Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №160/2418/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 160/2418/24

Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Єщенка О.В. Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги НОМЕР_2 Прикордонному загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України від 01 січня 2024 року, прийняте інспектором прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України майстер-сержантом ОСОБА_2 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року задоволено позов.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як оскаржуваним рішенням правомірно відмовлено позивачу у перетині державного кордону, з підстав наявності розбіжностей у поданих позивачем документах.

Крім того, в апеляційній скарзі, з посиланнями на рішення Верховного Суду, зазначається про те, що оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону є достатньо обґрунтованим для визнання його правомірним.

В свою чергу, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне рішення про задоволення позову, оскільки оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є необґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України.

При цьому, 01 січня 2024 року ОСОБА_1 прибув до пункту пропуску (пункту контролю) через державний кордон України «Паланка-Маяки-Удобне» з метою перетину державного кордону України на виїзд з України. З цією ж метою позивач надав уповноваженій службовій особі підрозділу охорони державного кордону документи на підтвердження того факту, що позивач має право у період воєнного стану на перетин державного кордону України: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; військовий квиток серія НОМЕР_3 з відміткою про визнання позивача непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку; оригінал довідки військово-лікарської комісії № 4/4572 від 18 жовтня 2022 року, виданої ОСОБА_1 про те, що його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 61 «а», ст. 78 «б» графи II Розкладу хвороб.

За результатами опрацювання наданих позивачем документів 01 січня 2024 року позивачу відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України, про що винесене рішення про відмову у перетинанні державного кордону. Підставою відмови в перетинанні державного кордону зазначено: ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», Правила перетинання кордону України громадян України, затверджених постановою КМУ № 57 від 27 січня 1995 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як оскаржуване рішення Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованим, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

В свою чергу, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.

Пунктом 3 Указу № 64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану передбачено, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Між тим, Закон України «Про прикордонний контроль» визначає правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про прикордонний контроль», пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про прикордонний контроль», паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про прикордонний контроль», іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Між тим, Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі – Правила № 57).

Згідно п. 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.

В свою чергу, згідно ч. 9 ст. 14 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються:

- зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких: за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час; раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;

- виключення з військового обліку громадян, яких: за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є рішення НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про відмову в перетинанні державного кордону України від 01 січня 2024 року, складене відносно громадянина України ОСОБА_1 .

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, із системного аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що право особи на вільний перетин державного кордону України може бути обмежене в умовах дії воєнного стану.

В даному випадку, станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, що мало наслідком обмеження конституційного права громадян України на вільне залишення території України.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок, що згідно довідки ВЛК № 4/4572 від 18 жовтня 2022 року, позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

При цьому, згідно записів у військовому квитку (п. 15) позивач є знятим з військового обліку.

Тобто, формулюванню довідки ВЛК № 4/4572 від 18 жовтня 2022 року не відповідає змісту військового квитка.

Тому, враховуючи наявні розбіжності у документах позивача, судом першої інстанції зроблено висновок, що суб`єкт владних повноважень мав законні підстави для відмови позивачу у перетинанні Державного кордону України з урахуванням того, що позивач не довів, що він не підлягає мобілізації.

Вказаний висновок суду не оскаржено позивачем.

З іншого боку, судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідачем не обґрунтовано належним чином свого рішення, що стало фактичною підставою для скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, з цього приводу колегія суддів зазначає, що рішення відповідача від 01 січня 2024 року про відмову в перетинанні державного кордону України відповідає формі, затвердженій наказом МВС від 05 червня 2023 року № 457.

У рішенні наведено персональні дані позивача, його паспортні документи. Вказано правову підставу його прийняття, а саме: ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Водночас, наявність недоліку у спірному рішенні, на який вказав суд першої інстанції, на думку колегії суддів, не є безумовною підставою для скасування спірного рішення, яке в цілому відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, та не впливає на його законність.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спірне рішення відповідача має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення відповідача жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 травня 2024 року (справа №380/16591/22), від 27 вересня 2023 року (справа № 380/16876/22), від 19 вересня 2023 року (справа № 160/14641/22), від 26 жовтня 2023 року (справа № 260/3428/22).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України прийняте відповідачем в межах та на підставі наданих йому повноважень, це рішення відповідає визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним.

При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при вирішенні справи, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про залишення позову без задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Задовольнити апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 .

Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, з ухваленням у справі нового рішення про відмов у задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян