Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №607/14703/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2026 Справа №607/14703/26 Провадження №3/607/4370/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Тернопіль» Філії «ЛОКОМОТИВНА КОМПАНІЯ» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та обіймає посаду помічника машиніста тепловоза дільниці експлуатації локомотивів (м. Тернопіль), РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає в АДРЕСА_2 , не працює, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

01.07.2026 о 16:10 в м. Тернополі, вул. Гайова, 29, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, при цьому під час виникнення перешкоди для руху, яку водій об`єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу аж до повної зупинки, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Kia Cerato, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , що виконував маневр руху заднім ходом для заїзду на місце паркування, що рухався попереду. Обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3.б, 12.3 Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

Також 01.07.2026 о 16:10 в м. Тернополі, вул. Гайова, 29, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Kia Cerato, д.н.з. НОМЕР_4 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, при цьому, здійснюючи рух заднім ходом для заїзду на місце паркування, не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди для інших учасників дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб. Внаслідок чого здійснив зіткнення із транспортним засобом Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3.б, 10.9 ПДР.

У судовому засіданні 14.07.2026 ОСОБА_2 пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Усно клопотав про допит свідка ОСОБА_3 .

У судовому засіданні 21.07.2026 ОСОБА_2 відмовився від допиту вказаного свідка, однак просив допитати як свідка ОСОБА_4 , яка була пасажиркою його автомобіля в момент ДТП. Вказане клопотання було задоволено.

Свою провину згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 заперечив та надав такі пояснення. Він хотів заїхати на територію «Алігатора», однак йому не відчинили шлагбаум. Тому він, щоб припаркуватись, виїхав назад, при цьому переконався, що інших транспортних засобів на смузі руху, куди він виїхав, немає. Виїхавши на смугу руху, він проїхав вперед 2-3 м по смузі руху ОСОБА_1 і повернув ліворуч, щоб припаркуватись заднім ходом на парковці «Алігатора». Перед цим він увімкнув покажчик повороту та жодних транспортних засобів не бачив. Виконуючи цей маневр, він заїхав на смугу зустрічного руху і відчув удар. В момент зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 його автомобіль перебував «трохи боком» по відношенню до руху ОСОБА_1 . Удар прийшовся у задній бампер зліва. Вважає, що причиною даної ДТП є неуважність водія ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 21.07.2026 ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. По суті правопорушення пояснив, що дійсно рухався автомобілем по своїй смузі руху приблизно зі швидкість 40 км/год та побачив, як попереду від «Алігатора» виїжджав інший транспортний засіб на його смугу руху заднім ходом. Тому він подумав, що водій вказаного транспортного засобу (мається на увазі ОСОБА_2 ) після зазначеного маневру буде продовжувати свій рух прямо, тобто по смузі руху ОСОБА_1 . Однак ОСОБА_2 не продовжив рух прямо, а розпочав маневр паркування, а саме розташував автомобіль перпендикулярно та трохи під кутом по відношенню до руху ОСОБА_1 , щоб заднім ходом припаркуватись поблизу «Алігатора». Побачивши це, він, тобто ОСОБА_1 , зменшив швидкість руху, однак не встиг зреагувати та відбулось зіткнення їх автомобілів. Удар прийшовся на передню частину його автомобіля з лівого боку, в т.ч. бампер зліва, а на автомобілі ОСОБА_2 – на задній лівий бампер. З місця зіткнення вони з`їхали, щоб скласти «Європротокол», однак після цього виявилось, що ОСОБА_2 не має страхового полісу.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні 21.07.2026, після роз`яснення їй положень ст. 63 Конституції України та обов`язку надавати правдиві показання, надала суду такі пояснення. Жодних дружніх чи родинних стосунків із ОСОБА_2 вона не має. На початку надання пояснень свідок вказала, що під час події йшла поряд. Однак на зауваження ОСОБА_2 повідомила, що перебувала на передньому пасажирському сидінні автомобіля, яким він керував. Таку зміну пояснень пояснила тим, що побоялась, що її пояснення як пасажира не візьмуться до уваги.

Крім цього, свідок пояснила, що ОСОБА_2 рухався по вул. Гайова в м. Тернополі та мав намір заїхати на територію «Алігатора», однак охорона сказала, що не можна. При цьому, їх автомобіль не зупинявся та рухався на невеликій швидкості і по відношенню до шлагбаума був паралельно. ОСОБА_2 вирішив припаркуватись на першому вільному паркомісці, що поряд з «Алігатором». Для цього він повернув ліворуч, ввімкнувши покажчик повороту, та виїхав на зустрічну смугу. Жодних інших транспортних засобів, які б рухались, вона не бачила. Ще не встиг ОСОБА_2 рухатись заднім ходом, щоб припаркуватись, як в їхній автомобіль, а саме в задній лівий бік, в`їхав сірий автомобіль.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Фільварочна О.Б. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивувала тим, що зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а поява на його смузі руху транспортного засобу «Kia», який виконував маневр (тобто не був нерухомим об`єктом і не рухався у попутному напрямку, а перпендикулярно), була для нього небезпекою, а не перешкодою для руху. Відтак, на думку захисника, суть інкримінованого правопорушення викладена неправильно та є незрозумілою, оскільки п. 12.3.б ПДР передбачає об`їзд перешкоди, тоді як у разі виникнення небезпеки для руху водій зобов`язаний негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу. Крім того, зазначила, що водій ОСОБА_2 не дотримався вимог п.п. 1.5, 10.1, 10.2, 10.9 ПДР, не переконався у безпечності свого маневру, чим створив небезпеку для руху водію ОСОБА_1 . На її переконання, саме порушення ПДР водієм автомобіля «Kia» були первинними та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП. Відтак водій ОСОБА_1 мав правомірні легітимні очікування щодо дотримання ПДР водієм ОСОБА_2 . Також просила суд при вирішенні справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності врахувати його особу. Зазначила, що раніше до адміністративної відповідальності за порушення ПДР він не притягувався, а право керування транспортними засобами є необхідним для його пересування до місця роботи, що просила врахувати при визначенні виду адміністративного стягнення у разі, якщо суд дійде висновку про його винуватість. Водночас звернула увагу суду на те, що водій ОСОБА_2 вдруге протягом року вчинив ДТП, а також притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП у зв`язку з відсутністю поліса.

Заслухавши пояснення осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, пояснення свідка, ознайомившись з клопотанням захисника, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:

відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 10.9 ПДР під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Згідно з п. 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Керуючись наведеними положеннями вважаю, що вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненому доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №708056 від 01.07.2026, серії ЕПР1 №708062 від 01.07.2026; відеозаписом, що міститься на DVD-R диску, на якому зафіксовано обставини, встановлені після прибуття працівників поліції на виклик; схемою місця ДТП від 01.07.2026, на якій відображено місце зіткнення, а також нанесено необхідні лінійні розміри та прив`язку місця пригоди до елементів дорожньої обстановки. На зворотному боці схеми також зафіксовано перелік видимих (зовнішніх) механічних пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП. Схема підписана обома учасниками ДТП без зауважень; поясненнями ОСОБА_2 від 01.07.2026 про те, що він рухався автомобілем «Kia Cerato», н.з. НОМЕР_4 , по вул. Гайовій. Почав гальмувати з наміром здійснити паркування, займаючи відповідне положення та орієнтуючись на місце для паркування. Не зупинившись повністю, почув удар у задню частину свого автомобіля; поясненнями ОСОБА_1 від 01.07.2026 про те, що він рухався транспортним засобом «Mazda», н.з. НОМЕР_5 , по своїй смузі руху по вул. Гайовій біля «Алігатора». Інший транспортний засіб виконував маневри за допомогою працівника парковки. Він не встиг зреагувати за іншим транспортним засобом, оскільки той зупинився на двох смугах посеред дороги, у зв`язку з чим сталася ДТП з транспортним засобом «Kia Cerato», н.з. НОМЕР_4 ; копіями постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7474524 від 01.07.2026, серії ЕНА №7474485 від 01.07.2026, відповідно до яких ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7474542 від 01.07.2026, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП; довідками, виданими 02.07.2026 УПП в Тернопільській області ДПП, відповідно до яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримували посвідчення водія.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд доходить висновку, що як у діях ОСОБА_2 , так і у діях ОСОБА_1 наявні порушення ПДР, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП.

Із досліджених судом доказів, зокрема пояснень ОСОБА_2 , вбачається, що він не заперечував факту виконання маневру паркування, рухаючись заднім ходом. Навпаки, він підтвердив, що після виїзду від шлагбаума території «Алігатора» проїхав декілька метрів, після чого змінив напрямок руху та розпочав заїзд на місце паркування заднім ходом.

За таких обставин саме на ОСОБА_2 покладався передбачений п. 10.9 ПДР обов`язок переконатися у безпечності виконуваного маневру та не допустити створення небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

Доводи ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 про те, що жодних транспортних засобів вони не бачили, суд оцінює критично. Так, свідок ОСОБА_4 під час допиту спочатку повідомила суду, що перебувала поруч із місцем події як пішохід, однак після зауваження ОСОБА_2 змінила свої пояснення та зазначила, що фактично перебувала на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Kia Cerato». Сам факт зміни пояснень свідком свідчить про їх непослідовність та не дає підстав покласти їх в основу висновків суду.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 , виконуючи маневр руху заднім ходом для заїзду на місце паркування, не переконався у його безпечності, внаслідок чого створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху, чим порушив вимоги п.п. 2.3.б, 10.9 ПДР.

Водночас суд не знаходить підстав для закриття провадження у справі й щодо ОСОБА_1 .

Сам ОСОБА_1 підтвердив, що ще завчасно побачив автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , який виїжджав від території «Алігатора», а згодом почав виконувати маневр паркування. Отже, небезпека для руху виникла для нього ще до моменту безпосереднього зіткнення та була об`єктивно сприйнята ним. Разом із тим замість реагування на фактичну дорожню обстановку він продовжив рух, виходячи із власного припущення щодо подальших дій ОСОБА_2 . Навіть якщо ОСОБА_1 помилково вважав, що автомобіль ОСОБА_2 продовжить рух прямо, це не звільняло його від обов`язку діяти відповідно до фактичної дорожньої обстановки та вимог п. 12.3 ПДР, які зобов`язували його своєчасно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу у разі виникнення небезпеки для руху.

Суд критично оцінює доводи захисника про те, що пункт 12.3 ПДР не підлягає застосуванню, оскільки автомобіль ОСОБА_2 був небезпекою, а не перешкодою. Зміст пункту 12.3 ПДР прямо передбачає обов`язок негайного зменшення швидкості до повної зупинки як у разі виникнення небезпеки для руху, так і при появі перешкоди.

Не заслуговують на увагу й доводи захисника про те, що первинність порушення ПДР водієм ОСОБА_2 виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_1 . У даному випадку саме порушення ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3.б, 10.9 ПДР створило небезпечну дорожню ситуацію, тоді як невиконання ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.б, 12.3 ПДР позбавило його можливості уникнути зіткнення. Таким чином, порушення, допущені кожним із водіїв, перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП та є взаємопов`язаними.

Посилання захисника на попереднє притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та відсутність у нього страхового поліса не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на висновок щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Сам по собі факт порушення Правил дорожнього руху одним із учасників дорожнього руху не звільняє іншого учасника від обов`язку дотримуватися вимог ПДР та не виключає його адміністративної відповідальності за наявності в його діях самостійного складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а тому їх слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на них адміністративне стягнення у межах санкції статті.

При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушників, ступінь їх вини, майновий стан, відсутність щодо ОСОБА_1 та наявність щодо ОСОБА_2 обставини, що обтяжує адміністративну відповідальність, а саме повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, вважаю за доцільне накласти наОСОБА_1 та ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави.

Враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 124, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, який стягнути в дохід держави.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, який стягнути в дохід держави.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_2 стягується подвійний штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

CуддяН. П. Воробель