Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №216/9286/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1520/26 Справа № 216/9286/25 Суддя у 1-й інстанції - СТАРТАНОВИЧ Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Щербаня О.С., потерпілого ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого на постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року, якою провадження відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,

закрито за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколу, 12.12.2025 о 7 годин 30 хвилин, м. Кривий Ріг, вулиця Ньютона, 40, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Шкода Октавія», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно, своєчасно не відреагував на зміну дорожньої обстановки і, рухаючи з перевищенням встановленої обмеженні швидкості руху - 60 км на годину, перед початком обгону не переконався, ТЗ рухається по по тій самій смузі, не подав сигнал про намір повороту ліворуч, при виявленні небезпеки своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки, застосував безпідставно поворот руля та допустив зіткнення з автомобілем «Рено Меган», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , після чого здійснив наїзд на перешкоду у вигляді бордюрного каменю.

На думку робітників поліції, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3б,10.1, 12.2,12.4,12,9б),14.2в,10,1 Правил дорожнього руху України.

За результатами розгляду протоколу суддя прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 наведених вище порушень ПДР України, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На вказане рішення потерпілим ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду першої інстанції скасувати та визнати винним ОСОБА_4 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди за ст. 124 КУпАП. Зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам закону. Суд першої інстанції не викликав його в якості потерпілої особи, чим порушив вимоги чинного КУпАП. Вказує, що він виконав всі дії для безпечного повороту ліворуч, а ОСОБА_4 не впевнився в безпеці обгону та скоїв ДТП. Вказує, що ОСОБА_4 привісив швидкість на вказаній ділянці дороги, що підтверджується висновком експертизи.

Крім того, потерпілий просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки суд першої інстанції не повідомив його про дату та час розгляду справи, не залучив в якості потерпілого. Копію постанови отримав лише 05.05.2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Дійсно, суд першої інстанції не повідомив потерпілого ОСОБА_2 про розгляд справи призначений на 24 лютого 2026 року, що підтверджується матеріалами справи, чим позбавив його права надати пояснення, заперечення або інші матеріали.

Таким чином, пропущений потерпілим строк апеляційного оскарження підлягає задоволенню.

Апеляційним судом були виправлені допущені судом першої інстанції порушення, у повній мірі забезпечено право потерпілого ОСОБА_3 на доступ до правосуддя. Йому була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити будь-які клопотання та скористатись всім обсягом прав, передбачених ст. 269 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень п. 2.3б,10.1, 12.2,12.4,12,9б),14.2в,10,1 ПДР України, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та зазначив, що автомобіль «Шкода Октавія» під керуванням водія ОСОБА_1 почав виконувати маневр обгону поліцейського автомобіля «Рено Меган», який рухався у попутному напрямку прямо.

Далі водій автомобіля «Рено Меган», не впевнившись у безпеці маневру почав виконувати поворот ліворуч та проявивши неуважність виїхав на зустрічну смугу для руху по якій рухався ОСОБА_1 , в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

ОСОБА_1 при виявлені небезпеки для руху застосував міри екстреного гальмування, однак зіткнення запобігти не вдалося.

Крім того, суддя зазначив, що водій автомобіля «Рено Меган» увімкнув показник повороту, однак не впевнився при цьому у безпеці маневр та прийшов до правильного висновку, що увімкнення покажчик повороту може сигналізувати про зміну напрямку для руху, однак не надає переваги у русі.

З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Так, відповідно до вимог п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

За таких обставин слід дійти висновку, що при виконанні водієм ОСОБА_5 наведених вимог ПДР України безумовно не відбулась би дорожньо-транспортна пригода, оскільки він повинен був надати перевагу у русі автомобілю під керуванням водія ОСОБА_4 , який вже здійснював маневр обгону та перебував на зустрічній смузі, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом.

Обговорюючи доводи сторони захисту, щодо невизнання та прийняття до уваги висновку експерта наданою під час апеляційного розгляду, слід зазначити наступне.

Відповідно до чинного КУпАП висновок експерта наданий потерпілим був проведений не за рішення суду, тому не може вважатись належним доказом по справі.

Крім того, швидкість руху водія ОСОБА_4 в розглядаємій ситуації не має вирішального значення, оскільки при дотриманні водієм ОСОБА_3 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України він безумовно мав би можливість запобігти настанню даної пригоди, тому для правильного вирішення провадження та встановлення наявності чи відсутності в діях водіїв порушень ПДР України спеціальні знання, які має експерт, не потрібні.

Враховуючи викладене, всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності не доводять вину ОСОБА_4 у порушенні ним вимог п. 2.3б,10.1, 12.2,12.4,12,9б),14.2в,10,1 Правил дорожнього руху України, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги потерпілого не є слушними та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити потерпілому ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 .

Постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя