Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №953/11386/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/11386/25 Головуючий 1-ї інстанції – Губська Я.В.

Провадження № 33/818/818/26

Категорія: ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Гури В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Федоренка Ю.М. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 05 січня 2026 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,–

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 16.10.2025 року о 12 год. 30 хв. в м. Харкові, по вул. Генерала Удовиченка, 206, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП.

Крім того, 16.10.2025 року о 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Генерала Удовиченка, 206, у м. Харкові, будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 05 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130. ч.5 ст.126 КУпАП, та, з урахуванням ч.2 ст.36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років, без конфіскації транспортного засобу, та стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисникФедоренко Ю.М. просить постанову судді, як незаконну та необгрунтовану, скасувати, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції було грубо порушено право ОСОБА_1 на захист. Так, ним (захисником) неодноразово було направлено до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи шляхом надання доступу до справи у системі «Електронний суд», однак, її матеріали не відображались у системі, у зв`язку із чим ознайомитись із ними було неможливо.

Попри неодноразові звернення у телефонному режимі до помічника cудді, доступ до матеріалів судового провадження наданий не був.

Звертає свою увагу, що його робоче місце знаходиться у м.Одеса, через що прибути до м.Харків для ознайомлення з матеріалами справи також не виявилось за можливе.

Вказує, що огляд ОСОБА_1 як діючого військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, в той час як поліцейські, склавши щодо нього протокол за ч.3 ст.130 КУпАП, фактично вийшли за межі своїх повноважень, не викликавши на місце події співробітників ВСП.

Крім того, ОСОБА_1 не були роз`яснені його права (ані усно, ані письмово), так як протоколи були складені у його відсутність.

Також, на його думку, у протоколі, складеному щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП, стаття ПДРУ, яку нібито він порушив, не відповідає фабулі правопорушення, викладеної у протоколі. Як зазначено, ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками наркотичного сп`яніння, що, у його розумінні, якщо є вже встановленим фактом, то підпадає під п.2.9а ПДРУ, який забороняє керування ТЗ у стані, зокрема, наркотичного сп`яніння.

Водночас, за змістом складеного протоколу, ОСОБА_1 також відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тому, вважає, що у протоколі вказані дві взаємовиключні фабули подій, які підпадають під різні пункти ПДР України.

Мотиви суду

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Федоренко Ю.М., будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи (довідка про доставку судової повістки повідомлення у додаток «Вайбер», а.с.84; трекінг поштового відправлення, а.с.85-86), до апеляційного суду повторно не з`явились. Будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення судового розгляду від ОСОБА_1 чи сторони захисту також не надходило.

Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 та його захисник є ініціаторами апеляційного перегляду постанови судді.

Апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не виявила належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з`являється до апеляційного суду. Незацікавленість у розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.

Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється саме за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Приймаючи рішення про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, суд першої інстанції виходив із того, що останній, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, клопотань про відкладення судового розгляду від нього не надходило. При цьому, захисник Федоренко Ю.М. тричі звертався до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи та попри неодноразово відкладені судові засідання, жодних заперечень чи пояснень від нього також не надійшло.

Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна за таких підстав.

Як убачається з матеріалі справи, після її надходження у провадження судді Київського на районного суду м.Харкова, справу було призначено до розгляду у судові засідання 13.11.2025 року, на 05.01.2026 року

При цьому, даних про сповіщення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 13.11.2025 року, матеріали справи взагалі не містять, в той час, як згідно зворотнього повідомлення, яке повернулось до суду 06.01.2026 року, судову повістку щодо судового засідання, призначеного на 05.01.2026 року, отримав батько ОСОБА_1 , при чому, також 06.01.2026 року. (а.с.57)

Разом із тим, як встановлено судом та зазначається захисником в апеляційній скарзі, адвокат Федоренко А.М. неодноразово звертався до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи у електронному варіанті у системі «Електронний суд». (а.с. 20-21, 26-27, 41-42, 49, 50-51, 53-54), в яких він просив, зокрема, перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду у паперовому вигляді.

Стаття 268 КУпАП закріплює фундаментальні права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Порядок ознайомлення з матеріалами справи регламентовано розділом Х Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.

Згідно з пунктом 2 розділу Х Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України ознайомлення з матеріалами справи (кримінального провадження) проводиться виключно у приміщенні суду, протягом усього робочого часу суду та у присутності працівника апарату суду.

Однак, із початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної система (ЄСІТС) з`явилась додаткова можливість ознайомлення з матеріалами справи без обмеження у часі доби та необхідності витрачати час на візит до суду, оскільки доступ для ознайомлення можливий через підсистему «Електронний суд».

У разі надходження заяви учасника справи про ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через систему Електронний суд, суд, який отримав таку заяву, забезпечує сканування відповідних матеріалів справи у паперовій формі, що перебуває у такому суді, та долучення їх до матеріалів електронної судової справи. У разі відсутності відповідного клопотання учасника справи суд забезпечує сканування матеріалів справи в паперовій формі та долучення їх до матеріалів електронної судової справи з урахуванням наявних у суді можливостей.

Згідно резолюції cудді на заяві захисника щодо надання доступу до справи у системі «Електронний суд», поданої ним вперше 13.11.2025 року, убачається «надати доступ до матеріалів». (а.с.20) Усі наступні заяви, які захисник продовжував подавати, вочевидь, через відсутність такого доступу, залишились без уваги суду.

При цьому, з матеріалів справи не убачається, що адвокату була надана реальна можливість ознайомитися з матеріалами до початку судового розгляду, якою він не скористався.

З урахуванням цього, слід визнати, що доводи захисника у цій частині також заслуговують на увагу, так як судом першої інстанції фактично було залишено поза увагою подане ним клопотання про надання матеріалів справи на ознайомлення у електронному варіанті, в той час як ОСОБА_1 взагалі не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, у зв`язку із чим фактично був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто, фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин апеляційний суд убачає підстави для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 05 січня 2026 року внаслідок істотного порушення процесуальних прав ОСОБА_1 відповідно до ст.268 КУпАП.

Разом з цим, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в його діях наявний склад інкримінованих йому правопорушень.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП настає за умови вченення дій передбачені частиною першою цієї статті, особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню.

Поняття повторності визначено в п.2 ч.1 ст.35 КУпАП.

Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне вчинення протягом року будь-якого з порушень, передбачених ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, серед яких визначено керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, а також керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Так, як встановлено апеляційним судом, 16.10.2025 року о 12 год. 30 хв. в м. Харкові, по вул. Генерала Удовиченка, 206, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» водій ОСОБА_1 відмовився. ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП.

Зазначена кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП підтверджується постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 19 лютого 2025 року, яка набрала законної сили 04.04.2025 року, у справі №953/1149/25, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що мало місце 22.01.2025 року, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. (а.с. 6-8)

Також, постановою судді Крюківського районного суду м.Кременчука від 19 травня 2025 року, яка набрала законної сили 30.05.2025 року, у справі №537/2882/25 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що мало місце 26.04.2025 року, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. (а.с. 10-15)

Крім того, 16.10.2025 року о 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Генерала Удовиченка, 206, у м. Харкові, будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №484948 та серії ЕПР1 №484961 від 16.10.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 , окрім протоколів, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозаписів, долучених працівниками поліції до протоколів про адміністративні правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколах події та обставини правопорушеннь з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 16.10.2025 року о 12 год. 30 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння:звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 6 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Йовика В. від 16.10.2025 року щодо місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5110740 від 01.07.2025 року за ч.4 ст.126 КУпАП, відповідно до якої 01.07.2025 року о 07 год. 38 хв. в м.Харків, вул.Ньютона,107, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 346L, н.з. НОМЕР_2 , з ознаками ДТП та будучи позбавленим права керування;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 6 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Йовика В. від 16.10.2025 року щодо місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що захисником в апеляційній скарзі не спростовується сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також його зупинка співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 як діючого військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, наявного відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції по АДРЕСА_1 . Під час спілкування з поліцейськими останній дійсно не заперечував, що є військовослужбовцем та, водночас, не вказував, що виконує будь-яке службове завдання, а також не надавав жодного документу для огляду, який би підтверджував зазначені обставини. Разом з ОСОБА_1 перебував його товариш та чоловік похилого віку, якого вони погодились підвезти.

Наявну у матеріалах справи копію посвідчення НОМЕР_3 , видане 25.04.2024 року, апеляційний суд приймає до уваги. Водночас, зазначений документ не дає можливості апеляційному суду достеменно встановити, що на час вчинення правопорушення ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби.

Разом із тим, копію довідки №2263 від 10.07.2024 року, виданої т.в.о. начальника відділення кадрової роботи секції персоналу штабу майором ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.08.2023 року по теперішній час, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вона датована 10.07.2024 року, в той час, як подія мала місце 16.10.2025 року, тобто, не охоплює проміжок часу, зазначений у складеному протоколі.

Будь-яких інших документів, які б беззаперечно підтверджували, що на час вчинення цього адміністративного правопорушення ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби стороною захисту не надано, а матеріали справи їх не містять.

З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд звертає свою увагу на положення статті 15 КУпАП, згідно якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При цьому, виклик на місце події співробітників ВСП (Військової служби правопорядку), як на тому акцентує свою увагу адвокат, не блокує і не зупиняє роботу інспекторів патрульної поліції, оскільки повноваження складати протокол за ст.130 КУпАП (у даному випадку) належать виключно уповноваженим посадовим особам Національної поліції. Факт присутності або відсутності ВСП на місці події не є підставою для закриття справи чи уникнення особи від відповідальності.

Таким чином, доводи захисника про порушення порядку направлення та проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем,та який повинен був проводитись у відповідності до ст.266-1 КУпАП посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорушення у Збройних Силах України, а не працівниками поліції, апеляційний суд не приймає та вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства стороною захисту.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права (ані усно, ані письмово), так як протоколи були складені у його відсутність, є неспроможними та спростовуються зібраними матеріалами, зокрема, даними відеозапису, згідно якого останньому були роз`яснені його права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 ознайомився зі змістом складених протоколів, самостійно виявив бажання їх прочитати для перевірки зазначених у них даних, а також отримав їх копії.

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито за допомогою технічного засобу б/к 472247, та проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Вказаний відеозапис долучений до матеріалів судового провадження.

Разом із тим, складені щодо ОСОБА_1 протоколи підписані останнім власноруч, без зауважень та будь-яких пояснень по суті інкримінованих йому правопорушень. (а.с.1, 20)

Аргументи адвоката про те, що у протоколі, складеному щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП, стаття ПДРУ, яку нібито він порушив (п.2.5), не відповідає фабулі правопорушення, також не є слушними.

Так, частина 1 статті 130 КУпАП (Кодексу України про адміністративні правопорушення) містить кілька самостійних складів правопорушень, об`єктивна сторона яких порушень відрізняється.

Основними самостійними складами за ч. 1 ст. 130 КУпАП є, зокрема, керування транспортними засобами в стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного, або під впливом ліків, що знижують увагу та швидкість реакції), а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння (відповідно до встановленого порядку).

При цьому, у разі порушення водієм п.2.5 ПДРУ, у протоколі поліція зазвичай фіксує як ознаки сп`яніння, так і сам факт відмови. Однак, у постанові суду вказується саме порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху — відмова від проходження огляду на вимогу поліцейського.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушенняможе бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії такої службової особи, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатні відомості щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 та п.2.1а Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, та його винуватості.

Разом з тим, положеннями ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених, зокрема, ст.126 цього Кодексу, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня його вчинення, а відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №484961 від 16 жовтня 2025 рокуподія правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, мала місце 16.10.2025року. Таким чином, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі за ч.5 ст.126 КУпАП щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників та приходить до висновку про необхідність застосування до нього, виду адміністративного стягнення, у межах санкції ч.3 ст. 130 КУпАП, а саме штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 10 років.

На думку апеляційного суду, зазначений вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норми процесуального права, з ухваленням нової постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, із закриттям провадження у справі за ч.5 ст.126 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Федоренка Ю.М. задовольнити частково.

Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 05 січня 2026 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати та винести нову постанову.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 гривень (п`ятдесят одну тисячу гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу. (Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, Код класифікації доходів бюджету: 21081100, Призначення платежу *;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Штраф (як засіб процесуального примусу) накладений на ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується штраф), за рішенням №_/_/__).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. (шістдесят копійок) (Отримувач коштів; ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України, Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106. Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, стягнутий з ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Роз`яснитиОСОБА_1 , що штраф повинен бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик