Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №320/58380/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/58380/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Перепелиця А.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бюро економічної безпеки України (далі по тексту - відповідач, БЕБ України) в якому просив:

- визнати протиправними дії БЕБ України щодо незарахування до вислуги років ОСОБА_1 стажу державної служби, за період з 07.11.2015 по 15.06.2022 та з 16.06.2022 по 26.06.2024, як періоду служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ;

- зобов`язати БЕБ України провести перерахунок та зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 стаж державної служби, набутий за період з 07.11.2015 по 15.06.2022 та з 16.06.2022 по 26.06.2024, відповідно до пункту «и» частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, а тому клопотання про розгляд справи в загальному провадженні з викликом сторін не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у періоди з 07.11.2015 по 15.06.2022 та з 16.06.2022 по 26.06.2024, ОСОБА_1 працював на посадах, що відносяться до посад державної служби.

На підставі наказу Бюро економічно безпеки України від 26.06.2024 №228-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 прийнято на службу до БЕБ України та призначено на посаду гласного штатного працівника, який має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України, як переможця конкурсу.

Відповідно до наказу БЕБ України від 27.06.2024 №237-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу «лейтенант Бюро економічної безпеки України», старшому інспектору з особливих доручень (код посади 4.7.2.349).

Центральна комісія з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років зарахувала позивачу до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років такі періоди:

- з 01.09.2006 по 06.11.2015 09 р. 02 м. 05 д. служба в органах внутрішніх справ;

- з 27.06.2024 по 27.06.2024 00 р. 00 м. 01 д. служба в БЕБ.

Вважаючи протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо незарахування до вислуги років ОСОБА_1 стажу державної служби, за період з 07.11.2015 по 15.06.2022 та з 16.06.2022 по 26.06.2024, як періоду служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 07.11.2015 по 15.06.2022 та з 16.06.2022 по 26.06.2024, позивач займав посади державної служби, що підтверджується копією трудової книжки, водночас відповідач протиправно не врахував до вислуги років вказаний стаж державної служби, що набутий позивачем за період проходження такої служби до переходу на службу до Бюро економічної безпеки України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» №1150-IX від 28.01.2021 держава забезпечує соціальний захист працівників Бюро економічної безпеки України, відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. Пенсійне забезпечення осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України 2Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту «и» частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» N 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з2 статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Згідно з абзацом 12 пункту 1 Постанови №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.

Відповідно до пункту 34 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1333 (далі - Положення №1333), для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, зараховується служба, визначена в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (ЗП України, 1992 р., № 7, ст. 182; Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 969), у календарному обчисленні (один місяць служби за один місяць).

Пунктом 24 Положення № 1333 передбачено, що лейтенанти Бюро економічної безпеки віднесені до середнього начальницького складу.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , починаючи з 27.06.2024 було присвоєно спеціальне звання лейтенант Бюро економічної безпеки (наказ Бюро економічної безпеки України від 27.06.2024 №237-к/ДСК-ДП)(а.с.24).

Відповідно до п. 2 Інструкції з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, затвердженої наказом Бюро економічної безпеки України від 19 квітня 2022 року №70 (далі - Інструкція №70) визначення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ здійснюється комісією з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років.

Згідно з пунктом 5 Інструкції періоди служби для виплати надбавки за вислугу років обчислюються відповідно до законодавства: особам, які мають спеціальні звання БЕБ, та проходять службу у центральному апараті, заступникам керівників територіальних управлінь БЕБ,- центральною комісією; особам, які мають спеціальні звання БЕБ, які проходять службу у територіальних управліннях БЕБ,- комісіями територіальних управлінь.

Для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, зараховуються періоди служби, визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (пункт 6 Інструкції).

Пунктом 10 Інструкції особам, які мають спеціальні звання БЕБ, яким у встановленому законодавством порядку зараховано до вислуги років раніше не враховані періоди служби, доплата надбавки за вислугу років здійснюється з дня надання ними документів, що підтверджують їх період служби (роботи). До документів, що підтверджують періоди служби (роботи) для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, належить трудова книжка (за наявності), послужний список, військовий квиток, документ про вищу освіту з додатками та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж служби (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає. що Закон №2262-XII, Постанова №393, Інструкція №70, а також Положення №1333 передбачають обов`язковість врахування до вислуги років стажу державної служби, що набутий особою до переходу на службу до Бюро економічної безпеки України.

Із записів трудової книжки позивача, довідки ОК- 5, сформованих індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб та витягу з послужного списку (а.с.20-21) вбачається, що ОСОБА_1 , працював на державній службі в державних органах, а саме:

- з 07.05.2015 по 01.07.2020 на посаді спеціаліста 1 категорії, спеціаліста, провідного спеціаліста Регіонального сервісного центру МВС в Київській області;

- з 02.07.2020 по 31.08.2020 на посаді провідного спеціаліста Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області;

- з 01.09.2020 по 15.06.2022 на посаді головного спеціаліста, завідувача сектору Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області;

- 16.06.2022 по 26.06.2024 на посаді заступник керівника відділу, керівника відділу, головного спеціаліста Бюро економічної безпеки України.

Проте, кадровою службою БЕБ, вказані періоди проходження позивачем державної служби протиправно не зараховано до вислуги років ОСОБА_1 .

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пункт 10 Інструкції №70 до документів, що підтверджують періоди служби (роботи) для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ відносить трудову книжку (за наявності), послужний список, військовий квиток, документ про вищу освіту з додатками та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж служби (довідки, виписки з наказів, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування даних, тощо).

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 підтвердив належними документами період проходження позивачем державної служби, який підлягає зарахуванню до вислуги років, для виплати йому надбавки за вислугу років, як особі, яка має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України

Окрім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не спростовано висновки суду першої інстанції, що у разі переходу на службу до Бюро економічної безпеки України до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах, а не виключно служба в правоохоронних органах, або військова служба в органах і військових формуваннях, як наполягає апелянт.

Відповідно до пункту 5 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021р. № 1068 (далі Постанова № 1068), особам, які мають спеціальні звання БЕБ, виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до п`яти років 25 відсотків, більше п`яти років -30 відсотків, більше 10 років -35 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років - 45 відсотків, більше 25 років - 50 відсотків посадового окладу.

Отже, неправильне визначення відповідачем календарної вислуги років призводить до порушення прав позивача на перерахунок вислуги років.

Також,, суд апеляційної інстанції зазначає, що перелік посад офіцерського і начальницького складу, на яких, у разі переходу на службу до Бюро економічної безпеки України, до вислуги років зараховується час роботи в державних органах, станом на час виникнення спірних правовідносин в БЕБ не затверджено.

Верховний Суд, під час вирішення питання щодо незатвердження державним органом списку посад, які зараховуються до стажу для обчислення вислуги років, зокрема в постановах від 18.11.2019 у справі N 813/5876/15, від 20.09.2019 у справі N 813/904/15, від 04.10.2018 у справі N 819/1695/16, від 16.06.2022 у справі №819/1726/16, дійшов висновку про те, що для осіб начальницького складу податкової міліції передбачені гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, у цьому випадку це надання для співробітників БЕБ певних гарантій, а саме: права на зарахування до стажу служби часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до БЕБ на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліком посад за правилами, встановленими абзацом 12 пункту 1 Постанови № 393 та пунктом «и» частини першої статті 17 Закону № 2262, то держава, у цьому випадку в особі БЕБ, безпідставно відступає від гарантованих особі прав та правомірних сподівань щодо зарахування стажу служби в державних органах до вислуги років.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач має право на перерахунок та зарахування до вислуги років стажу державної служби, набутий за період, з 07.11.2015 по 15.06.2022 та з 16.06.2022 по 26.06.2024, відповідно до пункту «и» частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

У даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено факт, який свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача, з огляду на вищезазначені висновки викладені в даній постанові.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 22.07.2026 року