Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №640/4369/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/4369/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, суддя Щавінський В.Р., у справі за адміністративним позовом "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Нацкомфінпослуг від 19.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 у адміністративній справі №640/4369/19 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2019 провадження у справі №640/4369/19 зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 провадження у справі №640/4369/19 поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2020 замінено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на належного відповідача Національний банк України (ЄДРПОУ 00032106, вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601).

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний судміста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/4369/19 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 10.10.2024 розгляд справи Київським окружним адміністративним судом проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" є фінансовою установою (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ФК №917 від 11.07.2017) та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг за основним видом діяльності «надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.у.» (код КВЕД 64.99).

10.05.2018 між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» як позикодавцем і громадянином ОСОБА_1 як позичальником із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем укладений електронний Договір позики №9588.

Листом №9646/16-8 від 20.09.2018 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, надіслала ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» вимогу щодо надання інформації та документів по взаємовідносинам з гр. ОСОБА_1 .

На виконання вимоги, листом від 09.10.2018 №091018/01, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надало Нацкомфінпослуг інформацію та документи.

Листом Нацкомфінпослуг від 29.01.2019 №493/16-8 позивачу надісланий Акт про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на ринку фінансових послуг від 24.01.2019 №41/16-5/15 та повідомлено про розгляд справи про правопорушення.

05.03.2019 на адресу ТОВ «ФК «ГЕЛЕКС» надійшло Розпорядження Нацкомфінпослуг від 19.02.2019 №231 про застосування заходу впливу до ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», яким зобов?язано ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та причини, що сприяли вчиненню порушення, а також повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення та вжиті заходи для усунення причин, що сприяли вчиненню правопорушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 21.03.2019 включно.

За змістом Розпорядження, Нацкомфінпослуг встановлено, що ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надано фінансову послугу гр. ОСОБА_1 шляхом обрання форми укладення Договору позики від 10.05.2018 №9588 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Однак, прийняття пропозиції від ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір (акцепт) гр ОСОБА_1 здійснено шляхом введення отриманого коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу з надання онлайн позик ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону. Таким чином, оскільки порядок акцептування пропозиції ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» не відповідає положенням аб. 3 ч. 6 ст. 11 Закону, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКС» надано фінансову послугу гр. ОСОБА_1 з не дотриманням порядку укладення електронного договору, встановленого ст.ст. 11 та 12 Закону.

Надаючи оцінку відносинам, що виниклиу справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до татті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому, порядок укладання електронного договору встановлений статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до ч. 3 якої електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Таким чином, частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначає три способи надання особою, які була адресована пропозиція укласти електронний договір, відповіді про її прийняття (акцепт).

Щодо доводів позивача TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» в частині можливості надання відповіді особою, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, то суд першої інстанції вірно зазначив, оскільки аналіз наведених вище вимог законодавства свідчить про їх правомірність. При цьому, так як відповідний вид договорів підлягає укладенню виключно у письмовій формі, він може бути підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, дія щодо чого є складовою дій в межах такого способу прийняття пропозиції укласти електронний договір.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявний у відповідача обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення жодним чином не нівелює обов`язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. А оскільки доводи позивача ґрунтуються, в тому числі, на обставині правомірності, на його думку, надання відповіді особою, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, саме на TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» покладається обов`язок довести таку обставину.

Так, наведення переліку етапів укладення електронного договору у тексті позовної заяви з подальшим посиланням на нього в якості аргументації позовних вимог не є належним засобом доказування укладення такого електронного договору у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Водночас, таким доказом могла б бути роздруківка інформації з електронного файлу, або сам електронний файл, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору в такій системі, яку позивач використовує для укладання електронних договорів.

Разом з тим, таких доказів позивачем долучено до матеріалів адміністративної справи не було, що, відповідно, свідчить про необґрунтованість позовних вимог TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ».

Що стосується доводів позивача стосовно відсутності у Закону України «Про електронну комерцію» статусу закону, що регулює діяльність з надання фінансових послуг, та неможливості застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу за його порушення , то вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, в тому числі і на затверджених Постановою Кабінету Міністрів України Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) від 07 грудня 2016 року № 913, якими встановлений вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, тобто TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ».

Зокрема, такими Ліцензійними умовами закріплено, що надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, якщо така послуга надана на підставі кредитного договору або іншого договору, який має всі ознаки кредитного договору, визначені статтею 1054 ЦК України (п. 8 Ліцензійних умов).

До фінансових послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, Закон України «Про електронну комерцію» застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення фінансових послуг (п. 42 Ліцензійних умов).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Отже, фінансова компанія, яка має ліцензії на право надавати фінансові послуги, в тому числі на умовах фінансового кредиту, повинна керуватись і Законом України «Про електронну комерцію».

Стосовно доводів позивача про правомірність використання сторонами договору №9588 від 10.05.2018 електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як зазначає позивач, договір № 19988 від 02.08.2018 скріплений на електронним підписом одноразовим ідентифікатором TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» у вигляді алфавітної послідовності - ОСОБА_1 та електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді цифрової послідовності - « 00460630».

Так, суд першої існтанції вірно встановив, що обидва з вказаних підписів не відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Так, електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» може бути використаний виключно особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, а не особою, яка надсилала пропозицію (оферту) укласти електронний договір.

Отже TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» не могла використовувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором при укладанні договору № 19988 від 02.08.2018.

Разом з тим, за змістом п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором має складатись саме з алфавітно-цифрової послідовності, тобто містити як алфавітні так і цифрові значення. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 у вигляді цифрової послідовності « 00460630» не відповідає вказаним вимогам.

Крім того, вирішальним моментом щодо укладення договору є ідентифікація особи, з якою такий договір укладений, а отже доводи позивача щодо належної ідентифікації особи ОСОБА_1 шляхом накладання ідентифікатора у вигляді цифрової послідовності, є безпідставними в силу не відповідності вимогам вказаної вище норми п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, оскільки договір №9588 від 10.05.2018 не є підписаний сторонами в порядку, визначеному чинним законодавством, він, в силу вимог ч. 2 статті 207 ЦК України, не може вважатись таким, що укладений у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено порушення позивачем порядку укладання договору, що призвело до надання фінансової послуги не на підставі договору, що є порушенням вимог зазначеної вище статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 10 ч. 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Нацкомфінпослуг застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до статті 39 вказаного Закону, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу, як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Згідно до абз. 6 ч. 1.5. розділу І Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року № 2319, інформація про ознаки правопорушення законодавства про фінансові послуги може міститься в зверненнях громадян та матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 2.1. Розділу II вказаного Положення № 2319, Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Згідно до п. 1 ч. 2.2. Положення № 2319, рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.