Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: містобудування; архітектурної діяльності
Дата: 22 липня 2026 р.
Справа: №160/26261/24
Суддя: Чередниченко В.Є.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26261/24 (суддя Боженко Н.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
за участю секретаря судового засідання Перетятько К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №160/26261/24 за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, треті особи: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправним рішення, скасування дозволу та припинення права, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України 30 вересня 2024 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач-1), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі – відповідач-2), треті особи: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (далі - третя особа-1), Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-2), згідно з яким, просить:
- визнати протиправним рішення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт №ДП012200803517 03.08.2020 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими торговельними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Свєтлова – вул. Михайла Грушевського у м. Дніпрі»;
- скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №ДП012200803517 03.08.2020 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими торговельними приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 », виданий замовнику будівництва ОСОБА_1 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради;
- припинити право ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими торговельними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Свєтлова – вул. Михайла Грушевського у м. Дніпрі, яке виникло на підставі дозволу на виконання будівельних робіт ДП012200803517 03.08.2020.
В обґрунтування позову зазначено, що спірне рішення відповідача-2, а також наданий на підставі нього дозвіл відповідачу-1 на проведення будівельних робіт є протиправними, оскільки для будівництва у межах історичного ареалу «Центральний» у м. Дніпро забудовником, обов`язковим є отримання дозволу від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на проведення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних, земляних робіт по вул. Свєтлова – вул. Михайла Грушевського у м. Дніпрі, та погодження науково проектної документації «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими торговельними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Свєтлова – вул. Михайла Грушевського у м. Дніпрі» від Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Разом з тим, у порушення вищезазначених вимог законодавства, відповідачем погоджувальні та дозвільні документи від відповідних органів охорони культурної спадщини на проведення земляних та будівельних робіт в історичному ареалі «Центральний» у місті Дніпро, не отримано.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, позов задоволено.
Суд визнав протиправним рішення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт від 03.08.2020 року №ДП012200803517 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими торговельними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Свєтлова – вул. Михайла Грушевського у м. Дніпрі», скасував дозвіл на виконання будівельних робіт від 03.08.2020 року №ДП012200803517 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими торговельними приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 », виданий замовнику будівництва ОСОБА_1 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради та припинив право ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими торговельними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Свєтлова – вул. Михайла Грушевського у м. Дніпрі, яке виникло на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 03.08.2020 року №ДП012200803517.
Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний дозвіл видано ОСОБА_1 в порушення п. 1, 2 ч.4 ст. 37 Закону № 3038-VI, що свідчить про його протиправність.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не врахував те, що дозвіл на виконання будівельних робіт виданий у 2020 році на підставі діючого на той час законодавства, яке не вимагало обов`язкової наявності історико-містобудівельних обґрунтувань щодо об`єкта будівництва; припинити дію зазначеного дозволу може лише орган державного архітектурно-будівельного контролю, інакше це є неефективний спосіб захисту.
У позивача наявне історико-містобудівне обґрунтування щодо об`єкта «Розміщення житлового комплексу з торгівельно-офісними приміщеннями та вбудованим паркінгом» погоджене департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України №330/10/61-13 від 13 лютого 2013 року.
Крім того, відповідно до містобудівних умов та обмежень № 15/29-81 від 10 червня 2020 року, остаточні техніко-економічні показники об`єкта будівництва повинні бути визначені відповідно до вимог чинного законодавства.
За наслідками перевірки позивача проведеної Управлінням ДАБК порушень не встановлено.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що у порушення вимог ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» дозволи органами культурної спадщини щодо проведення містобудівних, архітектурних та інших робіт ОСОБА_1 не надавались.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 18 травня 2006 року Дніпропетровська міська рада та відповідач-1 уклали договір оренди землі, яким земельну ділянку №1210100000:02:376:0069 передано в оренду відповідачу-1 на десять років. В подальшому рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2017 року у справі №200/21296/16-ц визнано продовженим строк дії зазначеного договору на десятирічний термін.
13 лютого 2013 року Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України за №330/16/61-15 затверджено історико-містобудівне обґрунтування на замовлення відповідача-1 щодо розміщення житлового комплексу з торговельно-офісними приміщеннями та вбудованим паркінгом по вул. Світлова – вул. Карла Лібкнехта.
Наказом Міністерства культури, молоді та спорту України (МКМС України) від 03.02.2020 року №478 затверджено межі та режими використання історичних ареалів міста Дніпра, визначені науково-проектною документацією «Історико-архітектурний опорний план. Визначення меж, режимів використання, режимів регулювання забудови історичних ареалів м. Дніпро», розробленою Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр культурної спадщини та культурних цінностей» на замовлення Дніпровської міської ради (далі – НПД м. Дніпра).
Рішенням Дніпровської міської ради «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» від 02.09.2020 року № 84/60 затверджено науково-проектну документацію «Історико-архітектурний опорний план визначення меж, режимів використання, режимів регулювання забудови історичних ареалів м. Дніпра».
10 червня 2020 року Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради за №15/29-81 затверджено містобудівні умови та проектування на об`єкті будівництва: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими торговельними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Светлова – вул. Михайла Грушевського у м. Дніпрі» (далі – Об`єкт будівництва).
29 липня 2020 року відповідач-1 звернувся до відповідача-2 із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на Об`єкті будівництва.
03 серпня 2020 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради видано ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт №ДП012200803517 на об`єкті будівництва.
01 листопада 2021 року Міністерством культури та інформаційної політики України (МКІП України) щодо відповідача-1 складено припис щодо негайного припинення будівельник робіт на спірній ділянці, які виконуються у межах історичного ареалу «Центральний», визначеного НПД Дніпра.
На припис відповідачем-1 подано пояснення від 11 листопада 2021 року, за змістом яких відповідачем-1 дотримано вимог законодавства щодо здійснення спірного будівництва.
Листом МКІП України від 26.03.2024 року №06/14/2741/24 повідомлено, що спірна земельна ділянка розташована в зоні регулювання забудови третьої категорії у межах історичного ареалу м. Дніпра, межі й режими якого визначено відповідно до НПД м. Дніпра.
Правомірність виданого відповідачу-1 дозволу на будівництво є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року №1805-III (далі – Закон №1805-III).
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону №1805-III (в редакції на дату видачі оскарженого дозволу 03.08.2000) та Положення про Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації орган охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій надають погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.
Відповідно до ст. 6-1 Закону №1805-III дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Набуття суб`єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об`єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.
Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI (далі – Закон №3038-VI).
Згідно зі ст. 26 Закону №3038-VI суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Частиною 5 ст. 26 Закону №3038-VI встановлено наступний порядок забудови території:
отримання замовником або проектувальником вихідних даних (якими, в тому числі, є містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки); розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Статтею 37 Закону №3038-VI передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються, серед іншого:
копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;
копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);
проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку.
Видача дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності.
Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №3038-VI та п. 31-2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, яка є замовником; на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт.
Відомості про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт з підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини 6 статті 37 Закону, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.
Дозвіл на виконання будівельних робіт вважається анульованим з дати внесення відомостей про анулювання такого дозволу до Реєстру будівельної діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 32 Закону №1805-III (в редакції на дату видачі оскарженого дозволу 03.08.2000) передбачено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Отже, здійснення будівельних робіт на території історичного ареалу міста за відсутності відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини є порушенням ч. 4 ст. 32 Закону №1805-III.
Відповідно до ч.5 ст.32 Закону №1805-III у межах історичних ареалів населених місць, визначених відповідно до абзацу першого цієї частини, встановлюються такі режими використання: забезпечується збереження характерних архітектурних прийомів/ елементів і типів, габаритів і матеріалу даху; забороняється прокладання нових залізничних чи трамвайних колій, автомагістралей, магістральних трубопроводів, улаштування нових повітряних ліній електропередачі, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, стаціонарних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами.
Забудова територій зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць здійснюється відповідно до визначених або встановлених цим Законом режимів використання.
Згідно із ст. 5 Закону №1805-III, Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №495 від 03.09.2014, до повноважень Мінкульту, належить, серед іншого, видача розпорядження і приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них; здійснення відповідно до закону нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках, об`єктах археологічної спадщини і в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
Відповідно до пунктів 67, 68 Положення Мінкульт видає дозволи на: переміщення (перенесення в інше місце) пам`яток місцевого значення; проведення робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт у межах території, на якій розташовані архітектурні пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою; відновлення земляних робіт, зупинених у зв`язку з виявленням знахідки археологічного або історичного характеру.
Зі змісту наведених правових норм убачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі №640/8728/21 від 31.01.2023 року у справі 320/21836/23 від 21.07.2025 року.
Отже враховуючи те, що відповідно до постанови КМ України від 26.07.2001 року № 878 «Про затвердження Списку історичних місць України» місто Дніпро включене до зазначеного Списку, в межах його зон охорони пам`яток та історичних ареалів населених місць забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах культурної спадщини, зокрема від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.
Проте, зазначеного дозволу на проведення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт у межах історичного ареалу «Центральний» в м. Дніпро забудовником ОСОБА_1 отримано не було.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі про те, що наявність у нього «погодженого для врахування при розроблені проектної документації» департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України історико-містобудівного обґрунтування щодо об`єкта «Розміщення житлового комплексу з торгівельно-офісними приміщеннями та вбудованим паркінгом» №330/10/61-13 від 13 лютого 2013 року, є підставою для задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволені позову, оскільки зазначене історико-містобудівне обґрунтування погоджено для врахування при розроблені проектної документації, що не звільніє забудовника ОСОБА_1 від виконання вимог ч. 4 ст. 32 Закону №1805-III щодо отримання передбаченого законодавством дозволу на проведення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт у межах історичного ареалу «Центральний» в м. Дніпро від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (т.1 а.с.24-34).
Крім того, як правильно зауважив прокурор, на підтвердження своїх доводів щодо незаконного отримання забудовником дозволу на виконання будівельних робіт та їх проведення, припис Мінкульта від 01.11.2021 року №13121/6.11.6 містить вимогу до ОСОБА_1 щодо негайного припинення подальшого проведення будь-яких будівельних та земляних робіт на зазначеному об`єкті (т.1 а.с.21).
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що забудовнику ОСОБА_1 було видано спірний дозвіл на виконання будівельних робіт в порушення п. 1, 2 ч.4 ст. 37 Закону №3038-VI, що свідчить про його протиправність та наявності підстав для його скасування з припиненням права ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку.
Отже, за вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №3038-VI та п. 31-2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, яка є замовником; на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт.
Отже, враховуючи положення зазначеної норми права щодо можливості анулювання дозволу на виконання будівельних робіт на підставі судового рішення, колегія суддів вважає помилковими доводи ОСОБА_1 про те, що припинити дію зазначеного дозволу може лише орган державного архітектурно-будівельного контролю, інакше це є неефективний спосіб захисту позивача.
Щодо доводів позивача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги в тому числі щодо не встановлення Управлінням ДАБК за наслідками перевірки позивача порушень; остаточного визначення техніко-економічних показників об`єкта будівництва відповідно до вимог чинного законодавства, не є доречними і важливими аргументами, оскільки не впливають та не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №160/26261/24 без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 23 липня 2026 року.
Повне судове рішення складено 23 липня 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua