Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №182/4362/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3159/26 Справа № 182/4362/25 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 Збройних сил України, про встановлення факту спільного проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року Чуприна Т.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 і ВЧ НОМЕР_1 ЗСУ, про встановлення факту спільного проживання однією родиною без реєстрації шлюбу.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду, Чуприна Т.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_4 , подала заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також військову частину НОМЕР_1 зупинити процес виплат по зниклому безвісті та загиблому військовослужбовцю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який з 18 червня 2024 року вважався зниклим безвісті, до ухвалення рішення по справі та набуття чинності рішення щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року заяву ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про забезпечення позову -задоволено; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також військову частину НОМЕР_1 зупинити процес виплат по зниклому безвісті та загиблому військовослужбовцю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який з 18 червня 2024 року вважався зниклим безвісті, до ухвалення рішення по справі та набуття чинності рішення щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати частково, заяву про забезпечення позову забезпечити шляхом зобов`язання зупинити виплату 1/3 частини одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду скасувати, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Як вбачається з позовної заяви, предметом вимог є встановлення факту спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_7 однією родиною без реєстрації шлюбу, який 18 червня 2024 року, під час прийняття ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, загинув. При цьому, як встановлено із змісту поданої позовної заяви, встановлення вказаного факту необхідно позивачці для реалізації права на отримання соціальних пільг, а також відповідних виплат, які пов`язані з загибеллю військовослужбовця.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п. 4 постанови №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Посилання суду першої інстанції в ухвалі про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та навіть унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист оспорювальних прав та інтересів позивачки колегія суду вважає неправильними.

Позивач звернувся до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання однією родиною без реєстрації шлюбу та у справі не розглядається питання виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, а тому вимоги позивача в заяві про забезпечення позову про зупинення виплати грошового забезпечення військовослужбовця зниклого безвісти є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Також застосування заходів забезпечення позову шляхом запинки процесу всіх виплат по зниклому безвісти загиблому військовослужбовцю ОСОБА_7 порушує права відповідачів по справі, оскільки обмежує їх майнові права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 — задовольнити частково.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року — скасувати.

В задоволенні заяви представника ОСОБА_4 — ОСОБА_8 про забезпечення позову - відмовити

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 14 липня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 22 липня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича