Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №400/12093/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12093/24

Перша інстанція суддя Ярощук В.Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Єщенка О.В. Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- визнання протиправним рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ухвалене протоколом від 26 листопада 2024 року № 26;

- зобов`язання розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства, яким надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та видати відповідну довідку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивач має достатні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як факт самостійного виховання та утримання позивачем своєї дитини, а також їх спільного проживання підтверджено належними доказами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до даних електронного кабінету призовників військовозобов`язаних та резервістів «РЕЗЕРВ+», станом на 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 є військовозобов`язаним.

Згідно зі свідоцтвом про народження (повторно) від 13 червня 2019 року, серії НОМЕР_1 , батьками неповнолітнього ОСОБА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб (повторно) від 17 травня 2023 року, серії НОМЕР_2 , 19 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2023 року, у справі № 490/4232/23, що набрало законної сили 06 жовтня 2023 року.

При цьому, 13 грудня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення, у справі № 490/6884/23, про стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача аліментів для утримання сина ОСОБА_2 .

В акті від 09 березня 2023 року про проживання осіб однією сім`єю, сусіди позивача засвідчили, що позивач та його неповнолітній син ОСОБА_1 фактично проживають однією сім`єю, і позивач сам виховує та утримує дитину.

Між тим, 26 червня 2024 року і 25 вересня 2024 року позивач звертався до голови Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про надання йому відстрочки на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, за результатами розгляду яких рішеннями Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленими протоколами засідання відповідно від 02 липня 2024 року № 5, від 08 жовтня 2024 року № 19, позивачу надано відстрочку на строк до 09 листопада 2024 року.

При цьому, 07 листопада 2024 року позивач звернувся до голови Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання йому відстрочки на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ.

Проте, рішенням Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом засідання від 26 листопада 2024 року № 26 (далі – Рішення № 26), позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв`язку з ненаданням документів на підтвердження того, що заявник самостійно виховує та утримує дитину, зазначені у додатку 5 до Порядку (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини).

Вважаючи Рішення № 26 протиправним, в частині відмови у надані відстрочки, позивач звернувся 16 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

При цьому, 18 грудня 2024 року представниця позивача подала до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, яку ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року, у справі № 400/11874/24, було задоволено.

В свою чергу, 20 грудня 2024 року позивачем повторно подано ідентичний позов до Миколаївського окружного адміністративного суду.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, так як позивач не підтвердив документально наявність у нього права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

В свою чергу, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок № 560).

Додатком № 5 затверджено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно відповідного додатку, для підтвердження права на відстрочку, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачено надання наступних документів: свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 26 листопада 2024 року № 26, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В даному випадку, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На підтвердження свого права на отримання відстрочки позивачем до заяви від 07 листопада 2024 року надано наступні документи: копію паспорту та РНОКПП; копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 17 травня 2023 року; копію свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 від 13 червня 2019 року; копію рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 вересня 2023 року, у справі № 490/4232/23; копію рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2023 року, у справі № 490/6884/23; копію акта про проживання осіб однією сім`єю від 09 березня 2023 року; копію висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 4934/02-02-01-22/06/14/23 від 22 листопада 2023 року.

В свою чергу, оскаржуваним рішенням встановлено у її задоволенні через відсутність необхідних документів, передбачених Додатком № 5 до Порядку № 560.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

В даному випадку, судом першої інстанції вірно враховано, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_5 померла, позбавлена батьківський прав стосовно ОСОБА_2 , визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, відбуває покарання у місцях позбавлення волі.

В свою чергу, з вищевикладених норм права вбачається, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім встановлених випадків.

Крім того, як вбачається з вимог Додатку № 5 до Порядку № 560, необхідним документом також є рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини, яке не надано позивачем.

Між тим, посилання апелянта на наявність судового рішення (справа № 490/6884/23), яким передбачено стягнення з матері дитини на користь позивача аліментів, на переконання суду, не підтверджує того факту, що матір дитини ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян