Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №345/440/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/440/26

Провадження № 22-ц/4808/1211/26

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Василишин Л.В., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене головуючою суддею Сухарник І.І. 23 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанси» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 через вебсайт creditkasa.com.ua, який належить позивачу, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1375-4110.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 20 000 грн строком на 300 днів із базовим періодом 14 днів та процентною ставкою 2,50 % на день. Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, а також додаткові кошти відповідно до додаткової угоди № 1. Відповідачка частково погашала заборгованість за кредитним договором, однак у подальшому порушила його умови та не повернула кредит і не виконала у повному обсязі інші грошові зобов`язання перед позивачем. Станом на 29.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором становила 133 500 грн, з яких 20 000 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту та 113 500 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Водночас позивачем було прийнято рішення про застосування до відповідачки програми лояльності, яка передбачає часткове списання заборгованості за процентами в сумі 60 000 грн за умови погашення решти боргу в розмірі 73 500 грн.

Зважаючи на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 73 500,00 грн, з яких 20 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 53 500 грн – заборгованість за нарахованими процентами, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду 23 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подала апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення ухваленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Апелянт вказала, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1375-4110 від 03.04.2024 проценти за користування кредитом нараховувалися виключно в межах строку дії договору та відповідно до його умов. Відповідачка не скористалася передбаченим договором правом відмовитися від нього протягом 14 календарних днів з дня укладення, продовжувала користуватися кредитними коштами та здійснювала часткові платежі, що свідчить про прийняття нею умов договору.

Скаржник вважає, що умови щодо розміру процентної ставки не є несправедливими, оскільки були погоджені сторонами та відповідають принципу свободи договору. Крім того, на момент укладення кредитного договору та додаткової угоди діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, а тому встановлена договором ставка не перевищувала допустимого розміру. Апелянт зазначає, що поняття «денна процентна ставка» та «процентна ставка, встановлена договором, яка нараховується на залишок неповерненої суми кредиту», мають різну правову природу та зміст, і не повинні ототожнюватися.

На думку позивача, суд першої інстанції безпідставно застосував денну процентну ставку в розмірі 1 % при перерахунку заборгованості. Також вважає, що поданий розрахунок заборгованості є належним доказом, оскільки містить відомості про суму основного боргу, нараховані проценти, здійснені відповідачкою платежі та залишок заборгованості. Згідно з цим розрахунком, проценти за користування кредитом нараховувалися до 27.01.2025, тобто до закінчення строку кредитування, після чого їх нарахування було припинено.

Станом на 29.12.2025 загальний розмір заборгованості становив 133 500 грн, з яких 20 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, а 113 500 грн – заборгованість за процентами. Водночас представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» повідомила про застосування до відповідачки програми лояльності, яка передбачає списання 60 000 грн нарахованих процентів, у зв`язку з чим просить стягнути 73 500 грн, з яких 20 000 грн – заборгованість за кредитом та 53 500 грн – заборгованість за процентами. При цьому позивач не нараховував ОСОБА_1 проценти відповідно до статті 625 ЦК України, пеню, штрафи чи інші санкції за неналежне виконання умов договору.

Зважаючи на викладене, просить оскаржене рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з мотивів, наведених у клопотанні адвоката Стехнович Г.Б. Так, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги відповідачка отримала в електронному кабінеті 27.05.2026 року, а тому не була позбавлена можливості своєчасно звернутися до адвоката для отримання правничої допомоги та реалізації свого права на захист. Крім того, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що також виключає необхідність його відкладення.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

З урахуванням вказаного, суд здійснив перерахунок заборгованості за кредитним договором, зарахувавши сплачені відповідачкою кошти спочатку в рахунок погашення нарахованих процентів, а решту – в рахунок погашення тіла кредиту. За результатами перерахунку суд встановив, що ОСОБА_1 повністю виконала свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, з огляду на таке.

Суд встановив, що 03.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1375-4110.

Кредитний договір разом із правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики НБУ складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С5296, для підписання Кредитного договору №1375-4110 від 03.04.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

За умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на суму кредиту 20 000 грн, строком кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 2,50 % в день.

12 квітня 2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду (№1) до договору про відкриття кредитної лінії №1375-4110 від 03.04.2024 відповідно до умов якої кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї додаткової угоди: - сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди становить: 17 500 грн; - сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом – 437,50 грн.

Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2 500 грн.

Факт надання позивачем кредитних коштів відповідачці підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту отримувача.

ОСОБА_1 здійснювала оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1375-4110 від 03.04.2024, а саме 8 оплат на загальну суму 39 000 грн (2 500 грн було зараховано на погашення тіла кредиту, 36500грн було зараховано на погашення процентів по кредиту).

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 29.12.2025 загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить: 133 500 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 20 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 113 500 грн.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звертаючись до суду позивач, крім заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 20 000 грн, просив стягнути з відповідачки заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитними коштами у розмірі 53 500 грн, який розраховано за процентною ставкою 2,5 % в день.

Відповідно до ч. 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній з 24 грудня 2023 року (з урахуванням змін, внесених Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Кредитний договір укладений 03 квітня 2024 року, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про споживче кредитування», а отже, на нього поширюються загальні приписи частини п`ятої статті 8 цього Закону щодо граничного розміру денної процентної ставки у 1 %, а не перехідні положення щодо поступового знищення денної процентної ставки, як помилково вважав позивач.

Зі змісту положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розмір денної процентної ставки, передбаченої договором, не узгоджується із розміром денної процентної ставки, передбаченої Законом.

На вказане також звернув увагу суд першої інстанції та провів розрахунок заборгованості з урахуванням згаданих законодавчих обмежень та здійснених відповідачкою на погашення заборгованості платежів.

За результатами розрахунку суд першої інстанції правильно встановив, що платежами від 11.04.2024 на суму 7000 грн, 01.05.2024 – 10 000 грн, 16.05.2024 – 7500 грн, 05.06.2024 -2600 грн, 07.06.2024 – 2000 грн, 08.06.2024 – 1000 грн та 12.06.2024 – 7900 грн відповідачка погасила як нараховані проценти за користування кредитними коштами, так і основну суму заборгованості.

З огляду на встановлені обставини та проведений судом першої інстанції розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором № 1375-4110 від 03.04.2024.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс», доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про споживче кредитування» не оперує поняттям «процентна ставка в день». Законодавцем визначено виключно поняття денної процентної ставки як розрахункової величини, що обчислюється відповідно до формули, встановленої частиною четвертою статті 8 Закон України «Про споживче кредитування», та для якої встановлено імперативне обмеження максимального розміру. Отже, посилання апелянта на розмежування «процентної ставки в день» та «денної процентної ставки» не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду 23 квітня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Л.В. Василишин

Є.Є. Мальцева

Повне судове рішення складено 23 липня 2026 року.