Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №404/2929/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/269/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Петров Р. І.

Справа № 404/2929/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника -адвоката Фесенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника -адвоката Фесенко О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16 квітня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, маючого на утриманні 2 неповнолітніх дітей, працюючого керівником ТОВ «Мірана», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 15.03.2026 року, о 01-58 год., керував автомобілем «Mercedes-benz ML 250 CDI», д/н НОМЕР_1 , по вул. Юрія Оліфіренка, 18 в м. Кропивницькому в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатами огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» (тест № 5239 від 15.03.2026 року).

При таких обставинах, постановою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, оголошеними та дослідженими в судовому засіданні.

У апеляційній скарзі захисник Фесенко О.В. просить постанову стосовно ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі закрити.

Захисник вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, не з`ясував усі обставини справи та помилково визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Так в обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що працівниками поліції було порушено вимоги Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735.

Захисник вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що відеозапис має бути безперервним лише під час самого акту «продування» приладу. При цьому саме в цей проміжок часу ОСОБА_1 висловлював незгоду та вимагав госпіталізації для огляду. Вибірковість відеофайлів та ознаки переривання свідчать про приховування поліцейськими процесуальних порушень, що робить відеозапис неналежним доказом, а долучені відеозаписи, надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , підтверджують, що відеофіксація зазначених в протоколі обставин, не здійснювалась, як цього вимагає зазначена Інструкція.

У судовому засіданні ОСОБА_1 наголошував на тому, що він не був згоден з результатами огляду на місці зупинки та вимагав проходження огляду в закладі охорони здоров`я, у чому йому було відмовлено. До найближчого закладу охорони здоров`я доставлено не було.

Також в апеляційній скарзі захисник Фесенко О.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови щодо ОСОБА_1 , посилаючись на те, що нею 24.04.2026 до Кропивницького апеляційного суду через Фортечний районний суд міста Кропивницького скеровано апеляційну скаргу, до якої долучено ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на підтвердження повноважень адвоката у справі про адміністративне правопорушення.

Однак, до електронного суду 08.05.2026 о 09:25 надійшла постанова судді апеляційного суду про повернення апеляційної скарги з додатками у зв`язку з відсутністю витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_1 , а тому вважає, що пропущений строк підлягає поновленню.

При вирішенні клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Виходячи з доводів наведених захисником в обґрунтування поважності пропуску строку на подання апеляційної скарги, в контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови стосовно ОСОБА_1 захиснику адвокату Фесенко О.В. слід поновити.

З`ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Фесенко О.В., які підтримали апеляційну скаргу, допитавши за клопотанням сторони захисту інспектора поліції Шарова Д.В., перевіривши матеріали адміністративної справи та зваживши доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких обставин.

У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

За змістом положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 2.9 а) ПДР України водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи та їх об`єктивна оцінка свідчать про те, що 15.03.2026 року, о 01-58 год., ОСОБА_1 , керував автомобілем «Mercedes-benz ML 250 CDI», д/н НОМЕР_1 24.01.2026 року по вул. Юрія Оліфіренка, 18 в м. Кропивницькому в стані алкогольного сп`яніння.

На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який долучений до протоколу зафіксовано, що у зв`язку з комендантською годиною працівниками поліції був зупинений автомобіль «Mercedes-benz ML 250 CDI», д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки водію ОСОБА_1 поліцейські повідомили причину зупинки транспортного засобу, а саме те, що водій керує транспортним засобом у комендантську годину. Під час спілкування з водієм та перевірки документів працівники поліції запідозрили, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння. На вимогу поліцейських пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер» водій ОСОБА_1 погодився. Після проходження тестування з результатом спеціального приладу, результат якого становить 1,70‰, тобто у водія наявний стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 з вказаним результатом погодився, що також засвідчено його підписом у роздруківці приладу «Драгер» та у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння. Результат тестування не заперечував. Після чого, працівниками поліції було складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

При таких обставинах, апеляційний суд вважає, що висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та його винуватість є правильними і такими, що ґрунтуються на сукупності належних та допустимих доказах по справі а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 615233 від 15.03.2026 (а.с. 3); роздруківкою результату огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» (тест № 5239 від 15.03.2026 року до протоколу серії ЕПР1 № 615233) (а.с 5); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер», який власноруч підписаний ОСОБА_1 (а.с. 4), відеозаписом обставин правопорушення, який міститься у матеріалах справи на СД - диску (а.с.8).

На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який долучений до протоколу, зафіксовано всі обставини цієї справи, які відображають повну картину приводів та підстав для проведення огляду ОСОБА_1 , а також сама процедура його огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому у розумінні положень ст. 251 КУпАП такий відеозапис є належним та допустимим доказом.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно продув прилад «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, але не погоджувався з його результатом про що зазначив у протоколі складеному відносно нього.

Проте, такі доводи апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються відеозаписом наявним у матеріалах справи. Зокрема після тестування на місці зупинки транспортного засобу працівник поліції зазначив про його перебування у стані алкогольного сп`яніння, на запитання «чи погоджується водій з вказаним результатом, ОСОБА_1 беззаперечно відповів – так». Під час роз`яснення поліцейським ОСОБА_1 його прав та підписання протоколу, ОСОБА_1 запитав « ..чи може він зазначити у протоколі свою незгоду», на що поліцейській відповів « можете».

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 жодного разу в голос не зазначає поліцейським своєї незгоди з результатом тестування. При цьому ОСОБА_1 особисто підписав роздруківку приладу «Драгер» з результатом 1.70‰, та акт огляду на стан сп`яніння, чим засвідчив свою згоду з таким результатом.

Допитаний під час апеляційного розгляду інспектор поліції ОСОБА_2 підтвердив обставини зазначені у протоколі та пояснив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений під час комендантської години та також у зв`язку з тим, що були підозри про перебування водія у стані сп`яніння. Водій погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер». Результат тестування був позитивний, з результатом водій погодився у зв`язку з чим відносно водія ОСОБА_1 був складений протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що у рази незгоди водія з результатом тестування йому було б запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я для проведення такого тестування, однак у даному випадку оскільки водій погоджувався з результатом то було складено протокол відносно нього. Щодо неповного відеозапису зазначив, що з метою економії процесуального часу та з метою не перевантаження великою кількістю інформації, відеозаписом фіксується зокрема: факт керування транспортним засобом, тестування водія або його відмова від такого тестування, роз`яснення особі його прав під час складання протоколу.

За результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд з об`єктивністю констатує, що дані протоколу про адміністративне правопорушення, у сукупності з відеозаписом, чітко відображають повну картину фактичних обставин цієї справи, які свідчать про те, що водій ОСОБА_1 15.03.2026 року, о 01-58 год., керував автомобілем «Mercedes-benz ML 250 CDI», д/н НОМЕР_1 , по вул. Юрія Оліфіренка, 18 в м. Кропивницькому в стані алкогольного сп`яніння.

У рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Разом з цим апеляційний суд відмічає, що захисником не надано будь яких переконливих доказів до апеляційної скарги та в суді апеляційної інстанції, які-б могли вплинути на правильність прийнятого районним судом рішення.

Апеляційні доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатом тестування проведеного на місці зупинки транспортного засобу та наполягав на проведенні такого огляду у лікарні – є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються відеозаписом подій. Посилання на те, що вимога ОСОБА_1 про незгоду з результатом була ним озвучена поліцейським під у період часу відеозапис якого відсутній є припущенням. При цьому згода ОСОБА_1 з результатом приладу «Драгер» засвідчена його особистим підписом у роздруківці приладу та акті огляду на стан сп`яніння.

Також є непереконливими доводи захисника про те, що відеозапис має ознаки переривання, як підставу для скасування постанови місцевого суду.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати, розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху, а також з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.

Надані поліцейськими відеозаписи є доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, зафіксовані на технічному носії інформації, а відтак ці докази обґрунтовано враховані судом при винесенні рішення.

В апеляційній скарзі захисника містяться також інші твердження, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Апеляційний суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Будь-яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів, вказували про порушення вимог ст.266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність дій поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно ОСОБА_1 не встановлена.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги адвоката Фесенко О.В. про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутність у матеріалах справи достовірних доказів та необґрунтованість судового рішення, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, під час апеляційного розгляду, а тому законні підстави для скасування постанови судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Фесенко О.В. строк на апеляційне оскарження постанови Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Фесенко О.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов