Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №390/1630/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

Справа № 33/4809/342/26 Головуючий у суді І інстанції: Бойко І.А.

Категорія: ст.130 КУпАП Доповідач в суді ІІ - інстанції: Бондарчук Р.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року. Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Бондарчук Р.А.,

з участю:

представника особи, яка притягається до відповідальності -

адвоката Мотальової-Кравець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький апеляційну скаргу адвоката Мотальова-Кравець В.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого

ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

Згідно постанови суду 30.05.2026 о 01.00 год., ОСОБА_1 по вул. Центральній, 100, в с. Бережинка, керував транспортним засобом «Renault Scenic», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі адвокат Мотальова-Кравець В.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, є неправомірними.

Доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .

До складеного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відповідних доказів, що відображають об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, а тому з урахуванням вказаного рішення ЄСПЛ можна вважати, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи.

Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

З урахуванням того, що факт перебування у стані алкогольного сп`яніння не доведено, є підстави вважати протокол недійсним, висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 є помилковим, а отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, як документ, що засвідчує факти неправомірних дій і є основним джерелом доказів, складається по встановленій формі і повинен містити дані, необхідні для розгляду справи по суті, зокрема суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за вказане правопорушення. Відсутність у протоколі обов`язкових реквізитів, перелік, яких міститься у ст. 256 КУпАП, або їх невідповідність вчиненому правопорушенню, не тільки обмежує права особи, відносно якої складається протокол, регламентовані ст. 268 КУпАП, а й унеможливлює розгляд справи.

Відповідно до протоколу ЕПР1 № 679237 від 30.05.2026 року зазначено, що 30.05.2026 року, о 01.00 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Натомість, відео з боді камери починається о 00:30:21 год., в томй час коли автомобіль перебував в нерухомому стані, кінець відео о 01:31:26 год.

Таким чином, о 01:00:00 год. 30.05.2026 року ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, що і підтверджується відповідним відео з боді камери.

Подія, яка зафіксована відеозаписом, не відповідає суті правопорушення, викладеній в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679237 від 30.05.2026 року, адже не зафіксовано хто саме був за кермом, момент керування водієм та момент зупинки. Відео розпочинається з того, що поліцейський спілкується з декількома особами, яких не видно на відео, а чутно лише голоси о 00:30:21 год., що не узгоджується з іншими доказами у справі, а саме протоколом, в якому зазначено, що водій керував саме о 01:00:00 год., що унеможливлює детально відновити послідовність подій.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять суттєві недоліки та не можуть вважатися правомірними доказами:

1. Запис розпочато після ймовірної зупинки авто, тому неможливо перевірити чи були законні підстави для зупинки, чи керував саме ОСОБА_1 авто, відсутні докази на підтвердження факту фіксації вчинення правопорушення на нагрудну камеру;

2. Не зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння саме в медичному закладі;

3. Акт огляду на стан сп`яніння не містить підпису уповноваженої особи, яка його склала;

4. Протоколом визначено час керування авто 01:00 год., при цьому запис відео починається о 00:30 год., що суперечить обставинам події;

5. Права, передбачені статтею 268 КУпАП і статтею 63 Конституції України, не були роз`яснені ОСОБА_1 у встановленому порядку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляції, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції – залишити без змін, з таких підстав.

В суді апеляційної інстанції адвокат Мотальова-Кравець В.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Також на підставі поданих додаткових пояснень та наявної апеляційної скарги просила закрити провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).

Відповідно до ст. 266 КУпАП, водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно з вимогами п.п 6, 7 Розділу 1 Інструкції 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 6 Розділу 2 Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

При цьому, вина ОСОБА_1 у вчиненні в правопорушення підтверджується доказами, які суд дослідив під час розгляду адміністративної справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 679237 від 30.05.2026, яким підтверджується, що саме 30.05.2026 о 01.00 год. по вул. Центральній, 100, в с. Бережинка, мало місце правопорушення, яке ставиться в вину ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду в умовах закладу охорони здоров`я;

- відеозаписом на DVD-R диску, на яких зафіксовано спілкування працівника поліції з водієм зупиненого транспортного засобу. Так в ході спілкування працівника поліції встановлено особу водія ОСОБА_1 . Виявивши ознаки алкогольного сп`яніння поліцейський запропонував ОСОБА_1 відповідний огляд. На відеозаписі містить відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. На численні пропозиції пройти огляд на визначення стану сп`яніння в умовах закладу охорони здоров`я, ОСОБА_1 відмовився сідати до транспоного засобу працівників поліції тим самим відмовився від проведення огляду.

Оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази, апеляційний суд погоджується з висновком судді районного суду про те, що дії працівника поліції є правомірними і відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а протокол про адміністративне правопорушення щодо наявності в діях ОСОБА_1 порушень вимог 2.5 ПДР України складений відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

А тому, факт порушення п. 2.5 ПДР - є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та наступає незалежно від того чи особа перебували в стані сп`яніння чи ні, оскільки законодавцем чітко передбачено імперативний обов`язок водія проходження відповідного огляду.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт керування

ОСОБА_1 транспортним засобом «Renault Scenic», державний номер НОМЕР_1 , а також факт відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є закінченим правопорушення з моменту відмови водія від проходження такого огляду незалежно від підстав такої відмови.

Доводи апеляції про недоведеність факту керування транспортним засобом є такими, що не знайшли своє підтвердження та спростовуються відеозаписом наявним в матерілах справи на якому зафіксовано пояснення, як інспектора поліції так і

ОСОБА_1 про керування ним транспортним засобом.

При цьому на відеозаписі ОСОБА_1 не заперечував наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння.

А тому, вказані дії ОСОБА_1 утворюють самостійний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

При цьому, ОСОБА_1 мав можливість пройти відповідний огляд як на місці зупинки так і в умовах закладу охорони здоров`я.

Доводи апеляції про те, що на відеозаписі не зафіксовано факт відмови від проведення огляду в умовах закладу охорони здоров`я є такими, що не знайшли своє підтвердження та спростовуються відеозаписом наявним в матеріалах справи відповідно до якого працівник поліції на протязі тривалого часу пропонує ОСОБА_1 пройти огляд в умовах закладу охорони здоров`я.

Що стосується доводів апеляції про різницю в часі 30 хвилин між фактичним фактом керування та зупинки транспортного засобу та часу керування зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення, який на думку апелянта не відповідає відеозаписами наявними в матеріалах справи.

Так, апеляційний суд звертає увагу, як вже було вище зазначено, в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують ,як факт керування, факт наявності ознак алкогольного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду.

Також, на відеозаписі зафіксовано пояснення ОСОБА_1 , який не заперечував наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння.

А тому ,за наявності вищевикладених підстав різниця в часі 30 хвилин не впливає на наявний склад адміністративного правопорушення.

При цьому, апеляційний суд враховує різницю в часі 30 хвилин з тим, що працівник поліції склав протокол не з часу зупинення ним транспортного засобу, а з моменту фіксування повної відмови водія від проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

За таких підстав, не можуть бути враховані доводи апелянта про розбіжність в часі, який зазначено на відеозаписі боді-камер поліцейського та в часі зазначеному у протоколі. Розходження в часі апеляційний суд розцінює, як можливий технічний збій в роботі електроприладу, пов`язаний з похибкою після розрядки акумуляторів приладу. При цьому, розбіжність у часі вказаному на відеозаписі боді-камери та часі, що міститься у протоколі не може бути підставою для скасування постанови суду, оскільки це логічно пояснюється технічними особливостями роботу пристрою, настройками часу в приладах, які можуть не співпадати з точним часом у зв`язку з некоректною роботою акумуляторної батареї, у разі розряджання якої збивається дата.

Вказана помилка є не суттєвою та жодним чином не впливає ні на процедуру огляду ні на фактичні обставини зафіксовані працівниками поліції та встановлені судом першої інстанції.

За таких підстав, не можуть бути враховані доводи захисника про розбіжність в часі в відеозаписах, оскільки на диску містяться відеозаписи з відео реєстратора, яким можливо встановити факт керування транспортним засобом та боді-камери, на якій міститься процедуру проходження ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння. Розходження в часі апеляційний суд розцінює, як можливий технічний збій в роботі електроприладів, пов`язаний з похибкою після розрядки акумуляторів приладу, або внаслідок переведення часу з режиму зимовий-літній.

В матеріалах справи наявний відеозапис на підставі якого можливо перевірити правомірність та законність дій працівників поліції, а також відповідність вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції.

Перевіркою інформації, яка зафіксована на диску відеозапису апеляційним судом не було встановлено порушень дій працівників поліції, які могли б слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Порушення порядку огляду також не було встановлено.

Враховуючи те, що на відеозаписі повно та чітко зафіксовано відмову

ОСОБА_1 від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння апеляційний суд не має сумнівів стосовно обставин правопорушення викладених у протоколі.

Доводи апеляції про безпідставність зупинки транспортного засобу судом не можуть бути враховано з наступних підстав.

Так як вбачається з відеозапису причиною зупинки було керування транспортним засобом в комендантську годину.

Нормативна база, що надає патрульним право зупиняти транспортні засоби у комендантську годину, складається з трьох ключових нормативних документів:

1. Закон України «Про Національну поліцію» (п.7 ч.1 ст. 35), згідно якого поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. Тобто дана норма визначає, що встановлена комендантська година є офіційним обмеженням руху, а отже – законною підставою для зупинки;

2. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (п.5 ч.1 ст. 8), який надає право військовим адміністраціям запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування. Відповідно військові адміністрації мають право запроваджувати комендантську годину та обмежувати свободу пересування людей і транспорту;

3. Постанова КМУ № 1455, яка затверджує «Порядок здійснення заходів під час запровадження комендантської години». Згідно з ним, патрулі (зокрема поліція) мають пряме повноваження затримувати та перевіряти транспортні засоби, які перебувають на вулицях під час дії обмежень.

Також необхідно зазначити про те, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі наявності інформації, що свідчить про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому ймовірний факт порушення п. 2.5 або п. 2.9 а ПДР може бути самостійним складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

З огляду на викладена апеляційний суд не враховую доводи апеляції про безпідставну зупинку транспортного засобу.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Наявний у справі диск відеозапису є належними та допустимими доказами. Докази на підтвердження протилежного, в матеріалах справи відсутні.

Необхідно зазначити про те, що ОСОБА_1 та його адвокат

Мотальова-Кравець В.Ю. не оспорюють дійсність даних зафіксованих на відеозаписі, а саме факт керування та факт відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Також, на відеозаписі містяться пояснення ОСОБА_1 про те, що останній самостійно підтверджує наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння.

А тому, враховуючи те, що інформація яка міститься на відеозаписі не оспорюється жодними учасниками справи ні в суді першої та апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що докази, які містяться на диску є достатніми та необхідними для встановлення вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи про невідповідність дій працівника поліції вимогам КУпАП не можуть бути враховано, оскільки перевіркою матеріалів справи встановлено, що матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складені у відповідності до вимог КУпАП.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 чітко усвідомлював про складання відносно нього протоколу та про наслідки у разі притягнення її до адміністративної відповідальності, а також мав можливість пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки та і в умовах в закладі охорони здоров`я.

При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим.

Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено.

За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245 КУпАП всебічно, повно, об`єктивно з`ясував всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, безпосередньо у судовому засіданні дослідив докази та обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях

ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, а його винуватість у вчиненні даного правопорушення, підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Мотальової-Кравець В.Ю., яка діє в інтересах

ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Р.А. Бондарчук