Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №488/1751/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 488/1751/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

01.08.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Чернявська Я.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Шевчук О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 25.04.2025 року серії ББА №360921 на Волкан Марину Михайлівну - начальника управління комунального господарства та благоустрою адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради у вигляді штрафу в розмірі 1020 гривень;

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки УПП про порушення позивачкою вимог пункту 1.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у не забезпеченні безпеки дорожнього руху, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КУпАП, є неправомірними та необґрунтованими.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість постанови відповідача, позивачка зазначає, що не є відповідальною особою щодо забезпечення безпечного експлуатаційного стану дорожнього покриття у відповідному районі міста, а отже відсутня як подія адміністративного правопорушення так і наявність у діях позивачки вини у вчиненні правопорушення. При цьому, постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Постанова відповідача по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25.04.2025 року серії ББА №360921 на ОСОБА_1 - начальника управління комунального господарства та благоустрою адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.

Закрив провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,2 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що положення КУпАП зобов`язують орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови у справі адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП, у тому числі у постанові слід навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд зауважив на тому, що у спірному випадку відповідачем не доведено на підставі належних і допустимих доказів як відповідальність позивачки у сфері утримання/ремонту доріг так і наявність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КУпАП. Відтак, суд першої інстанції визначив необґрунтованими та недоведеними відповідачем правові підстави для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що вирішення питань стосовно ремонту дороги належить до компетенції адміністрації району міської ради. У спірному випадку, згідно положень посадової інструкції начальника управління комунального господарства та благоустрою адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, відповідальність за забезпечення експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладена на начальника управління комунального господарства та благоустрою адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, тобто позивачку. Результати обстеження ділянки вулично-шляхової мережі зафіксовано відповідними фотознімками та відеозаписами, якими доводиться факт недоліків дорожнього полотна, а саме численні вибоїни асфальтобетонного покриття загальною площею 200 м2 та граничною глибиною 0,12 м, напливи асфальтобетонного покриття, сітка тріщин, яке відноситься до середніх ремонтів доріг. Поряд з тим, за рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.03.2023 №178 проведення поточних середніх ремонтних доріг покладено на адміністрації районів, натомість згідно повідомлених КП «ЕЛУ Автодоріг» обставин, вищенаведена ділянка дороги не обліковується на балансі цього комунального підприємства.

Апелянт зауважує на достатності та належності доказів, що підтверджують факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КУпАП, наявність у її діях вини у вчиненні правопорушення та невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху. Під час притягнення позивачки до адміністративної відповідальності інспектор поліції діяв на підставі та у межах, встановлених Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, позивачка зазначає, що жодним положенням посадової інструкції начальника управління комунального господарства та благоустрою адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради не передбачене покладання на позивачку відповідальності за забезпечення експлуатаційного стану ділянки дороги. Позивачка зауважує на тому, що апелянт (відповідач) не надав жодних документів, які б підтверджували, що відповідна ділянка дорожньої інфраструктури є аварійною, небезпечною або місцем концентрації дорожньо-транспортних пригод. Акти обстеження ділянок вулично-дорожньої мережі, складені працівниками поліції, лише фіксують фактичний стан об`єктів, проте не визначають їхній статус як аварійних, небезпечних або таких, що є місцями концентрації ДТП. Надання відповідного статусу може здійснюватися лише на підставі розпорядчого документа компетентного органу. Такий документ підлягає обов`язковому доведенню до відома дорожньо-експлуатаційних організацій. Поряд з тим, у місті Миколаєві функції з утримання об`єктів благоустрою розподілені між такими підприємствами: КП ММР «ЕЛУ автодоріг» - утримання вулично-дорожньої мережі; КСМЕП - утримання зелених насаджень; КП ММР «Миколаївські парки» - утримання зелених зон, тротуарів та зупинок громадського транспорту.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено апеляційним судом, що ОСОБА_1 є начальником управління комунального господарства та благоустрою адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради.

03.04.2025 о 16:00 год. співробітниками відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області здійснено обстеження ділянки дороги від просп. Богоявленський вздовж СВТ «Зорька» до СТ «Культурний сад», Корабельного району, м. Миколаїв, за результатами якого складено відповідний Акт.

В Акті зазначено, що забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на голову адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради.

В Акті зафіксовано, що експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» за такими показниками: покриття проїзної частини має численні вибоїни асфальтобетонного покриття загальною площею 200 мІ та граничною глибиною 0.12 м, напливи асфальтобетонного покриття, сітка тріщин; місця проведення робіт відсутні, огородження відсутні.

Експлуатаційний стан технічних засобів організації дорожнього руху не відповідає вимогам ДСТУ 4100:2014 та ДСТУ 3308-96 за такими показниками: відсутні дорожні знаки, дорожня розмітка відсутня в повному обсязі.

За результатом обстеження ділянку визнано аварійно-небезпечною та такою, що не відповідає ДСТУ 3587-2022.

УПП протягом квітня 2025 року на адресу голови адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради направлялись повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції, а також вимогу (припис) про усунення виявлених порушень з метою забезпечення безпеки дорожнього руху.

Розглянувши Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та Посадову інструкцію, 25.04.2025 о 10:30 старшим інспектором УПП в Миколаївській області капітаном поліції Атлас О.Ю. у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову Серії ББА №360921 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 140 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 1020 гривень.

Згідно вказаної постанови, 03.04.2025 о 16 год. 00 хв. в м. Миколаїв, Корабельний р-н на ділянці дороги від просп. Богоявленський вздовж СВТ «Зорька» до СТ «Культурний сад», громадянка ОСОБА_1 , будучи адміністративно-відповідальною посадовою особою на посаді начальника управління комунального господарства та благоустрою адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, не забезпечила безпеку дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та ДСТУ 3589, що виявилось у руйнуванні дорожнього покриття, чим порушено пункт 1.5. Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись із висновками УПП, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, позивачка звернулась до суду із цим адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини 1 статті 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В контексті спірних правовідносин слід враховувати, що відповідно до статті 7 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII до компетенції сільських, селищних рад, їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху, серед іншого, належить: забезпечення виконання вимог законодавства та рішень центральних органів виконавчої влади з питань дорожнього руху і його безпеки; розробка, затвердження та виконання місцевих програм безпеки дорожнього руху; створення позабюджетних фондів для додаткового фінансування заходів щодо безпеки дорожнього руху; організація та контроль за діяльністю підприємств з питань дорожнього руху і його безпеки; сприяння створенню на території відповідного населеного пункту підприємств і організацій для надання платних послуг, пов`язаних з підготовкою та підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів; сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню об`єктами сервісу.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Аналіз вище наведених норм показав, що об`єктом правопорушення, передбаченого статтею частиною 1 статті 140 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб`єктом правопорушення є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів.

Перелік осіб, на яких покладається обов`язок утримання окремих об`єктів благоустрою не є вичерпним. Остаточне закріплення зон відповідальності відповідних виконавців за утримання тих чи інших об`єктів благоустрою здійснено у відповідних рішеннях міської ради, її виконавчих органів.

Виходячи з обставин справи, розпорядженням Фонду комунальної власності міської ради від 20.01.2023 №12-р, на виконання вимог пункту 2.2 рішення Миколаївської міської ради від 13.12.2001 №36/11 «Про створення та реорганізацію комунальних підприємств і установ, затвердження їх статутів», з метою регулювання суспільних відносин у сфері дорожнього руху і його безпеки, визначення структури, управління та утримання в безпечному для дорожнього руху стані вулиць, доріг, мостів, причалів, ливневоїканалізації в місті Миколаєві, раціолнального використання бюджетних коштів для їх утримання та експлуатації, закріплено за КП «ЕЛУ автодоріг» дороги згідно з додатком до розпорядження, які розташовані в Корабельному районі м. Миколаєва, на праві повного господарського відання, згідно з чинним законодавством України.

У пункті 2 Розпорядження визначено КП «ЕЛУ автодоріг» забезпечити правильне ведення бухгалтерського обліку вищезазначеного майна, його збереження та ефективне використання, своєчасно здійснювати капітальний ремонт майна, що передане йому у повне господарське відання.

Поряд з тим, у листі, адресованому УПП на запит від 16.04.2025 за №6715/41/16/01-2025, КП «ЕЛУ автодоріг» повідомляє, що ділянка дороги (від пр. Богоявленського вздовж СВТ «Зорька» до СТ «Культурний сад» Корабельного району м. Миколаєва) не обліковується на балансі КП «ЕЛУ автодоріг».

Одночасно, згідно Посадової інструкції начальника управління комунального господарства та благоустрою адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, з якою ОСОБА_1 ознайомлена 03.10.2023, в обов`язки позивачки, серед іншого, належить організація роботи з ремонту внутрішньо квартальних проїздів, доріг та тротуарів приватного сектору, територій, прилеглих до житлових будинків.

В контексті наведеного слід враховувати, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за №1395, при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1-3 статті 140 КУпАП, до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про:

1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху;

2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху;

3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття;

4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу;

5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху;

6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій;

7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

Повертаючись до обставин справи, слід зауважити на тому, що порушення правил безпеки дорожнього руху виявлене у місті Миколаєві, Корабельному районі на ділянці дороги від просп. Богоявленський вздовж СВТ «Зорька» до СТ «Культурний сад».

Зміст наявних матеріалів, зокрема, акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, не містить конкретної локації ділянки дороги, на якій виявлено руйнування. Також, не визначено, якого виду робіт з ремонту та утримання об`єкту благоустрою населеного пункту (капітальний ремонт; поточний ремонт; утримання згідно наказу Державого комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів» від 23.09.2003 №154) потребує ділянка вулично-шляхової мережі, на якій виявлено руйнування.

Отже, з наявних матеріалів не встановлено як дійсність не перебування на балансі КП «ЕЛУ автодоріг» спірної ділянки дороги й, відповідного, відсутність визначеного зобов`язання цього КУ по утриманню/ремонту ділянки дороги, так й не доведено не виконання позивачкою посадового обов`язку з організації роботи з ремонту внутрішньо квартальних проїздів, доріг та тротуарів приватного сектору, територій, прилеглих до житлових будинків.

Слід враховувати, що відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Одночасно, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з обставин справи, позивачка заперечує допущення нею порушень правил безпеки дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КУпАП, що в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України зобов`язує відповідача довести правомірність свого рішення та обґрунтованість адміністративного стягнення.

Натомість, як показали обставини справи, використані у справі про адміністративне правопорушення докази (акт обстеження ділянки дороги, фото та відео фіксація ушкоджень дороги, посадова інструкція позивачки) не доводять фактичну наявність у діях позивачки складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КУпАП. Адже, як вже зазначалось вище, посадовою особою УПП не встановлені дійсні обставини правопорушення, а саме не встановлено особу, на яку дійсно покладається обов`язок з утримання окремих об`єктів благоустрою (ділянки дороги), виходячи з фактичного розмежування (закріплення) зон відповідальності відповідних виконавців за утримання тих чи інших об`єктів благоустрою, на яку, у тому числі впливає як вид ремонту, що потребується виконанню внаслідок певного ушкодження дороги, так і місцезнаходження відповідної ділянки дороги.

Відтак, слід погодитись із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість адміністративного стягнення, наявність підстав для задоволення позову та скасування оспорюваної постанови відповідача.

Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України – залишити без задоволення.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

О.А. Шевчук