Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №357/11641/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Цукурова В.П.,

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Справа № 357/11641/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Компанієць І.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

Національної поліції України

про скасування постанови та закриття справи

про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5182515 від 09 липня 2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він не порушував Правила дорожнього руху оскільки транспортним засобом він не керував.

2. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що керування транспортним засобом здійснював саме Позивач.

При цьому, суд встановив, що поліцейським під час винесення оскаржуваної постанови, було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, стверджуючи про відсутність доказів направлення Відповідачу ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі.

Також Апелянт зазначає, що у матеріалах судової справи відсутні належні та допустимі докази, які доводили б акт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Окрім того, Апелянт вважає дискримінацією посилання суду першої інстанції на неодноразове притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції у цій справі прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2026 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 07.04.2026 - призначено справу до судового розгляду.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5182515 від 09.07.2025 року вбачається, що 09.07.2025 року інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Бойком Валентином Андрійовичем було винесено постанову серії ЕНА №5182515 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 гривень. У наведеній постанові зазначено, що 09.07.2025 року 16:27:50 у місті Біла Церква, бульвар Олександрійський 54Д водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1. ПДР керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, на підставі ч.4 ст. 126 КУпАП відносно Позивача було складено оскаржувану постанову та накладено штраф у розмірі 20400,00 гривень (а.с. 6).

Також судом встановлено, що 14.01.2025 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/6135/24 Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Рішення суду набрало законної сили 27.01.2025 року (а.с. 53, 88-92).

8. Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 14 Закону № 580-VIII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до частини четвертої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 126 цього Кодексу.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395).

У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною четвертою статті 126 КУпАП, є наявність відповідного складу правопорушення, а саме здійснення нею керування транспортним засобом особою за умови, що вона позбавлена такого права.

11. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта, судова колегія звертає увагу на те, що судовим рішенням від 14.01.2025 у справі №357/6135/24, яке набрало законної сили27.01.2025, ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік.

14. Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин Позивач не мав права керування автомобілем, а отже здійснив адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП, за що його було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

15. Водночас, судова колегія вважає безпідставними доводи Апелянта про те відсутність належних і допустимих доказів керування ним 09.07.2025 транспортним засобом, оскільки згідно відео з камери зовнішнього відеоспостереження (а.с. 46), стоп кадри з якої наявні у матеріалах справи (а.с. 56-58), за будовою тіла та елементами одягу осіб, які знаходяться на місці водія та передньому пасажирському сидінні, поза розумними сумнівами вбачається, що керування транспортним засобом здійснював саме Позивач.

16. Доводи Апелянта щодо безпідставності врахування судом першої інстанції фактів притягнення його до адміністративно відповідальності 06.06.2024, 17.09.2024, 14.01.2025 викладених вище обставин справи не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

17. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

18. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

19. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

20. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року - без змін.

21. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 22 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Н.М. Єгорова

І.Д. Компанієць