Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №644/6989/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/6989/25 Головуючий І-ї інстанції – Шевченко С.В.

Провадження № 33/818/1004/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Гури В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Прудникова Я.В. на постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 26.07.2025 року о 17 год. 08 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку № 4-А по пров. Миру у м. Харкові з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтіннія пальців рук, запаху алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 7510 або в медичному закладі у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Індустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзізахисник Прудников Я.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою направити справу про адмінстративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на новий розгляд.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та посилається на те, що справу було розглянуто у відсутність ОСОБА_1 та його захисника. Про існування оскаржуваного рішення ОСОБА_1 стало відомо випадково 18.02.2026 року, коли він потрапив у ДТП, де працівниками поліції йомубуло повідомлено, що постановою Індустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року його було позбавлено права керування ТЗ.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що 03.12.2025 року ним було подано до районного суду заяву про вступ у справу у якості захисника та надання доступу до матеріалів справи у підсистемі «Електронний суд».Однак, подана заява залишилась поза увагою суду першої інстанції, оскільки доступу до матеріалів судового провадженян він так і не отримав, як і жодного виклику до суду, у зв`язку із чим вважає, що у даному випадку мало місце порушення прав ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адмінстративної відповідальності, оскільки він фактично був позбавлений права на професійну правничу допомогу.

Мотиви суду

Враховуючи, що справу було розглянуто у відсутність ОСОБА_1 та його захисника, а матеріали судового провадження не містять даних щодо отримання останнім копії судового рішення, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити клопотання захисника та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року.

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Прудников Я.В., будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи (довідки про доставку судових повісток-повідомлень у додаток «Вайбер», а.с.39, 40), до апеляційного суду не з`явились. Будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення судового розгляду від ОСОБА_1 чи сторони захисту також не надходило.

Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 та його захисник є ініціаторами апеляційного перегляду постанови судді.

Апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не виявила належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з`являється до апеляційного суду. Незацікавленість у розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.

Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється саме за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Приймаючи рішення про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що останній, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, клопотань про відкладення судового розгляду від нього не надходило.

Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна за таких підстав.

Як убачається з матеріалі справи, після її надходження у провадження судді Індустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року, справу було призначено до розгляду у судові засідання 07.10.2025 року, 04.12.2025 року та 05.02.2026 року.

При цьому, судом першої інстанції вживалися заходи щодо сповіщення ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду щляхом направлення йому судових повісток за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення, та за наявним у справі номером мобільного телефону. Судова повістка, направлена ОСОБА_1 у додаток «Вайбер» була отримана ним 10.08.2025 року (щодо судового засідання, призначеного на 07.10.2025 року об 11 год. 00 хв., а.с.11), а також 22.10.2025 року (щодо судового засідання, призначеного на 04.12.2025 року о 12 год. 45 хв., а.с.19). Водночас, судові повістки, направлені поштою, повернулись до суду не врученими з відміткою «Укрпошти» «адресат відсутній за вказаною адресою» (щодо судових засідань, пизначених на 04.12.2025 року та на 05.02.2026 року, а.с.20-21, 22-23)

Разом із тим, як встановлено судом та зазначається захисником в апеляційній скарзі, адвокат Прудников Я.В. 03.12.2025 року звернувся із заявою, отриманою районним судом 04.12.2025 року, в якій, зокрема, просив надати йому доступ до матеріалів судового провадження у підсистемі «Електронний суд». (а.с.21а)

Разом із тим, ані з матеріалів справи (подана захисником заява не містить резолюції судді), ані зі змісту оскаржуваної постанови не убачається, яким саме чином відреагував суд першої інстанції на вище зазначене звернення адвоката.

Стаття 268 КУпАП закріплює фундаментальні права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Порядок ознайомлення з матеріалами справи регламентовано розділом Х Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.

Згідно з пунктом 2 розділу Х Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України ознайомлення з матеріалами справи (кримінального провадження) проводиться виключно у приміщенні суду, протягом усього робочого часу суду та у присутності працівника апарату суду.

Однак, із початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної система (ЄСІТС) з`явилась додаткова можливість ознайомлення з матеріалами справи без обмеження у часі доби та необхідності витрачати час на візит до суду, оскільки доступ для ознайомлення можливий через підсистему «Електронний суд».

У разі надходження заяви учасника справи про ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через систему Електронний суд, суд, який отримав таку заяву, забезпечує сканування відповідних матеріалів справи у паперовій формі, що перебуває у такому суді, та долучення їх до матеріалів електронної судової справи. У разі відсутності відповідного клопотання учасника справи суд забезпечує сканування матеріалів справи в паперовій формі та долучення їх до матеріалів електронної судової справи з урахуванням наявних у суді можливостей.

При цьому, з матеріалів справи не убачається, що адвокату була надана реальна можливість ознайомитися з матеріалами до початку судового розгляду, якою він не скористався.

З урахуванням цього слід визнати, що доводи захисника у цій частині заслуговують на увагу, так як судом першої інстанції фактично було залишено поза увагою подане ним клопотання про надання матеріалів справи на ознайомлення у електронному варіанті, у зв`язку із чим ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто, фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, апеляційний суд убачає підстави для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови судді Індустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року внаслідок істотного порушення процесуальних прав ОСОБА_1 відповідно до ст.268 КУпАП.

Разом з цим, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в його діях наявний склад інкримінованого йому правопорушення.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, як встановлено апеляційним судом, 26.07.2025 року о 17 год. 08 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку № 4-А по пров. Миру у м. Харкові з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтінні пальців рук, запаху алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 7510 або в медичному закладі у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №403353 від 26.07.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 26.07.2025 року об 17 год. 35 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_2 були виявлені ознаки сп`яніння:запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 26.07.2025 року, згідно якого огляд у зв`язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук) за допомогою Драгер Алкотест 7510 не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;

- рапортом поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Чапського А. від 26.07.2025 року щодо обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;

- письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 ,підписаному ним особисто 26.07.2025 року о 17 год. 40 хв., відповідно до якого він зобов`язується не сідати за кермо ТЗ до повного протверезіння та зникнення ознак сп`яніння.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, підстави його зупинки співробітниками поліції, а також факт відмови від проходження огляд уна стан алкогольного сп`янвння у встановленому законом порядку за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Так, згідно відеозапису події,що мала місце 26.07.2025 року, убачається, що причиною зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 стало повідомлення на лінію 102 від невідомої жінки, зареєстроване за №9595, відповідно до якого водій транспортного засобу Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , може перебувати у стані алкогольного сп`яніння. Аналогічні обставини зупинки авто ОСОБА_1 зафіксовано і у рапорті поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Чапського А. від 26.07.2025 року. (а.с.7)

Надалі, в процесі спілкування, співробітниками поліції було виявлено у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`янінн, про що йому було повідомлено, та запропоновано пройти відповідний огляд як на місці зупинки транспортног засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест, так і у медичній установі. Також, роз`яснено наслідки відмови від проходження такого огляду, зокрема, положення п.2.5 ПДРУ.

ОСОБА_1 , поспілкувавшись деякий час по телефону, врешті зазначив, що не довіряє ані результатам Драгера, ані аналізам (огляду у лікарні), у зв`язку із чим відмовився від обох запропонованих поліцією варіантів огляду.

Водночас, відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито, проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Відеозапис долучено до матеріалів судового провадження.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників та приходить до висновку про необхідність застосування до нього виду адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.

Зазначений вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатні відомості щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норми процесуального права, з ухваленням нової постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Прудникова Я.В. задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргузахисника Прудникова Я.В. задовольнити часткоово.

Постанову суддіІндустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати на винести нову постанову.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. (Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, Код класифікації доходів бюджету: 21081100, Призначення платежу *;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Штраф (як засіб процесуального примусу) накладений на ___________(ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується штраф), за рішенням №_/_/__).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесятп`ять) гривень 60 коп. (шістдесят копійок) (Отримувач коштів; ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 379 93783, Банк отримувача: Казначейство України, Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106. Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, стягнутий з ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору) )

Роз`яснитиОСОБА_1 , що штраф повинен бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик