Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №160/36549/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36549/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року в адміністративній справі №160/36549/25 (головуючий суддя першої інстанції - Савченко А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 24.12.2025 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 16.09.2025 року та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, про відсутність підстав для перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки. Головне управління зазначає про наявність підстав для відмови у призначенні пенсії за віком з подальшим перерахунком із застосуванням показника середньої заробітної плати, що передує року звернення згідно Закону №1058, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах (Список №2) відповідно до Закону №1788.

Позивач подала відзив на скаргу, в якому просила вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 30.11.2015 року, отримує пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону №1788, обчислену відповідно до Закону №1058, що підтверджується листами ПФУ від 04.12.2025 року та від 15.10.2025 року, та проти чого не заперечує адвокат.

Після досягнення 60-річного віку позивач 16.09.2025 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, якою просила перевести на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 04.12.2025 року повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки. Зокрема зазначив про відмову у призначенні пенсії за віком з подальшим перерахунком із застосуванням показника середньої заробітної плати, що передує року звернення згідно Закону №1058, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах (Список №2) відповідно до Закону №1788.

Вважаючи протиправною відмову в переведенні та перерахунку пенсії, позивач оскаржила таку відмову до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до приписів частини третьої статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Вказані норми свідчать, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу з 30.11.2015 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону №1788, обчислену відповідно до Закону №1058.

Вказані обставини позивачем не спростовано.

Колегія суддів звертає увагу, що Законом №1788 позивачу встановлено лише право на пенсію за віком із зменьшенням пенсійного віку. Обрахунок такої пенсії за віком проводиться відповідно до вимог Закону №1058.

Згідно із заявою від 16.09.2025 року позивач просила перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що заява позивача від 16.09.2025 року та вимоги позову про призначення пенсії фактично стосуються призначення того самого виду пенсії - пенсії за віком, яка вже була призначена у 2015 році та перераховувалась відповідно до Закону №1058.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058 передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.

Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, яка вже була призначена їй у 2015 році, такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058 та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2022 -2024 роки.

Аналогічні правові висновки наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 року у справі №185/1473/17, від 15.05.2020 року у справі №334/13/16-а, від 27.03.2020 року у справі №335/8983/17, від 10.04.2019 року у справі №336/372/16-а, від 12.11.2024 року у справ №420/22192/23, від 23.10.2024 року у справі №300/5450/23, від 04.03.2026 року у справі №560/19837/24.

З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні позивачу пенсії за віком на загальних підставах відповідно за Законом№1058 і перерахунку у зв`язку з цим розміру пенсії, є законною та обгрунтованою.

Враховуючи те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до вимог статті 317 КАС України слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року в адміністративній справі №160/36549/25 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року в адміністративній справі №160/36549/25 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак