену постанову Верховного Суду не як рішення, ухвалене за тотожних фактичних обставин, а як джерело правової позиції щодо відповідності постанови Кабінету Міністрів України №719 вимогам законодавства та межам дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України при визначенні порядку реалізації державної житлової політики. Сам по собі інший суб`єктний склад учасників справи або відмінність окремих позовних вимог не спростовують правових висновків Верховного Суду, якщо вони стосуються застосування одних і тих самих норм права.

При цьому правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №826/5221/17, не була єдиною та самостійною підставою для висновків суду першої інстанції. Оцінка спірних правовідносин здійснена судом також на підставі безпосереднього аналізу положень Конституції України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Регламенту Кабінету Міністрів України, постанови Кабінету Міністрів України №719 та інших норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не містять належних аргументів, які б свідчили про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до незгоди позивача з установленим законодавством колом одержувачів грошової компенсації і змістом відповіді Міністерства у справах ветеранів України.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Порушень, які могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність вирішення справи та не потребують окремої відповіді, оскільки судове рішення містить достатнє обґрунтування з усіх основних питань, які мають значення для розгляду цього спору.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О. Тереза

В.В. Файдюк