Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №351/356/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/356/26

Провадження № 22-ц/4808/1197/26

Головуючий у 1 інстанції МАРТИНЮК В. І.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Мальцевої Є. Є.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Снятинського районного суду від 27 квітня 2026 року, у складі судді Мартинюка В. І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що 29.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1557-9576.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 7 800,00 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період 28 днів, комісія за видачу кредиту – 15,00% від суми кредиту, знижена % ставка 1 % в день, стандартна % ставка 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Відповідач порушив умови кредитного договору, не виконав у повному обсязі грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором.

Станом на 15.01.2026, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 29 796,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом –7 800,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 16 926,00 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України – 3 900,00 грн, заборгованість по комісії – 1 170,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №1557-9576 від 29.05.2025, у розмірі 29 796,00 грн та судовий збір.

Рішенням Снятинського районного суду від 27 квітня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість у розмірі 16 770,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1 498,47 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подав апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що 29.05.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1557 9576.

Відповідно до умов кредитного договору: сума кредиту – 7 800,00 грн; строк кредитування – 365 днів; базовий період* – 28 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором 1557-9576 від 29.05.2025, станом на 15.01.2026 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало лише нарахування процентів за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.14. Договору), що погоджений між сторонами. Позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за невиконання/неналежне виконання умов кредитного договору.

Вважає, що ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Зазначає, що чинна норма Закону України «Про споживче кредитування», яка також діяла на дату укладання договору з відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 року, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених статтею 625 ЦК України якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про несправедливість відсотків за користування кредитними коштами та їх невідповідність вимогам законодавства про захист прав споживачів, що є наслідком неправильного застосування норм матеріального права про захист прав споживачів в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1557-9576 від 29.05.2025, в розмірі 29 796,00 грн, що складається з: простроченої заборгованістю за кредитом – 7 800,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 16 926,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 3 900,00 грн, заборгованість по комісії – 1 170,00 грн, а також судові витрати.

ОСОБА_1 правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам частково не відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, на користь позивача слід стягнути 16 770,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7 800,00 грн, та простроченої заборгованості за відсотками, зменшеної судом з огляду на принципи добросовісності, справедливості й розумності, в розмірі 7 800,00 грн та 1 170,00 грн заборгованість за комісією.

З таким висновком суду колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, проте суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)

Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 29.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1557-9576.

За умовами п. 2.2 договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб відкрив кредитну лінію ОСОБА_1 , а останній зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому Договором.

Дата видачі кредиту 29.05.2025, сума кредиту – 7 800,00 грн (п. 4.1, 4.2 Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (п. 4.10 Договору).

Кредит надається строком на 365 календарних днів до 28.05.2026 (п. 4.14 Договору).

Відповідно до п. 4.8 Договору базовий період складає 28 календарних днів.

Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого кредиту (п.4.11 Договору).

ОСОБА_1 29.05.2025 у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовим ідентифікатором Правила відкриття кредитної лінії ТОВ «Укр Кредит Фінанс», Таблицю обчислення загальної вартості кредиту та сам Договір про відкриття кредитної лінії № 1557-9576.

Листом № 19441 від 19.01.2026 ТОВ ФК «Контрактовий Дім», а також довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування сум кредиту № 1557-9576 від 29.05.2025, підтверджено перерахування коштів за Договором № 1557-9576 через систему платежів EasyPay, номер транзакції № 1614904882 на суму 7 800,00 грн.

У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним і відповідачем в установленому порядку недійсним не визнавався.

Таким чином, кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суму отриманих коштів не повернув, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту, що не оскаржується.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1557-9576 від 29.05.2025 заборгованість ОСОБА_2 , станом на 15.01.2026, склала у загальному розмірі 29 796,00 гривень, а саме: основний борг – 7 800,00 грн, залишок відсотків – 16 926,00 грн, залишок відсотків за ст.625 ЦК України 3 900,00 грн, залишок по комісії – 1 170,00 грн, залишок штрафів – 0,00 грн.

Однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо несправедливості нарахованих кредитодавцем процентів, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за кредитом, та їх суперечність ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, у п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Така компенсація є притаманною випадкам невиконання (неналежного виконання) зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.

Разом з тим, за приписами ст. 1048, 1056-1 ЦК України проценти є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.

Отже, до спірних правовідносин не може бути застосовано п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ч. 5 ст. 18 даного Закону містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Тобто, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.

Відповідачем не пред`явлено зустрічної вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними чи їх зміни, зокрема щодо встановленого розміру процентної ставки. ОСОБА_1 як під час укладення кредитного договору так і протягом усього часу його виконання жодних заперечень щодо його умов не заявляв, будь-яких претензій щодо непроведення з ним переддоговірної роботи не мав, незгоду з окремими пунктами кредитного договору не висловлював, не здійснював дій щодо відмови від договору і, відповідно, не вважав договір несправедливим та вчиненим з порушенням принципу добросовісності.

Таким чином, перевіряючи доводи скаржника про неправомірність зменшення судом першої інстанції процентів через їх несправедливий характер та суперечність ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно застосував даний закон, який не підлягав застосуванню у спірних правовідносинах.

Водночас апеляційний суд встановив відповідність нарахованих кредитодавцем відсотків за користування кредитом положенням ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», де встановлено вимоги до реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача. Саме цей законодавчий акт підлягає застосуванню у даній справі.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.

Колегія суддів зауважує, що розмір процентів нарахованих кредитодавцем за користування кредитними коштами у сумі 16 926,00 грн не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, передбачений статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості за нарахованими відсотками відповідач не навів, а також не надав будь-якого власного контррозрахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладено правові висновки про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії строк кредитування за договором становить 365 днів; дата повернення кредиту 28.05.2026 року. Позивачем пред`явлено позов 16.03.2026 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором проведено станом на 15.01.2026 року, з урахуванням відсотків за користування кредитними коштами, а відтак нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону та умовах договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем доведено суму заборгованості за відсотками у розмірі 16 926,00 грн, заявлену у позовній заяві, та така підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення процентів за користування кредитом, безпідставно застосував закон, невірно розрахував заборгованість та стягнув проценти у меншому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене рішення суду, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1557-9576 від 29.05.2025 у розмірі 25 896 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 993,60 грн.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено частково позовні вимоги (87%) та вимоги апеляційної скарги (70%), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 316,28 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2 795,52 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, разом 5 111,8 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Рішення Снятинського районного суду від 27 квітня 2026 року змінити:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 25 896 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 5 111,80 грн витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

Є. Є. Мальцева