Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №204/7066/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4239/26 Справа № 204/7066/25 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 19 грудня 2025 року у складі судді Чудопалової С.В. у цивільній справі № 204/7066/25 за клопотанням ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, –

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2025 року ОСОБА_3 через свого представника — ОСОБА_4 подала через суд клопотання, де боржником зазначила ОСОБА_2 , про визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, обґрунтовуючи це тим, що рішенням районного суду м. Прага Чеської Республіки від 09 травня 2005 року по справі 39 №с 29/2005-22, про пропозицію матері на врегулювання виховання, утримання та врегулювання спілкування затверджено батьківську угоду: неповнолітня ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 передана на виховання та утримання матері на період до та після розірвання шлюбу батьків; батько зобов`язується сплачувати аліменти у розмірі 2 500 чеських крон на місяць, починаючи з 01 травня 2005 року, які батько сплачуватиме матері до 15 числа кожного місяця наперед; таке врегулювання аліментів також стосується періоду після розірвання шлюбу батьків, коли термін сплати аліментів починається з дня набрання законної сили рішенням про розірвання шлюбу; батько має право спілкуватися завжди по суботах і неділях кожного 1-го тижня місяця в присутності матері, завжди з 14:00 до 17:00; мати зобов`язується належним чином підготувати неповнолітню до контакту, місцем прийняття дитини та припинення спілкування є місце проживання матері. Вказане судове рішення набрало законної сили 10 червня 2005 року. Відповідно до розрахунків річних аліментів, боржник – ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2023 року із розрахунку 2 500 чеських крон на місяць згідно рішення районного суду м. Прага Чеської Республіки від 09 травня 2005 року на загальну суму 465 000 чеських крон. Оскільки рішення районного суду м. Прага Чеської Республіки від 09 травня 2005 року на даний час не виконане, заявник вважає, що є наявними підстави для звернення до суду із відповідним клопотанням та реалізації права заявника на отримання усієї належної їй суми аліментів (а.с.1-7).

Ухвалою Чечелівського районного суду м.Дніпра від 19 грудня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 , боржник ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду відмовлено, з підстав того, що заявник не може виступати за цим рішенням іноземного суду стягувачем, адже стягувачем зазначено Міську частину Прага 17, тоді як заявник є лише бенефіціаром з отримання аліментів, з підстав невірного розрахунку заборгованості, адже період, заявлений заявником, тобто, 2022 та 2023 роки, знаходяться поза межами періоду стягнення, оскільки у рішенні суду зазначений період з 2005 року по 2021 рік, та з підстав неповного надання пакету документів, які вимагаються чинним законодавством України для таких клопотань (а.с.109-110).

Не погодившись з ухвалою суду, у січні 2026 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зазначив, що суд першої інстанції підійшов до розгляду клопотання формально, не застосував належним чином міжнародного договору, проігнорував мету законодавства про стягнення аліментів (захист інтересів дитини) та практику Верховного Суду, що призвело до незаконного судового рішення. Просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги клопотання та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення іноземного суду (а.с.113-115).

У травні 2026 року ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника — адвоката Машошину А.О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги ОСОБА_6 , а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на обґрунтованість та законність ухвали суду. ОСОБА_2 наголошує, що клопотання подано ОСОБА_7 вже після досягнення нею повноліття та розрахунок заборгованості зачіпає період її віку після досягнення повноліття, тоді як рішенням іноземного суду передбачені аліментні зобов`язання ОСОБА_2 за період з 01 травня 2005 року по 11 вересня 2021 року, тобто, дня повноліття ОСОБА_8 . Разом з цим заявник пропустила строк пред`явлення до виконання рішення іноземного суду, оскільки таке рішення виконується періодичними платежами, а виконання цього рішення на території України можливо лише протягом строку проведення такого стягнення, тобто, до 11 вересня 2021 року і лише за останні 3 роки, як про це наголосив Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №344/14106/17.

Разом з цим зазначив, що аліменти за рішенням суду було стягнуто на користь Міської частини Праги 17, яка є може бути стягувачем, а доводи скаржника про те, що такий стягувач є формальним, є безпідставним. Скаржником також не надавалось належних завірених доказів про наявність у боржника заборгованості по аліментам, тоді як рішенням іноземного суду передбачено сплату 2500 чеських крон на місяць та відсутні будь-які письмові докази, завірені належним чином про відсутність виконання боржником цього рішення суду.

ОСОБА_2 також наголошує, що заяви про вручення та виконання судового рішення іншої держави від не отримував, оскільки у зазначеному підтвердженні відсутня дата вручення такої заяви, як і відсутнє зазначення, в якій саме частині рішення іноземного суду належить виконати на території України, що не відповідає переліку документів, визначених ч.3 ст. 466 ЦПК України (а.с.142-145).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволення, з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_6 , боржник ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено її право у поданні такого клопотання, відсутні відомості про хоча б часткове виконання рішення суду на території Чехії, розрахунок заборгованості, який не засвідчений та не підписаний, не відповідає періоду стягнення, зазначеному в іноземному рішенні, та подано пакет документів, який не у повній мірі відповідає вимогам ст. 466 ЦПК України.

Колегія судів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням районного суду м. Прага Чеської Республіки від 09 травня 2005 року по справі 39 №с 29/2005-22, про пропозицію матері на врегулювання виховання, утримання та врегулювання спілкування затверджено батьківську угоду: неповнолітня ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 передана на виховання та утримання матері на період до та після розірвання шлюбу батьків; батько зобов`язується сплачувати аліменти у розмірі 2 500 чеських крон на місяць, починаючи з 01 травня 2005 року, які батько сплачуватиме матері до 15 числа кожного місяця наперед; таке врегулювання аліментів також стосується періоду після розірвання шлюбу батьків, коли термін сплати аліментів починається з дня набрання законної сили рішенням про розірвання шлюбу; батько має право спілкуватися завжди по суботах і неділях кожного 1-го тижня місяця в присутності матері, завжди з 14:00 до 17:00; мати зобов`язується належним чином підготувати неповнолітню до контакту, місцем прийняття дитини та припинення спілкування є місце проживання матері. Вказане судове рішення набрало законної сили 10 червня 2005 року.

Відповідно до підтвердження про вручення та виконання судового рішення з метою вимагання аліментів із закордону, виданого районним судом м. Прага Чеської Республіки, судові документи були вручені особисто ОСОБА_2 10 червня 2005 року.

Особа, на користь якої було стягнуто аліменти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто її повноліття, настало ІНФОРМАЦІЯ_3 , в силу ч.1 ст. 34 ЦПК України, та саме в цю дату право на подання вказаного клопотання до суду спливло у стягувача.

У Постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №344/14106/17 зазначено: «Зважаючи на те, що вказане рішення Суду Бендер набрало законної сили 09 грудня 2016 року, а клопотання про його примусове виконання подано до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 26 жовтня 2017 року, тому строк, передбачений статтею 463 ЦПК України 2004 року, заявником не пропущений. Крім того, рішення іноземного суду про стягнення періодичних платежів може бути пред`явлене до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки. Тобто ця норма процесуального права визначає саме строк звернення до виконання рішення суду іншої держави та не стосується періоду, за який стягнуто вказані щомісячні платежі. Враховуючи триваючий характер аліментних зобов`язань і положення статті 463 ЦПК України, право на звернення із клопотанням про визнання і надання дозволу на виконання на території України іноземного судового рішення не обмежується трирічним строком і може бути реалізовано у будь-який час, за який присуджено аліменти».

Колегія суддів відзначає, що Верховний Суд в зазначеній вище постанові підтвердив, що право на звернення із клопотанням про визнання і надання дозволу на виконання на території України іноземного судового рішення може бути реалізовано лише у будь-який час, за який присуджено аліменти, тобто в даному випадку лише до 11 вересня 2021 року, що скаржнико не спростовано жодним допустимим доказом.

З наданих до клопотання документів судом першої інстанції також встановлено, що аліменти були стягнуті на користь стягувача - Міської частини Прага 17, отже саме Міська частина Прага 17 може бути стягувачем у справі, а не бенефіціар з отримання аліментів, що свідчить про відсутність права ОСОБА_6 виступати стягувачем у справі.

Доводи скаржника про те, що саме на її користь такі аліменти і передбачали стягнення та вона є стягувачем у справі, а не формальний стягувач Міська частина Прага 17, колегія суддів також відхиляє, оскільки доказів про виконання чи невиконання боржником рішення суду на території Чехії, де стягувачем є Міська частина Прага 17, скаржником не надавалось як суду першої інстанції, так і при розгляді її апеляційної скарги.

Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що до клопотання додано декларацію конфіденційності і охорони персональних даних, які складені в односторонньому порядку виключно заінтересованою особою - стягувачем. Об`єктивність та достовірність зазначених документів викликає обґрунтовані сумніви, оскільки до клопотання додано не всі документи, які вимагаються чинним законодавством України для таких клопотань.

Так, відповідно до п.4 ч.3 ст. 466 ЦПК України, якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше).

Колегією суддів, стягувачем не надано жодних доказів, що рішення суду не виконано або виконано лише частково на території Чехії.

Також не надано належним чином завіреного розрахунку заборгованості по сплаті аліментів з підписами уповноважених осіб, які б були повноважні складати відповідний розрахунок та підтверджували дійсну наявність у боржника ОСОБА_2 такої заборгованості.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, в будь-якому разі, навіть за наявності заборгованості зі сплати аліментів, для стягнення зазначеної у клопотанні суми заборгованості ч.1 ст. 464 ЦПК України встановлює дві обов`язкові вимоги: така заборгованість повинна утворитись виключно протягом усього строку проведення стягнення, тобто, за період з 01 травня 2005 року по 11 вересня 2021 року; така заборгованість може бути стягнута виключно за останні три роки, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Наданий ОСОБА_7 розрахунок заборгованості містить заявлений до стягнення період, що значно перевищує останні 3 роки, а саме: з 2008 по 2023 роки, що також свідчить про його помилковість та невірність складання з порушенням вимог законодавства, адже з 11 вересня 2021 року ОСОБА_9 повноліття та нарахування щомісячних платежів з аліментних зобов`язань не проводиться за наданим рішенням іноземного суду. Доказів, що таке рішення розповсюджується на період, коли ОСОБА_3 може навчатись у навчальному закладі, що потребує матеріальної допомоги нею не заявлялось та письмових доказів не надавалось.

Колегія суддів наголошує, що рішення іноземних судів визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Так, відповідно до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, заходи, прийняті органами однієї Договірної Держави, визнаються в інших без додаткових процедур, якщо вони відповідають положенням Конвенції. Особа може самостійно або за допомогою адвоката звернутися до українського суду з клопотанням про визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні. У визнанні та виконанні може бути відмовлено тільки у випадках, визначених у пункті 2 статті 23 Конвенції.

Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми також передбачає можливість визнати та виконати рішення щодо опіки над дітьми, а також містить положення щодо порядку подання документів та вимоги до них. Так, заявник подає перелік документів, зазначених у статті 13 Конвенції до Міністерства юстиції України, яке визначено Центральним органом із застосування в Україні Європейської конвенції 1980 року. Документи повинні бути складені українською мовою або супроводжуватися перекладом українською мовою з урахуванням заяви України до статті 6 Конвенції. Відмова у визнанні та виконанні можлива, якщо не дотримано положень Конвенції, з урахуванням статей 8, 9 та 10.

Колегія суддів зазначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто, серед джерел доказів, відповідно до статті 76 ЦПК України, крім іншого, є висновок експерта.

Приведені в апеляційній скарзі доводи скаржника колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не впливають на законність постановленої ухвали судом першої інстанції, оскільки ґрунтуються на незгоді скаржника з висновками суду першої інстанції та переоцінкою обставин та доказів, чому судом першої інстанції надана належна правова оцінка.

Наведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а також не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 19 грудня 2025 року— залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “14” липня 2026 року.

Повний текст постанови складено в строк “23” липня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров