Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №160/6298/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6298/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернівецької митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року (суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі за позовом Товариста з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» звернулось до суду із адміністративним позовом до Чернівецької митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці №UA408000/2025/000036/2 від 03.02.2025 про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA408020003963U2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що

відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності. Декларантом надіслано лист ТОВ «ТД «АЛЬФАТЕХ» від 03.02.2025 № 03/01-2025-1, в якому зазначено, що надано всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть. Враховуючи, що на вимогу митного органу додаткові документи не надано, а подані разом з митною декларацією документи не спростовують встановлені розбіжності та невідповідності, відповідно до ч.6 ст.54 МКУ заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» (покупець) та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку продукції № TRI-0307.

Пунктом 1 контракту передбачено, що продавець продасть, а покупець купить на умовах FOB Qingdao (ІНКОТЕРМС 2010) шини вантажні (товар), у асортименті і кількості, зазначених у відповідних специфікаціях (специфікації), які є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до пункту 2 контракту кількість товару погоджується сторонами та зазначається у відповідних специфікаціях до цього контракту.

Пунктом 3 контракту визначено, що ціна на товар встановлена в доларах США за 1 штуку, погоджується сторонами на кожну партію, що вказується у відповідних специфікаціях до цього контракту. Орієнтовна сума контракту складає 15000000 доларів США. Сума контракту може бути змінена додатковими угодами до цього контракту.

Згідно з пунктом 4 контракту умови поставки погоджуються специфікаціями на кожну партію окремо, відповідно до Інкотермс 2010. Міжнародні правила тлумачення торгових термінів - Інкотермс 2010 мають обов`язковий характер для сторін у рамках цього контракту.

Пунктом 8 контракту встановлено, що на відвантажений товар, продавець надає покупцеві в електронному форматі такі документи: комерційний інвойс; пакувальний лист; коносамент.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту на поставку продукції № TRI-0307 від 03.07.2023 компанією TRIANGLE TYRE CO. LTD було здійснено поставку товарів.

03.02.2025 позивачем було подано до Чернівецької митниці електронну митну декларацію № 25UA408020003963U3, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту) та для підтвердження заявленої вартості товару позивач надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із застосуванням інформаційних технологій, митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності.

Декларанту сформовано електронне повідомлення, в якому зазначено, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: у п.5 контракту від №TRI– 0307 від 03.07.2023 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості пакування та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано; інвойс від 02.11.2024 №12242003857-5/4757-2 виставлений на суму 184083,47 дол. США. Специфікація №2/5 від 02.11.2024 до цього інвойсу виставлена на суму 32152,8 дол. США, на яку і здійснюється митне оформлення даної декларації. Відповідно до гр.44 МД до митного оформлення надано Специфікація №12 від 30.07.2024 в редакції додаткової угоди №1508/1 від 15.08.2024 (на суму 566596,4 дол. США) та Специфікація №13 від 23.09.2024 (на суму 373891,10 дол. США). Ні інвойс від 02.11.2024 №12242003857-5/4757-2, ні специфікація №2/5 від 02.11.2024 не містять посилання на ці специфікації або додаткову угоду. Враховуючи те, що відповідно до попередніх митних оформлень в рамках цього контракту на одну специфікацію може бути укладено декілька додаткових угод, неможливо точно зазначити, що товар постачається саме за цими специфікаціями; специфікація №12 від 30.07.2024 в редакції додаткової угоди №1508/1 від 15.08.2024 (на суму 566596,4 дол. США) та специфікація №13 від 23.09.2024 (на суму 373891,10 дол. США) до контракту №TRI– 0307 від 03.07.2023 передбачають 100% передоплату. Загальна сума по цих специфікаціях становить 940487,5 дол. США. Інвойс від 02.11.2024 №12242003857-5/4757-2 виставлений на суму 184083,47 дол. США, в ньому також передбачена наявність 100% передоплати. В платіжних інструкціях №177 від 13.08.2024, №181 від 03.09.2024, №187 від 09.10.2024, №189 від 21.10.2024, №195 від 05.11.2024,№199 від 13.11.2024 та №206 від 25.12.2024 в гр.70 «Призначення платежу» крім специфікацій №12 від 30.07.2024 та №13 від 23.09.2024 зазначено ще специфікації №12/1 від 08.08.2024 та №10 від 09.04.2024, які не надано. Загальна сума оплати по контракту від №TRI– 0307 від 03.07.2023 за цими платіжними інструкціями становить 788981,34 дол. США. Враховуючи викладене, відсутнє документальне підтвердження, що здійснена 100% оплата саме за товар, який надано до митного оформлення; рахунок на оплату від 27.01.2025 №96 та довідка від 27.01.2025 №27.01/25-19 містять відомості щодо розподілу експедиторського обслуговування на до/після кордону України. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Виникає питання щодо документального підтвердження зазначених відомостей. Документів, які б підтвердили безпосередньо вартість та критерій розподілу даної послуги на до/після кордону України, не надано; в CMR від 27.01.2025 №4562 перевізником зазначено «CATENA TRANSPORT LLC». Рахунок на оплату від 27.01.2025 №96 та довідка від 27.01.2025 №27.01/25-19 виставлені ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді». Документів від перевізника до експедитора не надано. Так, відсутнє документальне підтвердження умов надання послуг, їх вартості та розрахунків між експедитором та перевізником, що можуть вплинути на числове значення експедиційно-транспортних витрат, як складової митної вартості; копія митної декларації країни відправлення від 02.11.2024 №420420240000331822 містить відомості щодо ціни за кілограм товару, тоді як в інших документах ціна товару виставлена за штуку. Згідно ч. 2, 3 ст. 53 МКУ та враховуючи положення пп. 1 ч.5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень експедиційно-транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар); виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товару та умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).

03.02.2025 ТОВ «Торговий Дім «Альфатех» листом № 03/02- 2025-1 було надано відповідь, в якій позивач просив завершити митне оформлення товарів на підставі частини 1 статті 57 Митного кодексу України та повідомив, що надані всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надаватись не будуть.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Чернівецькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA408000/2025/000036/2 від 03.02.2025.

Так, у рішенні зазначено, що в митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість за МД №UA100110/2025/520870 від 28.01.2025 «Шини пневматичні гумові, нові, для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121:265/70R19.5-18PR TR657 143/141J -13 штук, індекси навантаження та швидкості -143/141J, модель -TR657.335/80R20MPT 18PR TRY66 149K -196 штук, індекси навантаження та швидкості -149K, модель -TRY66.Тогова марка: TRIANGLE . Виробник: TRIANGLE TYRE CO., LTD. Країна виробництва: CN». Рівень митної вартості 3,0157 $/кг (або 38,8306 $/шт). Поставка товару здійснюється в наближений час, на однакових умовах поставки, з однаковою торговою маркою, від одного виробника та з однаковою країною походження. Розрахунок: 38,8306 $/шт*1082шт= 42014,7092$

Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Суд першої інстанції установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Аргументи митного органу щодо наявності розбіжностей, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними виходячи з наступного.

Так, рахунок-фактура (інвойс) від 02.11.2024 №12242003857-5/4757-2 містить посилання на контракт від 03.07.2023 № TRI-0307, в рамках виконання якого здійснювалась поставка товару.

У своїй сукупності із наданими документами, рахунок-фактура (інвойс) від 02.11.2024 №12242003857-5/4757-2 дає можливість встановити до поставки якої саме партії товару він відноситься. Надані документи, такі як рахунок-фактура та пакувальний лист мають однаковий реєстраційний номер та дату їх складання, а саме від 02.11.2024 №12242003857-5/4757-2, що вказує на оформлення вказаних документів в рамках поставки однієї партії товару.

Спростовуючи доводи митного органу про те, що платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою суд першої інстанції правильно зазначив, що в специфікаціях №12 від 30.07.2024, №13 від 23.09.2024 до контракту від 03.07.2023 № TRI-0307 зазначено, що доставка здійснюється впродовж 120 днів після 100% передплати.

Передоплата за товар здійснена платіжними дорученнями №177 від 13.08.2024, №181 від 03.09.2024, №187 від 09.10.2024, №189 від 21.10.2024, №195 від 05.11.2024, №199 від 13.11.2024, №206 від 25.12.2024, які і надано позивачем до митного оформлення та в гр.70 якого вказано документ, на підставі якого проводилось перерахування коштів, а саме, специфікації №12 від 30.07.2024, №13 від 23.09.2024 до контракту від 03.07.2023 № TRI-0307.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Отже, декларант має обов`язок підтвердити оплату товару, що декларується, якщо оплата вже відбулась.

Оскільки, форма оплати за контрактом від 03.07.2023 №TRI-0307 100% передплата, то оплата товару, що декларувався, відбулась. Таким чином, позивач повинен був надати документ, що підтверджує оплату товару на суму, що зазначена в митній декларації.

В митній декларації № 25UA408020003963U3 від 03.02.2025 зазначена загальна вартість товару, що декларувався 32152,80 доларів США. Отже, декларант мав надати документ, що підтверджує оплату 32152,80 доларів США, а відповідно до наданих до митного органу платіжних документів №177 від 13.08.2024 на суму 52000,00 дол. США, №181 від 03.09.2024 на суму 40000,00 дол. США,, №187 від 09.10.2024 40 000,00 дол. США, №189 від 21.10.2024 на суму 50 000,00 дол. США, №195 від 05.11.2024 на суму 212 537,84 дол. США, №199 від 13.11.2024 на суму 247 176,72 дол. США, №206 від 25.12.2024 на суму 147 266,78 дол. США, загальна сума становить 788,981,34 дол. США.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20. Крім того, відповідно до частини 2 статті 53 МК України банківські платіжні документи підтверджують митну вартість товарів лише «якщо рахунок сплачено», тобто їх надання не є безумовним обов`язком декларанта. Позивачем надано платіжні інструкції, які підтверджують факт здійснення оплати за контрактом, що є достатнім для цілей митного оформлення.

Отже, всі надані позивачем як до суду, так і до митного органу документи не містять жодних розбіжностей, надають можливість ідентифікувати найменування, кількість, вартість, порядок та факт поставки товару, а дані, вказані у зазначених документах кореспондуються між собою.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилив зауваження митного органу про те, що митна декларація країни відправлення від 02.11.2024 №420420240000331822 містить відомості щодо ціни за кілограм товару, тоді як згідно з умовами п.3 контракту від 03.07.2023 №ТRІ-0307 ціна виставляється за 1 штуку, оскільки такі відомості жодним чином не свідчать про розбіжності у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах.

Колегія суддів зауважує, що копія митної декларації країни відправлення не є документом, який відповідно до частини 2 статті 53 МК України підтверджує митну вартість товарів.

Зазначений документ належить до переліку додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, які можуть бути витребувані лише за наявності розбіжностей у документах, зазначених у частині 2 статті 53 МК України. Різниця в одиницях виміру ціни (за кілограм у декларації країни відправлення та за штуку в інших документах) пояснюється різними стандартами оформлення митних декларацій у різних країнах і не свідчить про наявність розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання відповідача на митну декларацію країни відправлення є безпідставними.

Крім того, митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є обов`язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.

Отже, як свідчать встановлені обставини справи, по суті вказані відповідачем зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів.

Щодо зауважень митного органу до транспортної складової, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов Контракту товар поставляється на умовах FOB Qingdao згідно з Інкотермс-2010. Умови поставки узгоджуються специфікаціями на кожну партію (пункт 4).

В специфікаціях сторонами погоджено умови поставки FOB Qingdao (Інкотермс 2010), місце призначення - Україна.

Згідно із базисом поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Отже, ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, документами на підтвердження витрат на транспортування можуть бути не лише транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як слідує з матеріалів справи 01.03.2019 між позивачем та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді» (виконавець) укладеного договір №01039-30 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, пунктом 1.1 якого передбачено, що виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Пунктом 2.1.2 цього договору виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові робот та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

Таким чином умовами договору №01039-30 від 01.03.2019 передбачена можливість залучення експедитором до перевезення вантажу третіх осіб, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати транспортно-експедиторських послуг замовнику.

Так, «CATENA TRANSPORT LLC», зазначене в СМR від 27.01.2025 №4562, оскільки, дане товариство було залучене експедитором ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді» для перевезення товарів автомобільним транспортом.

Отже відповідачем не спростовано відсутність договірних відносин щодо перевезення вантажу безпосередньо у позивача з «CATENA TRANSPORT LLC», а, тому у розпорядженні позивача не можуть перебувати документи, що підтверджують вартість перевезення безпосередньо від означеного товариства.

Крім того, відповідно до довідки №27.01/25-19 від 27.01.2025 ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді» повідомив, що морський фрахт за межами митної території України: Циндао, Китай - Констанца, Румунія для ТОВ «ТД «АЛЬФАТЕХ», м. Дніпро 1*40НС контейнер № 8110118944562 складає 132 538,45 грн. без ПДВ. Навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України (Констанца, Румунія) - 17 084,56 грн. без ПДВ. Оформлення ВМД (за межами митної території України) - 6 288,80 грн. без ПДВ. Організація локального обслуговування контейнеру в порту вивантаження Констанца, Румунія - 4 192,53 грн без ПДВ. Експедиторська винагорода (на території України) - 5 462,87 грн., включаючи ПДВ 20%. Міжнародне автоперевезення за межами території України: Констанца, Румунія - п.п. Порубне, Україна - 50 729,61 грн. без ПДВ. Міжнародне автоперевезення по території України: п.п. Порубне, Україна - Підгороднє, Україна - 83 431,35 грн без ПДВ. Транспортно-експедиційне обслуговування на території України -4 192,53 грн, включаючи ПДВ 20%.

Митним органом також не заперечується надання відповідних документів.

Таким чином, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, висновки митного органу в цій частині є необгрунтованими.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватись розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватись будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватись розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Втручання митного органу у приватно-правові відносини сторін договору про транспортно-експедиторське обслуговування є виходом за межі повноважень митного органу.

З урахуванням викладеного колегія судів констатує, що скаржником не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В свою чергу, зі змісту матеріалів справи вбачається, що наданих позивачем документів було достатньо для визначення митної вартості товарів і цей перелік відповідає правилам частини 1 статті 53 МК України. Таким чином, доводи скаржника про необхідність застосування другорядного (резервного) методу для визначення митної вартості товару, свого підтвердження не знайшли.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.

При цьому, наявність у системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 27 лютого 2025 року по справі №300/784/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд першої інстанції першої інстанції правильно не прийняв посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення Чернівецької митниці №UA408000/2025/000036/2 від 03.02.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров