Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №243/8995/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3151/26 Справа № 243/8995/25 Суддя у 1-й інстанції - Гончарова А. О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, ппро визнання права власності на недоотриману пенсію та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом .

Позов мотивовано тим, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є спадкоємцем майна, яке належало ОСОБА_2 , 1962 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, спадщина на яку позивач має право, складається з недоотриманої за життя пенсії у розмірі 43045,64 гривень.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності, видане приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Макаревич В.Г., позивач є пережившою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та їй належить частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме складається з недоотриманої за життя пенсії у розмірі 43045,64 гривень. 01 грудня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у сумі 43045,64 гривень, оскільки вказана сума була вказана Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, як недоотримана пенсія з травня 2018 року по жовтень 2018 року. 15 грудня 2021 року позивач отримав рішення про відмову в виплаті недоотриманої пенсії, в якому відповідач вказав, що сума недоотриманої пенсії виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, якщо пенсіонер не отримав її з власної вини. Станом на 01.12.2021 недоотримана пенсія відсутня. В подальшому в грудні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо наявності недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , в період з 1 березня 2016 року по 1 листопада 2018 року. Оскільки раніше відповідачем була надана відповідь лише про наявність недоотриманої пенсії в період з травня 2018 року по жовтень 2018 року. 22 грудня 2021 року позивач отримав відповідь про те, що призупинення пенсії ОСОБА_2 було здійснено на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706, з 01.02.2015. Поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 відбулося з 01.11.2018 на підставі його особистої заяви від 20.07.2018. Загальна сума заборгованості пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 31.10.2018 складає 159821,30 гривень.

Позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності, на недоотриману пенсію в розмірі 159 821 гривень 30 копійок, як об`єкт спадщини за законом, стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману ОСОБА_2 , 1962 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію в розмірі 159 821 гривень 30 копійок, за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2018 року, стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов`язані із сплатою судового збору, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2025 року позов задоволено частково та ухвалено:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на недоотриману за життя пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2018 року в розмірі 159 821,30 грн..

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , недоотриману за життя пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2018 року в розмірі 159 821,30 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять одна грн. 30 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання стосовно судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що за позивачем слід визнати право власності на суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в розмірі 159 821,30 грн. та слід стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману пенсію ОСОБА_2 в розмірі 159 821,30 грн., оскільки 1/2 частку вказаної суми вона успадкувала як спадкоємець за законом та 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу їй належить як тій з подружжя, яка пережила чоловіка ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу, що положеннями частини другої та третьої статті 453-1 ЦПК України передбачено, що стягувач може звернутися до суду із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в разі невиконання боржником судового рішення та виключно за умови відкриття виконавчого провадження. У заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Таким чином, заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення подана передчасно, рішення суду у справі не набрало законної сили, виконавче провадження не відкрито, отже така заява не може бути задоволена.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24.03.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29 листопада 2021 року приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Макаревич В.Г. видане ОСОБА_1 свідоцтво про право власності, тій з подружжя, яка пережила чоловіка ОСОБА_2 , на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з недоодержаної за життя померлого пенсії у розмірі 43 045,64 грн., згідно з довідкою виданою Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області від 20.05.2021 №0580-10-8/19128.

Також, 29 листопада 2021 року приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Макаревич В.Г. видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , 1962 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з 1/2 частки недоотриманої за життя пенсії у розмірі 43 045,64 грн., яка була нарахована померлому, згідно з довідкою виданою Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області від 20.05.2021 №0580-10-8/19128.

01 грудня 2021 року із заявою №13110 щодо виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_1 зі свідоцтвом про право на спадщину на 1/2 частки суми недоотриманої пенсії померлого пенсіонера в розмірі 43045,64 грн.

За результатом розгляду заяви № 13110 від 01 грудня 2021 року та наданих документів, прийнято рішення №914430305592 від 15 грудня 2021 року про відмову у виплаті недоотриманої пенсії відповідно до вимог статті 46 Закону №1058, у зв`язку зі спливом більш ніж три роки з дня смерті ОСОБА_2 до дня звернення за недоотриманою пенсією спадкоємця ОСОБА_1 , недоотримана пенсія відсутня.

Згідно з повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 грудня 2021 року за №21598-21118/Ф-15/8-0500/21, загальна сума заборгованості пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 31.10.2018 складає 159 821,30 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за позивачем слід визнати право власності на суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в розмірі 159 821,30 грн. та слід стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману пенсію ОСОБА_2 в розмірі 159 821,30 грн., оскільки 1/2 частку вказаної суми вона успадкувала як спадкоємець за законом та 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу їй належить як тій з подружжя, яка пережила чоловіка ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу, що положеннями частини другої та третьої статті 453-1 ЦПК України передбачено, що стягувач може звернутися до суду із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в разі невиконання боржником судового рішення та виключно за умови відкриття виконавчого провадження. У заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Таким чином, заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення подана передчасно, рішення суду у справі не набрало законної сили, виконавче провадження не відкрито, отже така заява не може бути задоволена.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Позиція апеляційного суду.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як вбачається із частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, свідчить про те, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім?ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім?ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім?ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім?ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов?язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1227 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту – смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї – спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

Посилання апелянта на те, що члени сім`ї повинні звернутися протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний порядок застосовується виключно до випадків виплати пенсії за місяць смерті та непрацездатним членам сім`ї. У даному ж випадку мова йде не про пенсію як регулярну щомісячну виплату, а про заборгованість, встановлену рішенням суду, яка не була отримана спадкодавицею за життя і яка відповідно до ст. 1227 ЦК України входить до складу спадщини.

Колегія суддів вважає таке твердження необґрунтованим, оскільки воно суперечить природі спадкового права, оскільки після смерті спадкодавця спадкоємець, набуває безпосередньо право власності на грошові кошти, що входять до складу спадкової маси.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач мав би подати заяву про поновлення нарахування пенсії або звернутися до органу Пенсійного фонду.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі заявник.

Посилання апелянта на довідку, в якій зазначено, що сума недоотриманої пенсії нібито є меншою, ніж визначено судом, є необґрунтованим, оскільки розмір грошового зобов`язання Пенсійного фонду України вже встановлений рішенням адміністративного суду та підтверджений іншим судовим рішенням. Орган Пенсійного фонду не уповноважений змінювати судові рішення, коригувати їх або зменшувати суму, визначену судом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу пенсійні виплати ОСОБА_2 за період 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2018 року, на які він мав право за життя, але не отримував через не нарахування цих пенсійних виплат Пенсійним фондом, тому позивач як спадкоємець має право на всю суму недоотриманої пенсіонером пенсії, оскільки суми недоотриманої за життя пенсіонером пенсії входить до складу спадщини.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами та ухвалив рішення, що відповідає вимогам законодавства. Тому доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального права є безпідставними.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області — залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 14 липня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 22 липня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова