Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №495/339/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 495/339/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Білгород-Дністровський;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

31.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Прийомова О.Ю.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Коваля М.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 23.07.2024 року №7192-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 »;

визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ;

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління ДПС в Одеській області про накладення адміністративного стягнення від 16.08.2024 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якої згідно КВЕД є: 71.20. Технічні випробування та дослідження. В липні 2024 ГУДПС, відповідно до положень п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1.8 п.п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, видало наказ за №7192-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Зазначеною перевіркою встановлено ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства, у тому числі положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29.07.2022 №894. Також, на підставі виявлених порушень ГУДПС вбачало в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-15 КУпАП, що виразилось у не забезпеченні можливості здійснити безготівкові розрахунки за місцем провадження господарської діяльності, про що складено протокол від 05.08.2024 за №457/15-32-07-06-05 та винесено постанову від 16.08.2024 №471.15-32 про накладення адміністративного стягнення у сумі 1700 гривень.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість наказу та постанови відповідача, позивач зазначає, що право на проведення фактичної перевірки у контролюючого органу виникає за сукупності наступних умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні перевірки (формальна підстава). Позивач зауважує на відсутності у ГУДПС правової підстави, передбаченої п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК, для проведення податкової перевірки, оскільки контролюючим органом у наказі не наведено та фактично не з`ясовано, чи являється заявник, за зверненням якого організовано податкову перевірку, покупцем/споживачем товарів/робіт/послуг. Поряд з тим, саме лише формулювання у наказі посилань на можливі порушення, контроль за якими здійснюють податкові органи, є неконкретизованим та не доводить наявність правової підстави для фактичної перевірки платника податку.

З огляду на допущені ГУДПС порушення щодо організації та проведення податкової перевірки, прийняті за результатом таких неправомірних дій контролюючого органу рішення (наказ та постанова) також не можуть відповідати критеріям правомірності та обґрунтованості.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року закрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 23.07.2024 року №7192-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » та визнання протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо проведення фактичної перевірки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року адміністративну справу №420/26737/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передано за підсудністю на розгляд до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2025 року прийнято до провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд скасував постанову Головного управління ДПС в Одеській області про накладення адміністративного від 16 серпня 2024 року.

Закрив справу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 163-15 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ФОП ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області витрати зі сплати судового збору в сумі 484,48 гривень.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення (постанова) відповідача не відповідає критеріям, визначеним у частині 2 статті 2 КАС України, зокрема прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано. Зазначений висновок суду першої інстанції мотивований тим, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, однак може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. У спірному ж випадку, ГУДПС не виконало свій обов`язок, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, та належними і допустимими доказами не довело правову підставу для проведення у відношенні позивача фактичної перевірки згідно положень підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Допущені відповідачем порушення в організації і проведенні податкової перевірки є суттєвими, безпосередньо вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення (постанови).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що наказ про проведення перевірки містить достатній зміст правової (юридичної) підстави для проведення такої перевірки (відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України) та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення, (податкова інформація щодо можливих порушень, контроль за якими здійснюють податкові органи). Поряд з тим, виходячи з результатів податкової перевірки, суб`єктом господарювання не було забезпечено можливість здійснення безготівкових розрахунків за надані ним послуги, обставини, які б спростовували порушення вимог законодавства та підтверджували правомірність порядку здійснення господарської діяльності, не встановлені. З наведеного слідує, що контролюючий орган діяв у відповідності до чинного законодавства, у межах своїх повноважень та обґрунтовано, тому підстави для задоволення позову та скасування оспорюваного рішення (постанови) відсутні.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якої згідно КВЕД є: 71.20. Технічні випробування та дослідження.

23.07.2024, на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1.8 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80, п.п. 69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв`язку з письмовим зверненням, отриманим від громадянина (вх. №K/238/15-32 від 05.07.2024) щодо можливих порушень, контроль за якими здійснюють податкові органи, ГУДПС видано наказ №7192-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , з 25 липня 2024 року тривалістю 10 діб. Визначено провести перевірку за період діяльності з 26.07.2021 року по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі наказу від 23.07.2024 №№7192-п на направлень від 23.07.2024 №14661, №14662 ГУДПС провело фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 05.08.2024 №32437/15/05/РРО/ НОМЕР_1 .

Зазначеною перевіркою встановлено: 1) незабезпечення можливості розрахунків у безготівковій формі (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за надані послуги за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин, а саме маляра ОСОБА_2 , який розпочав працювати у ФОП ОСОБА_1 в травні 2021 року у ФОП ОСОБА_1 , проте повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС не подано та трудовий договір не надано; 3) непроведення через ПРРО 4000055879 розрахункових операцій за надані послуги, а саме: - на суму 40000 грн, згідно прибуткового касового ордеру № 0804-1 від 08.04.2024 року, що було прийнято за ремонт автомобіля ФОП ОСОБА_1 від ОСОБА_3 ; - на суму 40000 грн, згідно прибуткового касового ордеру № 0904-1 від 09.04.2024 року, що прийнято від ОСОБА_3 за ремонт автомобіля; - на суму 23214 грн, згідно прибуткового касового ордеру № 1004-1 від 10.04.2024 року, яку прийнято від ОСОБА_3 за ремонт, загальна сума не проведених розрахунків через ПРРО та видачі розрахункових документів встановленої форми становить 103214 грн.; 4) незабезпечення створення створення контрольних стрічок на ПРРО; 5) встановлено використання в своїй діяльності дизельного палива для заправки малярної камери з каністри, проте ліцензії на зберігання ПММ для потреб не подавалась; 6) ненадання всіх документів, які належать або пов`язані із предметом перевірки, а саме: банківські виписки за 2022-2023 роки, контрольні стрічки, книг обліку доходів за 2022-2023 роки, про що складено акт «Про ненадання платником податків або його законним представником документів» від 05.08.2024 року №4673/15-32/07106.

Згідно висновку акту перевірки, суб`єктом господарювання допущено наступні порушення: 1) п. 1 п. 2 п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; 2) п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України; 3) ст. 24 Кодексу законів про працю України; 4) Постанови КМУ від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту»; 5) Постанови КМУ від 29.07.2022 року №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».

На підставі акту перевірки ГУДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 22.08.2024 №35027/15-32/07-06, яким за порушення вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України до позивача застосовано суму штрафних у розмірі 1020 грн.;

від 22.08.2024 №34982/15-32/07-06, яким за порушення п. 1 п. 2 п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 42117 грн.

Позивач скористався своїм правом та оскаржив податкові повідомлення-рішення від 22.08.2024 №35027/15-32/07-06, №34982/15-32/07-06 в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №420/28509/24, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.08.2024 №35027/15-32/07-06, №34982/15-32/07-06. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 у справі №420/28509/24.

Також, згідно обставин цієї справи, що розглядається, 05.08.2024 ГУДПС склало акт за №4673/15-32/07-06 про ненадання фізичною особою-підприємцем або його представником документів: контрольні стрічки за перевіряємий період; виписки банку; книгу обліку доходів.

З огляду на встановлені під час фактичної перевірки порушення фізичною особою-підприємцем вимог підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», ГУДПС вбачало у діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 163-15 КУпАП, про що складено протокол від 05.08.2025 за №457/15-32-07-06-05.

16.08.2024 ГУДПС, розглянувши протокол від 05.08.2025 за №457/15-32-07-06-05, винесено постанову за №471.15-32 про притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.

Не погоджуючись із винесеною постановою, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

29 липня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», якою, в редакції на час спірних правовідносин, установлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно:

1) з 1 січня 2023 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);

2) з 1 січня 2024 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);

3) з 1 січня 2025 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);

4) з 1 січня 2026 р. - торговці - фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.

Частиною 1 статті 163-15 КУпАП визначено, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В контексті спірних правовідносин слід враховувати, що відповідно до статті 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23).

Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Положення статті 234-2 КУпАП кореспондуються із приписами підпункту 20.1.41 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, згідно яких контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.

За визначенням, наведеним у пункті 61.1 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3).

Зокрема, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

За правилами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У постанові судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 складено наступний правовий висновок: «Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом».

Як вже зазначено вище, позивач скористався своїм правом та оскаржив в судовому порядку податкові повідомлення-рішення ГУДПС від 22.08.2024 №35027/15-32/07-06, №34982/15-32/07-06, прийняті за наслідком податкової (фактичної) перевірки, оформленої актом від 05.08.2024 №32437/15/05/РРО/3242713153.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили в іншій адміністративній справі №420/28509/24, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУДПС від 22.08.2024 №35027/15-32/07-06, №34982/15-32/07-06. При цьому, суд зауважив на відсутності у ГУДПС правових підстав, передбачених підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, на які міститься посилання у наказі контролюючого органу, для проведення фактичної перевірки. Адже, використана податкова інформація для організації податкової перевірки в порушення вимог підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України від заявника про правопорушення, який у спірному випадку не виступав «споживачем» чи «покупцем» товарів/робіт/послуг від фізичної особи-підприємця – позивача.

За правилами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно статті 251 КУпАП (в редакції на час спірних правовідносин) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Натомість, як показали обставини справи, збирання у справі про адміністративне правопорушення доказів у відношенні позивача, а саме акту податкової перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, відбулось за відсутності правових підстав.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, прийнята за наслідком розгляду недопустимих доказів, не може відповідати критеріям правомірності та обґрунтованості.

У зв`язку із чим, є правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову, скасування оспорюваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача згідно пункту 3 частини 1 статті 286 КАС України.

Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

М.П. Коваль