Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №160/34552/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34552/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу в м. Дніпрі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року (суддя Горбалінський В.В.) в адміністративній справі №160/34552/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.11.2025 №0623380704, яким встановлено порушення пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в частині визнання господарських операцій між ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та ТОВ «ГРАНД МАРІН ЮГ», ТОВ «АВИЗО», ТОВ «ПРОМВЕНТИЛЯЦІЯ», ТОВ «ТІРЛОГІСТ» і ФОП ОСОБА_1 такими, що фактично не відбулись, безпідставне віднесення витрат понесених у зв`язку із капітальним ремонтом основних засобів, до складу витрат, віднесення до складу витрат понесених на транспортування ТМЦ без підтверджуючих документів та які, фактично не відбулись, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 8 672 599 грн, в т.ч. за 2019 рік на суму 230 063 грн, за 2020 рік на суму 1 521 865 грн, за 2021 рік на суму 2 272 038 грн, за 2022 рік 709 485 грн, за 2023 рік на суму 1 448 855 грн, за 2024 рік на суму 2 262 306 грн, за 1 кв. 2025 року на суму 227 987 грн і збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ який сплачують інші підприємства на загальну суму 9 892 273,00 грн. в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 1 219 674,00 грн;

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.11.2025 №0623430704, яким встановлено порушення платником податків п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в частині визнання господарських операцій між підприємствами ТОВ «АВИЗО», ТОВ «ПРОМВЕНТИЛЯЦІЯ», ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» такими, що фактично не відбулись, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 739 029 грн, в т.ч. за червень 2023 року на суму 125 322 грн, за липень 2023 року на суму 7 283 грн, за грудень 2023 року на суму 480 001 грн., за лютий 2024 року на суму 1 034 286 грн, за березень 2024 року на суму 92 137 грн період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення: червень 2023 - березень 2024 і збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 173 786 грн 25 коп., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 434 757,25 грн;

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.11.2025 №0624370704, яким встановлено порушення п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, а саме: зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2025 року на суму 151 635 грн;

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.11.2025 №0625222302, яким встановлено порушення п.103.2, 103.4, 103.10 ст. 103, пп.141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме: встановлено, що ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» допущено порушення під час виплати доходів на користь нерезидента SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина), на підставі контракту купівлі-продажу від 03.01.2022 №ІКА5 за надані інжинірингові послуги, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України (код бюджетної класифікації 11020500 - податок на прибуток іноземних юридичних осіб) на загальну суму 203 862 грн, у тому числі: за 2022 рік (перший квартал 2022 року на суму 135 100 грн та четвертий квартал 2022 року на суму 68 762 грн) та в зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем П-К на ПРИБУТОК ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ на загальну суму 221 052,50 (двісті двадцять одна тисячі п`ятдесят дві) грн 50 коп., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 17 190,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправним і скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 17.11.2025 №0623380704, від 17.11.2025 №0623430704, від 17.11.2025 №0624370704, від 17.11.2025 №0625222302.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 24 224,00 грн.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що судом під час винесення рішення у справі порушені норми матеріального права п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 , п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Наголошує, що за результатами оцінки бухгалтерської та податкової документації, баз ЄРПН, свідчать про те, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

З урахуванням викладеного відображення платниками податків в даних бухгалтерського обліку первинних документів, складених за відсутністю в дійсності господарської операції (яка не опосередковувалася будь-яким рухом активів (ані від задекларованих постачальників ані від інших, у т.ч. невстановлених осіб)), є порушенням п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Фактично діяльності позивача, контрагентів позивача та підприємств по ланцюгу постачання, свідчить про здійснення безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції.

Посилається на не надання Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20 - ОПП.

Також посилається на включення контрагентів та підприємств по ланцюгу до переліку ризикових підприємств, рішення комісії.

У ході аналізу баз ЄРПН не встановлено придбання контрагентами та підприємствами по ланцюгу послуг, будівельних матеріалів, товаро-матеріальних цінностей, які б мали відношення до будівництва, ремонту тощо.

У ході проведення перевірки встановлено відсутність походження ТМЦ по ланцюгу постачання, відсутність доказів щодо транспортування ТМЦ, відсутні матеріальні та людські ресурси для здійснення господарської діяльності.

Крім того контрагенти та підприємства по ланцюгу здійснювало роботи на інших об`єктах одночасно з спірними, при відсутності значної кількості основних засобів, людських ресурсів достатніх для виконання такої кількості робіт, матеріально-технічної бази.

Операції з поставки товару реально не виконувались, мали безтоварний характер, не призвели до реальних змін у майновому стані підприємства, відтак не давали підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Тобто фактично безоплатно отримано від невстановленого постачальника вартість будівельних робіт.

Зазначає, що платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента.

Підписуючи договори та одержуючи від постачальника накладні ПАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» знало, що на підставі цих документів ним будуть формуватися дані податкового обліку, а тому повинно було пересвідчитися у тому, що ці документи підписані уповноваженими особами та містять достовірні відомості.

Також скаржник посилається на те, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ «ТІР Логістік» з отримання міжнародних транспортно - експедиційних послуг.

Згідно Договору транспортного експедирування у міжнародних сполученнях № 01/08/23 від 01.08.2023 Приватне акціонерне товариство «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР-ЛОГІСТ», уклади даний Договір транспортного експедирування у міжнародних сполученнях

У первинних документах на перевезення відсутні відомості щодо участі ТОВ «ТІР Логістик» у наданні послуг перевезення.

Крім того ТОВ «ТІР ЛОГІСТІК» долучав до перевезення ФОПів. Разом з тим, зазначений дохід не відображено у податковому розрахунку сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за відповідні періоди.

Отже, за результатами проведного аналізу первинних документів наданих до перевірки, інформації наявної в ІС «Податковий блок», даних ЄРПН встановлено фактичного надавача послуг перевезення вантажів, якими є підприємства та фізичні особи, які наведені вище.

Тобто, фактично підтверджено отримання послуг на загальну суму 12 531 877,53 грн., та віднесення до складу витрат без наявних на те підстав, витрат на загальну суму в розмірі 8 949 108,4 грн.

В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 (ШН 2295016397) з виконання ремонтних робіт обладнання на підставі типових договорів від 10.10.2019 № ИКА-939, від 01.01.2025 № № ІКА47

Приватне акціонерне товариство «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі», та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , уклали Договора про те, що Підрядник з використанням власних та залучених трудових ресурсів, устаткування, обладнання та техніки, зі своїх матеріалів та матеріалів Замовника зобов`язується за завданням Замовника виконати роботи (надати послуги).

Підприємством у перевіряємому періоді при здійсненні ремонтів (поліпшень) господарським (власним) та підрядним способом, віднесено до складу витрат до собівартості вартість ремонтних послуг з ремонту обладнання у сумі - 29 778 676,54 грн, що підтверджується актами виконаних робіт отриманих від ФОП ОСОБА_1 .

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював роботи з ремонту обладнання, устаткування (ремонти насосів, ємностей, вибросита, заміна труб, ремонт трубопроводів, демонтаж складових частин обладнання, ремонт вузлів та агрегатів обладнання, налагоджування, заміна запчастин в обладнанні, тощо).

На об`єктах здійснювались роботи по ремонту та заміни електролінії цеху фруктози (внутрішнє освітлення), заміна насосів, заміна емномстей, які використовуються для переработки крохмалю сирого, заміна мельниці, ремонт 3-х корпусної випарної станції, ремонт вентиляторів, ремонт центрифуг тощо.

Списані до ремонтну запчастини та будівельні матеріали вплинули на збільшення техніко-економічних можливостей обладнання основних засобів та збільшення можливого строку їх експлуатації, то повинні бути віднесені на збільшення балансової вартості враховані у складі вартості необоротних активів.

Крім того, підприємством здійснено ремонт обладнання, фактично, господарським способом, а саме заміна витратних матеріалів, заміна агрегатів, вузлів, тощо на власному обладнанні.

Аналізом наданих до перевірки первинних документів та суті господарських операцій встановлено, що зазначені господарські операції, які обліковувались підприємством як операції з поточного ремонту, фактично є операціями з капітального ремонту основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємства, у зв`язку з наступним.

Метою капітального ремонту є збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання основних засобів, а поточного - одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від їх використання.

Зазначає, що витрати на ремонт, пов`язані з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта, вважаються капітальним і збільшують первісну вартість основних засобів.

В свою чергу, витрати, що здійснюються для підтримання основних об`єктів в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, вважаються поточним ремонтом і включаються до складу витрат звітного періоду.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що визначальною ознакою капітального ремонту є збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта, а поточного - одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного вартість проведеного капітального ремонту ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» повинно бути відображено в бухгалтерському обліку наступним записом: Дт 15 Кт 631 - 29 778 676,54 грн.; Дт 10 Кт 15 - 29 778 676,54 грн.

Перевіркою встановлено порушення ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 29 778 677 грн в т.ч.: за 2019 рік у сумі 1 278 130 грн, за 2020 рік у сумі 5 266 581 грн, за 2021 рік у сумі 6 357 340 грн, за 2022 рік у сумі 3 941 586 грн, за 2023 рік у сумі 5 611 244 грн, за 2024 рік у сумі 6 057 207 грн, за 1 кв. 2025 у сумі 1 266 589 грн.

За період з 01.07.2018 по 31.03.2025 ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі 182 847 000 грн.

Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01.07.2018 по 31.03.2025 встановлено їх заниження на загальну суму 38 727 785 грн в т.ч. за 2019 рік на суму 1 278 130 грн, за 2020 рік на суму 5 266 581 грн, за 2021 рік на суму 6 357 340 грн, за 2022 року 3 941 586 грн, за 2023 рік на суму 8 049 194 грн, за 2024 рік на суму 12 568 365 грн, за 1 кв. 2025 року на суму 1 266 589 грн

Щодо здійснення ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» виплати доходів на користь нерезидента SELNIKEL ENERTI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина), скаржник зазначає, що під час винесення рішення порушені норми матеріального права п.103.2, 103.4, 103.10 ст. 103, пп.141.4.1, 141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового Кодексу України.

Так, ГУ ДПС у Дніпропетровський області не погоджується з даною позицією суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу суду апеляційної інстанції на наступне.

Перевіркою встановлено, що ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» (код ЄДРПОУ 32616426) задекларовано в додатках ПН до рядка 23 Податкових декларацій з податку на прибуток підприємства здійснення виплат нерезиденту доходів із джерелом їх походження з України: SELNIKEL ENERTI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина), отриманих на підставі контракту від 03.01.2022 №ІКА5 в загальній сумі 34 450,00 евро (еквівалент 1 155 216,68 грн) у вигляді інжинірингу.

Перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента встановлено його заниження за період з 01.07.2018 по 31.03.2025 на загальну суму 203 862 грн, в тому числі за 2022 рік на суму 203 862 грн (за І квартал 2022 року на суму 135 100 грн, за IV квартал 2022 року на суму 68 762 грн).

Згідно з вимогами п. 103.1 ст.103 ПКУ застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Крім того, в п.103.2 ст.103 ПКУ зазначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до умов п. 103.4 ст.103 ПКУ підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Вимоги до довідки наведені в п. 103.5 ст.103 ПКУ: довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 103.10 ст.103 ПКУ у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4 ст.103 ПК, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Щодо застосування нульової ставки податку під час виплати доходу нерезиденту SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина): підприємством ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» до перевірки не надано довідку (або її нотаріально засвідченої копії), для підтвердження статусу податкового резидента країни Туреччина, нерезидента SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI, тому податок обчислюється відповідно до положень пп.141.4.2 п. 141.4 ст.141 ПКУ за ставкою 15%.

Таким чином, у зв`язку з ненаданням довідки за звітній період у якому здійснювались виплати (2022 рік) нерезиденту SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина) встановлено заниження податку на доходи іноземних юридичних осіб джерелом їх походження з України в сумі 203 862 грн.

Так, ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає, що судом під час винесення рішення від 18.03.2026 у справі №160/34552/25 порушені норми матеріального права: п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п.103.2, 103.4, 103.10 ст. 103, пп.141.4.1, 141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового Кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що суд при розгляді справи повно, всебічно і об`єктивно дослідив усі обставини у справі, що мають значення для справи, які були підтверджені належними доказами з боку позивача, та які не зміг спростувати відповідач.

Зазначає, що не довів у суді правомірність своїх заперечень на позов. Не надав доказів, які підтверджують його заперечення, та не надав доказів, які спростовують позовні вимоги, доводи, пояснення і докази позивача.

Станом на дату винесення рішення, відповідачем на адресу суду не було надано жодних доказів на підтвердження порушень норм чинного законодавства позивачем при веденні господарської діяльності.

Посилається на те, що апеляційна скарга заявника ґрунтується виключно на припущеннях, повністю дублює пояснення та доводи надані відповідачем у суді, які було всебічно та повно досліджено судом та не містить жодних доказів, якими підтверджується правова позиція відповідача.

Вказує, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому. позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових право в відносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Стверджує, що під час перевірки надав підтверджувальні документи щодо фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами-підрядниками. Всі господарські операції позивача мають реальний характер та підтверджені необхідними первинними документами, оформленими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників і підтверджують товарність виконання між позивачем і контрагентами -підрядникам відповідних господарських операцій.

Факт надання первинних документів під час перевірки не заперечується відповідачем. Зауваження щодо оформлення первинних документів в матеріалах перевірки за матеріалах даної справи відсутні.

Позивач отримав належний економічний ефект у результаті придбання робіт, виконаних контрагентами-підрядниками, що підтверджується прийняттям в експлуатацію об`єкту нерухомого майна - Цеху з виробництва фруктози кристалічної, який можна наглядно побачити. Отже, наявна ознака отриманого економічного ефекту, визначена п.п.14.1.231 ПКУ, а саме створені умови для приросту активів позивача .

Також позивач зазначає, щодо взаємовідносин з ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ», що на виконання вимог п.5.5 Договору ТЕО №01/08/23 від 01.08.2023 (зі змінами до нього, що внесені відповідними додатковими угодами), за фактом надання послуг Експедитором та Клієнтом було складено та підписано Акти надання послуг на кожне перевезення та до яких Експедитор надав Звіти експедитора за календарний місяць, в яких зазначено: перелік актів надання послуг та вартості наданих послуг за цей місяць; номер CMR по який виконувалось перевезення; найменування перевізника (3-я сторона, залучена до перевезення) та державні номери транспортних засобів перевізників, які виконували перевезення згідно з CMR.

Загалом за період з серпня 2023 року по жовтень 2024 року позивач фактично отримав послуги транспортного експедирування у міжнародних сполученнях від Експедитора ТОВ «ТІР- ЛОГІСТ» на суму 21 480 985,93 грн. Витрати на послуги транспортного експедирування у міжнародних сполученнях віднесено на рахунок витрат 93 «Витрати на збут» одночасно з отриманням доходу від реалізації Товарів Покупцю INTERSTARCH s.r.o.. Чеська Республіка за Контрактом №1 від 28.07.2023.

Укладення Договору транспортного експедирування у міжнародних сполученнях № 01/08/23 від 01.08.2023р. з ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ», пов`язано зі здійсненням ПОЗИВАЧЕМ (Продавець) операцій з експорту товару нерезиденту (Покупцю INTERSTARCH s.r.o., Чеська Республіка згідно Контракту №1 від 28.07.2023 року), тобто мало економічну мету, а надані послуги, використанні в господарській діяльності ПрАТ «ТНТЕРКОРН».

Отримання прибутку від здійснення експорту товару (в тому числі і з залученням Експедитора ТОВ ТІР- ЛОГІСТ») підтверджує ділову мету та доводить економічний ефект від здійснення господарської діяльності підприємства.

Позивач не веде облік перевізників, які залучались ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ» до виконання перевезень, оскільки не зобов`язаний це робити згідно з чинним законодавством та не має права втручатися в діяльність іншого суб`єкта господарської діяльності, а тому кількість таких перевізників та вартість послуг ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ» в розрізі кожного перевізника ПОЗИВАЧУ не відома.

Таким чином, посилання в Акті перевірки на підтверджену вартість послуг перевізника за операціями з перевезення вантажів ПрАТ «ІНТЕРКОРН» лише в сумі 12 531877,53 грн. є безпідставним та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Крім того, чинне законодавство не надає контролюючому органу повноважень самостійно визначати обсяг господарської операції, включаючи її вартість.

Так, для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за Договором ТЕО № 01/08/23 від 01.08.2023р. ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ» (Експедитор) має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача (Клієнта). Залучення до перевезення третіх осіб, з якими позивачем не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам законодавства України. Тобто, право на залучення підрядників Експедитором передбачено безпосередньо законом України «Про транспортно- експедиторську діяльність», ст. 932 ЦКУ, а також обумовлене в договорі між «Експедитором» (ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ») і «Клієнтом» (позивачем).

Факт надання послуг підтверджується належним чином оформленими міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR). Факт наявності CMR та ВМД не заперечується відповідачем.

Також, щодо посилання скаржника на те, що операції з ремонту виробничого обладнання, які обліковувались підприємством як операції з поточного ремонту, фактично є операціями з капітального ремонту основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності позивача, проте, позивач не погоджується з такими висновками відповідача.

Факт наявності Актів виконаних робіт не заперечується відповідачем, а навпаки апеляційна скарга, як і Акти позапланової перевірки підтверджують їх наявність. Жодних зауважень до оформлення та змісту Актів виконаних робіт відповідачем в скарзі не наведено.

В апеляційній скарзі, не вказується, в яких первинних документах відповідач міг заміни в конструкції відремонтованих основних засобів позивача, оскільки зміни не вносилися. Заміна проводилася на аналогічні складові елементи, без їх удосконалення. Не зазначений жодний з об`єктів основних засобів позивача, техніко-економічні можливості та/або строк експлуатації якого збільшились в результаті проведених робіт, відсутні порівняння техніко-економічних можливостей та/або строку експлуатації до та після ремонту такого об`єкту. Також відсутнє посилання на джерело інформації, на підставі якої зроблений висновок про те, що «списані до ремонту запчастини та будівельні матеріали вплинули на збільшення техніко-економічних можливостей основних засобів». Отже, зазначене твердження також є безпідставним.

Строк використання основних засобів, що ремонтувались, визначений з урахуванням проведення своєчасного обслуговування, поточних та капітального ремонтів.

Позивач вважає висновки зроблені в апеляційній скарзі про виконання капітального ремонту і, як наслідок, твердження про збільшення внаслідок такого ремонту техніко-економічних можливостей обладнання основних засобів та збільшення можливого строку їх експлуатації хибними, безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам та вимогам нормативно-правових актів і, як наслідок є протиправними.

Щодо посилання в скарзі на П(С)БО 7 «Основні засоби» не відповідає обліковій політиці позивача і не може бути застосоване до господарської діяльності позивача, оскільки документом, що відображає специфіку способів ведення обліку та формування звітності позивачем є «Положення про облікову політику ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі», затверджене наказом Генерального директора № 118 від 29.12.2018р., згідно з яким господарська діяльність позивача здійснюється згідно МСБО 16 «Основні засоби».

Тобто, позивач здійснює ведення бухгалтерського обліку і звітності згідно з МСБО, а не П(С)БО, про що відомо відповідачу.

Так, питання визначення технічних характеристик ознак ремонту, реконструкції, модернізації основних засобів не відноситься до повноважень відповідача, а відноситься до повноважень керівника підприємства. Так, як саме класифікувати видатки, вирішує керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності. Тобто керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх у робочому стані. Здійснення ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх у робочому стані.

Разом з тим у чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт, що надає можливість позивачу включати витрати по ремонту (капітальному та поточному) до поточних витрат.

З аналізу наведених правових положень слідує, що в бухгалтерському обліку заходи на поліпшення та ремонт основних засобів можуть відображатися по-різному. Насамперед, враховується характер проведення останніх та вплив на первісну вартість та первісно очікувані майбутні економічні вигоди від використання цього об`єкта.

Так, витрати, які здійснюються для підтримки об`єкта в робочому стані й отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання включаються до складу витрат поточного періоду на підставі акту виконаних робіт.

Таким чином, поточні ремонти, технічний огляд, технічне обслуговування основних засобів позивача, здійснені контрагентом-підрядником ФОП ОСОБА_1 за договорами підряду № ИКА939 від 10.10.2019 та № ІКА47 від 01.01.2025, були правомірно віднесені позивачем до поточних витрат і правомірно віднесені на собівартість виробництва продукції, що підтверджується відповідачем в Акті перевірки від 16.07.2025 (с. 88) та в Акті перевірки від 11.11.2025 .

Позивач не замовляв розробку проектної документації для виконання робіт контрагентом-підрядником ФОП ОСОБА_1 . Фактично підрядником виконувались ремонтні роботи з метою підтримання експлуатаційних якостей основних засобів, проведення яких є технічним обслуговуванням та поточним ремонтом та не вимагає розробки проекту.

Позивач вважає, що жодним чином не порушував норм п.44.1., п. 44.2, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПКУ і, як наслідок, не визнає скоєння порушення, яке зазначене в апеляційній скарзі, а всі первинні документи, інформація та пояснення, надані під час перевірки відповідачу підтверджують факт того, що позивач жодним чином не занижував податок на прибуток у сумі 5 360 162 грн.

Щодо посилання відповідача на порушення під час виплати доходів на користь нерезидента SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина), позивач зазначає, що висновки скарги зроблені без врахування характеру отриманих позивачем послуг та не відповідають положенням Податкового кодексу України, є хибними і протиправними та спростовуються наступним.

У скарзі відсутнє пояснення до якого саме виду робіт/послуг, які є інжинірингом, слід віднести послуги шеф-монтажу.

Представлена до перевірки довідка Турецької податкової адміністрації від 14.01.2022 відповідає вимогам ст. 103 ПКУ, оскільки видана компетентним органом Турецької республіки та належним чином легалізована.

Таким чином, порушення пунктів 103.2, 103.4, 103.10, пп.141.4.1, 141.4.2 п.141.4. ст. 141 Податкового кодексу України під час виплати доходів на користь нерезидента SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI A.S. за надані послуги відсутнє. Податкове повідомлення-рішення від 17.11.2025 № 0625222302 про не нарахування, не утримання податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України на загальну суму 203 862 грн. є безпідставним, хибним та протиправним, і, як наслідок, підлягає скасуванню повністю.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що документальна планова виїзна перевірка податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, проведена відповідно до підпункту 15.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 17.1, пункту 11.4 статті 17 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків та наказу ТУ ДПС у Кіровоградській області від 30.04.2021 № 519-п. Планова виїзна документальна перевірка приватного акціонерного товариства «Заваллівський графітовий комбінат» (далі ПрАТ «ЗГК») предметно проведена з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.03.2021, іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «ЗГК»:

1. пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134. н. 138.2. пп. 138.3.3 п. 138.3 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями). п. 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.19 за №860/4153, п. 10 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку, 18 «Дохід», п. 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/248, п.2, п.10, п.12 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси», в результаті чого занижений податок на прибуток на загальну суму 278145 грн в т.ч. за 1 квартал 2018 року на суму 190196 грн, 2 квартал 2018 року на суму 74422 грн 3 квартал 2018 року на суму 144 грн 4 квартал 2018 року на суму 635 грн 1 квартал 2019 року на суму 11748 грн;

2. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.3, пп. 138.3.3 п. 138.5 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), п. 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4155, п. 10 Міжнародного стандарт, бухгалтерського обліку 18 «Дохід», п. 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27 248, п.2. п.10 п.12 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 72305 грн, в т.ч. за 1 квартал 2020 року на суму 14461 грн, 2 квартал 2020 року на суму 14461 грн., 3 квартал 2020 року на суму 14461 грн, 4 квартал 2020 року на суму 14461 грн 1 квартал 2020 року на суму 14461 грн;

3. п. 189,1 ст. 139, п. 198.5 ст. 198, пп. «в» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 12.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 191 8899 грн, в тому числі за липень 2017 року на суму 29211 грн, серпень 2017 року на суму 40720 грн, вересень 2017 року на суму 148689 грн, жовтень 2017 року на суму 148142 грн, листопад 2017 року на суму 129210 грн, грудень 2017 року на суму 95532 грн, липень 2018 року на суму 335 грн, грудень 2018 року на суму 400 грн, червень 2019 року на суму 273991 грн, серпень 2019 року на суму 37964 грн, вересень 2017 року на суму 140505 грн, жовтень 2017 року на суму 295 39 грн, грудень 2019 року на суму 1293 83 грн, січень 2020 року на суму 2.19740 грн., лютий 2020 року на суму 109927 грн, квітень 2020 року на суму 1851 грн.

4. п. 198.5 ст. 198. п.201, 10 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) в частині не реєстрації податкових накладних на операції придбання послуг з податком на додану вартість та використаних не у господарській діяльності, на загальну суму ПДВ 1919498,06 грн;

5. п.246.4, п. 246.5 ст. 246 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижений екологічний податок на загальну суму 3613883,76 грн в т.ч. за 3 квартал 2017 року на суму 816132,24 грн, 4 квартал 2017 року на суму 800009,76 грн, 1 квартал 2018 року на суму 632976,12 грн, 2 квартал 2018 року на суму 680324,82 грн, 3 квартал 2018 року на суму 503992.41 грн, 4 квартал 2018 року на суму 180448.38 грн.

7. пп. 252.1.1 п. 252.1, п. 252.2. 252.6. п.252.7. п.252. 14 ст. 252 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижена рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин на загальну суму 156844,21 грн., в т.ч. за 3 квартал 2017 року на суму 82221,78 грн, 4 квартал 2017 року на суму 74622.45 грн;

8. п.3.1 розділу 3 «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині несвоєчасного подання звіту за травень 2016 року граничний термін подання 21.06.2016 фактично по дано 17.08.2016:

Приватне акціонерне товариство «Заваллівський графітовий комбінат» направило заперечення на акт до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, у відповідь ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення рішення, які отримані Приватним акціонерним товариством «Заваллівський графітовий комбінат» від 27.07.2021.

Приватне акціонерне товариство «Заваллівський графітовий комбінат» в порядку ст. 56 ПК України, оскаржило податкові повідомлення рішення до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 28.08.2021 за № 19577/6/99-00-06-02-01-06, скасоване податкове повідомлення рішення № 00028110710 від 21.07.2021.

Рішенням про результати розгляду скарги від 06.10.2021 за № 22722/6/99-00-06- 02-01-06, скасоване податкове повідомлення рішення № 00027780704 від 21.07.2021, на суму 4 517 3 54,70 грн.

Таким чином, після процедури адміністративного досудового оскарження, чинними залишилися податкові повідомлення рішення - рішення № 00027790704 від 21.07.2021, № 00027760704 від 21.07.2021, № 00027750704 від 21.07.2021, № 00027740704 від 21.07.2021, № 00027730704 від 21.07.2021.

Так, предметом спірних рішень є

- податкове повідомлення - рішення № 00027790704 від 21.07.2021 за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних протягом граничного строку.

- податкове повідомлення - рішення № 00027760704 від 21.07.2021 за заниження рентної плати за користуванням надрами.

- податкове повідомлення - рішення № 00027750704 від 21.07.2021 за завищення показників рядка 03 «Різниці, які виникають відповідно до ПКУ» Декларацій з податку на прибуток, що підлягає наступному виправленню платником податку.

- податкове повідомлення - рішення № 00027740704 від 21.07.2021 за порушення віднесення до складу доходів вартість реалізованих ТМЦ, за порушення віднесення витрат до складу собівартості готової продукції.

- податкове повідомлення - рішення № 00027730704 від 21.07.2021 за не нарахування податкових зобов`язань на вартість послуг придбаних з податком на додану вартість та використаних не у господарській діяльності та завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

За положенням підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 ПК України, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпунктом 14.1.138 п. 4.1 ст. 14 ПК України визначено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з пунктом 44.1, 44.2, 44.6 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

За положенням п. 138.1 ст. 138 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Підпункт 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України визначає мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

За приписами п. 189.1 статті 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання..

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За положенням 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За положенням пп. «в» п.200.4 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV), активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі – Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

За змістом п. 1, 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16, від 04 грудня 2025 року у справі № 300/1207/23) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Судами проаналізовано надані сторонами документи на підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентом.

Взаємовідносини між ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та ТОВ «АВИЗО» відбувались на підставі Договору підряду № ИКА395 від 25.03.2019р.

Предметом Договору є Будівельні роботи на об`єкті: «Нове будівництво цеху з виробництва фруктози кристалічної та автомобільних ваг за адресою вул. Маршала Малиновського, 120, 122 в м.Дніпро».

На підтвердження господарських взаємовідносин надано: Договір підряду № ИКА395 від 25.03.2019 з Додатковими угодам №№ 1, 2, 3, 4, 5, та Специфікаціями №№ 1, 2, 3. Акти приймання виконаних будівельних робіт за період з 25.03.2019 по 31.03.2025 з додатками; Банківська виписка за період з 01.07.2018 по 31.03.2025; Оборотна-сальдова відомість по рахунку 631 за липень 2018 р. – березень 2025 р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «АВИЗО»; Податкова накладна з квитанцією № 2.

Взаємовідносини між ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ» відбувались на підставі Договору підряду № ИКА68 від 15.01.2020.

Предметом Договору є Будівельно-монтажні роботи на об`єкті: «Нове будівництво цеху з виробництва фруктози кристалічної та автомобільних ваг за адресою вул. Маршала Малиновського, 120, 122 в м. Дніпро».

На підтвердження господарських взаємовідносин надано: Договір підряду № ИКА68 від 15.01.2020 з Додатковою угодою №1, та Додатками №№ 1, 2, 3. Акти вартості виконання будівельно-монтажних робіт за період з 15.01.2020 по 31.03.2025 з додатками; Банківська виписка за період з 01.07.2018 по 31.03.2025 ; Оборотна-сальдова відомість по рахунку 631 за липень 2018р. – Березень 2025 р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ»; Обороти рахунку 631 за липень 2018р. – березень 2025р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ГРАНДМАРІН ЮГ»; Податкові накладні з квитанцією № 2.

Взаємовідносини між ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та ТОВ «ПРОМВЕНТИЛЯЦІЯ» відбувались на підставі Договору підряду № ИКА679 від 03.08.2020 та Договору на виконання проектної документації № 290621 від 29.06.2021.

Предметом Договору підряду є монтажні роботи по влаштуванню системи кондиціювання на об`єкті Замовника: «Нове будівництво цеху з виробництва фруктози кристалічної та автомобільних ваг за адресою вул. Маршала Малиновського, 120; 122 м. Дніпро».

Предметом Договору на виконання проектної документації є розробка проектної документації системи мікроклімату в приміщенні складу проб цеху з виробництва фруктози кристалічної за адресою: вул. Маршала Малиновського, 120, 122 в м. Дніпро.

На підтвердження господарських взаємовідносин надано: Договір підряду № ИКА679 від 03.08.2020 з Додатковою угодою №1, та Специфікаціями №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; Акти приймання виконаних будівельних робіт з додатком; Банківська виписка за період з 01.07.2018 по 31.03.2025; Реєстр оплат за договорами з ТОВ «НВП «ПРОМВЕНТИЛЯЦІЯ»; Оборотна-сальдова відомість по рахунку 631 за липень 2018р. – березень 2025 р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «НВП «ПРОМВЕНТИЛЯЦІЯ»; Обороти рахунку 631 за липень 2018р. – березень 2025р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «НВП «ПРОМВЕНТИЛЯЦІЯ»; Податкові накладні з квитанцією № 2; Акт приймання-передачі науково-технічної продукції від 02.09.2021р.; Банківська виписка за період з 01.07.2018р. по 31.03.2025р.; Реєстр оплат за договорами з ТОВ «НВП «ПРОМВЕНТИЛЯЦІЯ»; Оборотна-сальдова відомість по рахунку 631 за липень 2018р. – Березень 2025 р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «НВП «ПРОМВЕНТИЛЯЦІЯ»; Обороти рахунку 631 за липень 2018р. – березень 2025р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «НВП «ПРОМВЕНТИЛЯЦІЯ»; Податкові накладні з квитанцією № 2.

Взаємовідносини між ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та ФОП ОСОБА_1 відбувались на підставі Договорів підряду №ИКА939 від 10.10.2019 року та № ІКА47 від 01.01.2025.

Згідно з п.1.1., зазначених договорів підряду, Підрядник на свій власний ризик з використанням власних та залучених трудових ресурсів, устаткування, обладнання та техніки, зі своїх матеріалів та матеріалів Замовника (у випадку, якщо матеріали надаються Замовником) зобов`язується за завданням Замовника виконати роботи (надати послуги): - з ремонту і технічного обслуговування електричного устаткування; - з ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення на об`єктах Замовника за адресою: вул. Сонячна Набережна, 120; 122 в м. Дніпро в об`ємі, вартістю та в терміни згідно з Договірними цінами до даного Договору.

Відповідно до п.6.1., зазначених договорів підряду, Підрядник передає Замовникові виконані підрядні роботи (предмет підряду) за актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в із зазначенням вартості виконаних підрядних робіт. Підписання обома Сторонами Акту форми КБ-2в та довідки КБ-3 підтверджує виконання Підрядником робіт за цим Договором.

На підтвердження господарських взаємовідносин надано: Копія Договору підряду №ИКА939 від 10.10.2019 та Додаткова угода № 1 від 10.10.2019; Додаткова угода № 2 від 30.12.2020; Додаткова угода № 3 від 30.12.2021; Додаткова угода № 4 від 30.12.2022; Додаткова угода № 5 від 29.12.2023. Копія Договору підряду № ІКА47 від 01.01.2025; Додаткова угода № 1 від 01.01.2025; Копія Виписки з ЄДР ФОП ОСОБА_1 ; Копія Витягу з Реєстру платників єдиного податку від 17.09.2019р. №1904613401436; Копія листа ФОП ОСОБА_1 № 12-09 від 12.09.2022; Копія листа ФОП ОСОБА_1 № 15-11 від 15.11.2022; Копія Витягу № 37199 з реєстру платників єдиного податку від 15.11.2022; Копія Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 19.12.2019; Копія банківської виписки, сформованої АТ «Райффайзен Банк» 20.06.2025 щодо розрахунків з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2018 по 31.03.2025; Оборотна-сальдова відомість по рахунку 631 за січень 2019 р. – березень 2025 р. по взаємовідносинам з контрагентом ФОП ОСОБА_1 .

Взаємовідносини між ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та ФОП ОСОБА_1 відбувались на підставі Договору транспортного експедирування у міжнародних сполученнях № 01/08/23 від 01 серпня 2023 року.

Згідно з п.п. 1.1. Договору № 01/08/23 від 01.08.2023, Предметом цього Договору є взаємовідносини Сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, які пред`являються Експедитору Клієнтом.» Відповідно до п.п. 1.2. Договору ТЕО № 01/08/23 від 01.08.2023, «…Експедитор зобов`язується на підставі узгоджених з Клієнтом заявок та за винагороду від свого імені, але за рахунок Клієнта надати або організувати надання визначених цим Договором транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.» Згідно з п.п. 5.5. Договору ТЕО № 01/08/23 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.08.2023), «…За фактом виконання доручення Сторони підписують Акт виконаних робіт (наданих послуг), який є невід`ємною частиною цього Договору. При цьому в Акті виконаних робіт (наданих послуг) Експедитор зобов`язується вказувати номери товарно-транспортних накладних (CMR), відповідно до яких здійснювалося перевезення та найменування перевізника, який його здійснював за дорученням Експедитора. Експедитор складає Акт виконаних робіт (наданих послуг) в двох оригінальних примірниках та надає його Клієнту для підписання. У разі не підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) або відсутності письмової мотивованої відмови Клієнта в підписанні Акту впродовж 7 (семи) робочих днів з моменту його вручення Клієнту, Акт вважається підписаним, суми по цьому Акту погодженими. У разі, якщо Експедитор не вказав в Акті (Актах) виконаних робіт (наданих послуг) номери товарно-транспортних накладних (CMR), відповідно до яких здійснювалося перевезення протягом розрахункового місяця та найменування перевізника (перевізників), який (які) його здійснював (здійснювали) за дорученням Експедитора, то Експедитор зобов`язується на вимогу Клієнта в термін до п`ятого числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим місяцем надавати Клієнту Звіт експедитора з обов`язковим зазначенням в ньому номеру та дати Акту надання послуг, суми Акту надання послуг, найменування перевізника(ів), який(які) здійснював(ли) перевезення за дорученням Експедитора, номеру(ів) товарно-транспортної(их) накладної(их) (CMR) та номеру(ів) транспортного засобу(ів) перевізника(ів), який(які) здійснював(ли) перевезення за дорученням експедитора. Звіт (Звіти) Експедитора є невід`ємною частиною цього Договору.

На підтвердження господарських взаємовідносин надано: Копія договору транспортного експедирування у міжнародних сполученнях № 01/08/23 від 01 серпня 2023 року; Копія додаткової угоди № 1 від 07.08.2023 до Договору транспортного експедирування у міжнародних сполученнях № 01/08/23 від 01 серпня 2023 року; Копія додаткової угоди № 2 від 29.12.2023 до Договору транспортного експедирування у міжнародних сполученнях №01/08/23 від 01 серпня 2023 року; Копія Статуту ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ»; Копія Опису до статуту ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ»; Копія Виписки з ЄДР ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ»; Копія протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ» від 10.09.2018р.; Акти надання послуг, CMR, Перевізників за 2023, 2024 роки; Копія банківських виписок, сформованих АТ «Райффайзен Банк» щодо розрахунків з ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ».

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за вказані послуги.

У постановах від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 27 квітня 2022 року (справа №420/13197/20) Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Отже, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2019 року №804/14/15, від 16 лютого 2021 року у справі № 820/7105/16, від 24 березня 2021 року у справі № 820/2867/16, від 24 лютого 2020 року у справі №440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20, від 08 січня 2026 року у справі № 160/8485/23, від 22 січня 2026 року у справі № 480/11265/23, від 10 лютого 2026 року у справі № 320/28354/24, від 11 лютого 2026 року у справі № 140/6737/22.

Колегія суддів зазначає, що наявні у цій справі копії первинних документів, які скріплені печаткою підприємства, містять реквізити, визначені ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та у відповідності до ст.94 КАС України є належними та допустимими доказами.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, як встановлено судом відповідач не надав належну оцінку наданим позивачем документам, у тому числі у сукупності.

Так, оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Висновки податкового органу ґрунтуються на недостатності первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом та відсутності певних реквізитів у наданих документах.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагента, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту.

Частиною 1-2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надані до суду первинні документи та їх копії які належним чином засвідченні. Відповідач достовірність та відповідність наданих документів не спростував належними та допустимими доказами. З матеріалів справи вбачається, що первинна документація позивачем надавалась під час перевірки. Скаржник у скарзі не зазначає, які саме первинні документи були витребувані та не були надані до перевірки позивачем, а в подальшому надані до суду.

Отже, первинні документи надані до перевірки та суду, оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

Висновки щодо реального виконання господарської операції, що породжує право платника податків на податковий кредит та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року по справі №160/3364/19.

Велика Палата в постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, як вже зазначалось реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Щодо посилання скаржника на те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси контрагента та підприємств по ланцюгу постачання (кількість осіб які працюють та здійснюють господарську діяльність), не дають можливість здійснення господарських операцій, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не пов`язує право платника податку на формування витрат і податкового обліку з податковою дисципліною його контрагентів чи способом організації ними господарської діяльності. Самі по собі такі обставини не свідчать про фіктивність операцій за відсутності доказів узгодженості дій платника з контрагентами або спрямованості правочинів на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27 січня 2026 року справа № 320/37866/24.

Так, недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість надати послуги. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у підприємства матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу, засобів). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу без їх реєстрації. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 640/9476/19.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг (поставки товару для надання цих послуг), обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, від 16 липня 2025 року у справі № 380/26570/23, від 17 вересня 2025 року у справі № 140/7521/24 визначено, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо твердження скаржника про те, що за результатами аналізу інформації наявної в ІКС «Податковий блок» встановлено неможливість підтвердити господарські операції, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Статтею 83 ПК України, визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, серед яких, нарівні з документами, визначеними цим Кодексом, податкова інформація (підпункти 83.1.1 та 83.1.2 цієї статті).

Правила збору, отримання, обробки та використання податкової інформації встановлені нормами статей 72-74 ПК України.

Згідно з пунктом 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

У відповідності з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 цієї статті).

Частинами першою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини 2, 4 цієї статті).

Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС України, зокрема, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18 вбачається, що оцінка судом документів, які надав позивач, здійснюється з врахуванням податкової інформації, на яку посилався податковий орган. Тобто, податкова інформаціє, як зазначалось, враховується в сукупності з іншими доказами про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідач фактично не посилається, які основні чинники та конкретні фактичних обставин та докази, зумовили такі висновки.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем зустрічних перевірок контрагентів позивача та постачальників по ланцюгу постачання.

Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання та підприємств по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19,

Щодо посилання скаржника на «ризиковість» підприємства, не спростовують установлених судами обставин реального руху товарів і фактичного здійснення операцій. Колегія суддів зазначає, що за приписами чинного законодавства, віднесення контрагента до ризикових та зупинення реєстрації ПН/РК такого контрагента, не свідчить про нереальність всіх операцій з таким контрагентом або наявність заборони вести господарську діяльність з таким контрагентом.

Щодо посилання контролюючого органу на здійснення капітального ремонту, колегія суддів зазначає, що вказані посилання є припущенням, які не підтвердженні неналежними та допустимими доказами (зокрема експертних висновків тощо) Так, позивач не замовляв розробку проектної документації для виконання робіт контрагентом-підрядником. Фактично підрядником виконувались ремонтні роботи з метою підтримання експлуатаційних якостей основних засобів, проведення яких є технічним обслуговуванням та поточним ремонтом та не вимагає розробки проекту.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ «ТІР ЛОГІСТ» з отримання міжнародних транспортно - експедиційних послуг, проте, у первинних документах на перевезення відсутні відомості щодо участі ТОВ «ТІР ЛОГІСТ» у наданні послуг перевезення, колегія суддів зазначає, що факт надання послуг підтверджується належним чином оформленими міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR). Наявність CMR та ВМД не заперечується відповідачем.

На виконання вимог п.5.5 Договору ТЕО №01/08/23 від 01.08.2023 (зі змінами до нього, що внесені відповідними додатковими угодами), за фактом надання послуг Експедитором та Клієнтом було складено та підписано Акти надання послуг на кожне перевезення та до яких Експедитор надав Звіти експедитора за календарний місяць, в яких зазначено: перелік актів надання послуг та вартості наданих послуг за цей місяць; номер CMR по який виконувалось перевезення; найменування перевізника (3-я сторона, залучена до перевезення) та державні номери транспортних засобів перевізників, які виконували перевезення згідно з CMR.

Позивач за період з серпня 2023 року по жовтень 2024 рік фактично отримав послуги транспортного експедирування у міжнародних сполученнях від Експедитора ТОВ «ТІР- ЛОГІСТ» на суму 21 480 985,93 грн. Витрати на послуги транспортного експедирування у міжнародних сполученнях віднесено на рахунок витрат 93 «Витрати на збут» одночасно з отриманням доходу від реалізації Товарів Покупцю INTERSTARCH s.r.o. Чеська Республіка за Контрактом №1 від 28.07.2023.

Як правильно зазначено позивачем, останній не веде облік перевізників, які залучались ТОВ «ТІР-ЛОГІСТ» до виконання перевезень.

Відсутність належного оформлення господарських правовідносин з іншими суб`єктами, за наявності інших доказів, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій, та без належного спростування таких підтверджень (зустрічної, фактичної перевірки) не може бути перешкодою для кваліфікації операції як таких, що фактично здійснені. Також, могло мати місце придбання ТМЦ/послуг контрагентами по ланцюгу постачання в інші періоди. Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року справа №120/858/19-а.

Колегія суддів зазначає, що у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Суд зазначає, що лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

Як зазначалось, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагенти, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

Таким чином, у діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум податків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивач під час виплати доходів на користь нерезидента SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина), на підставі контракту купівлі продажу від 03.01.2022 № ІКА5, а саме: за надані інжинірингові послуги, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України (код бюджетної класифікації 11020500 - податок на прибуток іноземних юридичних осіб) на загальну суму 203 862 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні.

Відповідно до підпункту 134.1.3 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є, зокрема, дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного, зокрема, у пункті 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати (пункт 137.3 статті 137 ПК України).

Пунктом 141.4. статті 141 ПК України, передбачені особливості оподаткування нерезидентів.

Положеннями частини 1 зазначеного підпункту передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (абзац б) підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України); роялті (абзац в) підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України); лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди абзац ґ) підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України); інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (абзац к) підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України).

Відповідно до абзацу к) підпункту 141.4.1 пункту 141.1 статті 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні».

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Особливості застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України врегульовано статтею 103 ПК України.

Згідно з пунктами 103.2, 103.3 статті 103 ПК України порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидента із джерелом їх походження з України.

Відповідно до пункту 103.2 статті 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

За визначенням, наведеним у пункті 103.3 статті 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерелом їх походження з України, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 103.5 статті 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Пунктом 103.6 статті 103 ПК України визначено, що у разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов`язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

Пунктом 3.2 статті 3 ПК України передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Матеріали справи свідчать, що ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та компанією SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI A.S. (Туреччина) укладений контракт № ІКА5 від 03.01.2022, відповідно до якого SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI A.S. здійснено постачання обладнання та виконані послуги з шеф-монтажу та введення в експлуатацію такого обладнання.

Послуги надані в режимі онлайн по письмовим та відео матеріалам, наданим компанією SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI A.S., весь процес вводу в експлуатацію обладнання знято на відео в процесі пуско-налагоджувальних робіт, що підтверджується актом приймання-передачі послуг шефмонтажу та введення в експлуатацію обладнання від 07.11.2022. Вартість наданих послуг становить - 34 450 Євро.

ПРАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» відображена вартість послуг, отриманих від SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI A.S. у додатку ПН до декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік у рядку 5 «Доходи від інжинірингу» та застосована ставка податку 0% згідно з міжнародним договором.

На підтвердження права на застосування ставки податку 0% компанією SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI A.S. до перевірки надана довідка Турецької податкової адміністрації від 14.01.2022.

Відповідно до статті 21 Конвенції між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, яка набула чинності 29 квітня 1998 року:

1. Види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова у попередніх статтях цієї Угоди, підлягають оподаткуванню тільки в цій Державі.

2. Положення пункту 1 не застосовуються до доходів інших ніж доходи від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6, якщо одержувач таких доходів є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій Договірній Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази, і право або майно, у зв`язку з яким одержано доход, дійсно пов`язані з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому випадку залежно від обставин застосовуються положення статті 7 або статті 14.

Довідка від 14.01.2022, видана Управлінням податкової інспекції Коджаелі, про підтвердження податкового статусу нерезидента SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина). Апостильовані, перекладені на українську мову та нотаріально засвідчені.

Ця довідка надавалась контролюючому органу під час проведення перевірки.

Відповідачем не доведено, що на дату виплати доходів компанія SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина) не була резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, та не була бенефіціарними власниками отриманих доходів.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів контролюючого органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальною господарською діяльністю.

Принцип всебічності з`ясування обставин справи вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу сторін стосовно господарських операцій платника податків із кожним окремим контрагентом позивача, навести відповідні аргументи щодо прийняття/неприйняття таких доводів.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постановах від 05 грудня 2023 року у справі № 804/3765/16 та від 18 березня 2025 року у справі № 500/1744/24, від 16 квітня 2026 року у справі № 320/54865/24, вирішальним є встановлення фактичної ролі нерезидента у фінансовій операції, наявність у нього права та можливості самостійно розпоряджатися отриманим доходом, а також відсутність обов`язку подальшого транзитного перерахування коштів третім особам.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність не утримання позивачем податку з доходів нерезидентів SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина) в розмірі 15% та відсутність підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб частині, що стосується SELNIKEL ENERJI ISI HAVA TEKNIKLERI ANONIM SIRCETI (Туреччина).

Таким чином, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно було складено спірні податкові повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту постанови.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров