Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №459/2337/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/2337/26

Провадження № 1-кп/459/131/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026141150000229 від 15.05.2026, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шептицький Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, солдата резерву запасного взводу рядового складу 108 запасної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , на території Шептицького району Львівської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці - придбав, після чого незаконно почав зберігати за місцем свого проживання, а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , - два електродетонатори, типу ЄДКЗ-ПМ-15, промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових пристроїв, призначені для ініціювання вибуху зарядів вибухової речовини, придатні для здійснення вибуху, які були вилучені 14.05.2026 у ході проведення огляду місця події на алеї навпроти будинку АДРЕСА_2 , які ОСОБА_4 , попередньо зберігав у квартирі за місцем свого проживання без передбаченого Законом дозволу.

Такі дії обвинуваченого, кваліфіковані як незаконне придбання, зберігання вибухових пристроїв без передбаченого Законом дозволу, що передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину повністю визнав, та повідомив, що йдучи по вул. Сокальській у м. Шептицькому на тротуарній доріжці під лавкою знайшов два електродетонатори, які почав зберігати у себе вдома за адресою: м. Шептицький, вул. Сокальська, 28/110. В подальшому показав їх своїм друзям, які роз`яснили йому, що електродетонатори типу ЄДКЗ-ПМ-15 є промислового виготовлення та відносяться до категорії вибухових пристроїв, після чого їх самостійно знешкодив. Через деякий час прибули працівники поліції, які його затримали. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним, при цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за кримінальними правопорушеннями, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, за згодою учасників кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій, тому суд дослідження фактичних обставин справи обмежив допитом обвинуваченого та дослідженням даних у справі, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у незаконному придбанні, зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого Законом дозволу доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 263 КК України.

При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає: визнання вини; щире каяття та активне сприяння розкрито кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_4 виду і міри покарання, суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п.п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30.10.2014.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.1 ст. 263 КК України, з урахуванням вимог ст. ст. 4, 5 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Поряд з цим, наведені вище обставини дають суду підстави для висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування призначеного покарання і його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши до нього ст. 75 КК України, із покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта, що складають 4813,60 грн, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого у дохід держави.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 скасувати.

Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду негайно.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1(один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 скасувати.

Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду негайно.

Після набрання вироком законної сили, речові докази: два електродетонатори, типу ЄДКЗ-ПМ-15, промислового виготовлення– знищити.

Процесуальні витрати на залучення експерта, що складають 4813,60 грн, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого у дохід держави.

Арешт майна, що накладений ухвалою слідчого судді Шептицького міського суду Львівської області від 19.05.2026 – скасувати після вступу вироку у законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Шептицький міський суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим – з моменту вручення його копії.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1