Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №445/3361/25 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/3361/25

Провадження № 1-кп/445/210/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141210000493 від 17.11.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, не працевлаштованого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

в с т а н о в и в :

16.11.2025 близько 16:45 год. старший інспектор ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 та поліцейський ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , виконуючи покладені на них повноваження, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» в частині виконання повноважень поліції, під час виконання обов?язків з безперервного та цілодобового патрулювання території обслуговування з метою виявлення та запобігання вчиненню адміністративних та кримінальних правопорушень на території м. Золочева та Золочівського району Львівської області, будучи у однострої поліцейських (у форменному одязі), визначеним ст. 20 Закону України «Про Національну поліцію», перебуваючи на ділянці дороги по вулиці Головна у с. Колтів Золочівського району Львівської області, під час зупинки транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» виявили, що ОСОБА_4 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп?яніння, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп?яніння відмовився, тобто вчинив своїми діями адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУПАП.

У подальшому, 16 листопада 2025 року у період часу з 16:50 год. по 17:32 год., під час складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_4 , знаходячись на ділянці дороги по вул. Головна у с. Колтів Золочівського району Львівської області, діючи умисно, розуміючи, що поліцейські ОСОБА_5 та ОСОБА_6 являються службовими особами, які постійно здійснюють функції представників влади, та є уповноваженими на складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, з метою уникнення адміністративної відповідальності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного ним діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи настання таких, незважаючи на попередження поліцейських про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди, неодноразово висловив пропозицію службовим особам - інспектору ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 та поліцейському ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській ОСОБА_6 надати їм неправомірну вигоду у невизначеному розмірі, та у подальшому, 16.11.2025 о 17:32 год. ОСОБА_4 , перебуваючи поруч з службовим автомобілем працівників поліції марки «Dacia Duster», д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходився на місці події, усвідомлюючи, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності, надав працівникам поліції неправомірну вигоду в розмірі 5000 (п?ять тисяч) гривень, а саме поклав грошові кошти у вказаній сумі на переднє пасажирське сидіння вищевказаного службового автомобіля, де у вказаний момент знаходилася працівниця поліції ОСОБА_6 , за невчинення працівниками поліції в інтересах ОСОБА_4 , дій з використанням наданого їм службового становища, а саме за непритягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у пропозиції надання та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України визнав повністю та пояснив, що все вказане в обвинувальному акті відповідає дійсності. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати.

Враховуючи те, що учасниками судового провадження не оспорювалися фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, а тому вислухавши думку учасників судового провадження, та роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Оцінивши встановлені по справі обставини та перевіривши докази у їх сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано вірно.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить із вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке віднесено до категорії нетяжких злочинів.

Згідно ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття.

Згідно ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що він на обліку з приводу психіатричного та наркологічного захворювання не знаходиться, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

За таких обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати у межах санкції статті, за якою кваліфікується кримінальне правопорушення у виді штрафу.

Згідно з частиною 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень частини 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначались (використовувались) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне долю речових доказів у вигляді грошових коштів, а саме 5 000 грн., на підставі статей 96-1 та 96-2 КК України - застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність Держави.

Запобіжний захід під час досудового розслідування відносно обвинуваченого не обирався, підстави для його обрання на теперішній час також відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, ч. 1 ст. 369 КК України -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) гривень.

Заходи забезпечення у виді арешту, які накладені на підставі ухвали слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області від 21.11.2025 - скасувати.

На підставі ст. 96-1, ст.96-2 КК України, грошові кошти в сумі 5000,00 (п`ять тисяч грн. 00 коп.) - 5 (п`ять) купюр номіналом 1000 гривень із серійними номерами: БК4050767; ЕД4319939; ГС9535697; ЗН8563010; ЕГ7393796, які поміщено та упаковано у сейф пакет № NPU2036224 - в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність Держави.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1